Последствия

Социально-экономическое положение западно-украинских земель Австро-венгерской империи(посмотреть стр. 218 учебника)

Социально-экономическое развитие Украины во 2 половине 19-начале 20в. (учебник) вариант №3

Предмет - Социально-экономическое развитие Украины во 2 половине 19-начале 20в.

2.Хронологические рамки —1860-

3.Причины:

1. Украина не имела соответствующих условий для переработки некоторого сырья и поставляла его в Россию

2. Имели место случаи задержки развития тех областей, которые составляли конкуренцию с росийскими предприятиями(текстильная).

3. Извлечение капиталов из Украины за счет продажи на ее территории руских товаров.

4. Характерные черты:

а).В сельском хозяйстве: остатки крепостничества- сохранено помещецкое землевладение, соединение вольнонаемной системы хозяйствования с отработками. Разорение помещичьих хозяйств на Юге Украины в следствии неумения помещиками приспосабливаться к новым условиям хозяйствования.

Б)Развитие товарных отношений: увеличение заможных крестьян развитие предприятий по специализации (Южная украина-зерно, Правобережная- сахарная свекла, пищевая промышленность). Внедрение усовершенствованных приспособлений труда(машины, плуги), расширение вольнонаемного труда. Аграрное переселение, что заставляло крестьян перебераться на малозаселенные земли империи (Сибирь, Кубань)

В) В промышленности-экономический бум. Широкое промышленное строительство. Раздел украины на промышленно развитую –Восток-ЮГ и аграрную-Север-Запад. Рост таких отраслей промышленности как угольная, металлургическая машиностроительная. Украина становиться главной угольно-металлургической базой Российской империи..Активное строительство Ж/дорог, речного и морского парового транспорта. Строительство магистралей, соединяющих украинские земли с российскими промышленными районами. В 70-е годы завершено строительство телеграфной сети в Украине.Иноземные инвестиции в угольную, машиностроительную, металлургическую промышленности.В конце 19 ст. произошла монополизация производства.

Г) В связи с торговлей в городах формируются огромные промышленно-торговые центры. Расширяется внутрений и внешний рынки. Украина экспортирует зерно, сахар, мясо в Англию Германию, Италию. Импортирует олово, свинец, шелк, чай, кофе. Растет розничная торговля.

Д0 В социальной сфере завершился процесс формирования наемных работников и буржуазии. Активная урбанизация. Увеличивается численность интеллигенции. Украинские крестьяне сильно связаны с земледелием, поэтому были малообразованы и не подготовлены к работе в промышленности.

5.Последствия: Несмотря на колониальную политику имперских властей, в конце 19с. Украина в промышленном развитии заняла в Российской империи одно из ведущих мест

33. Общественные движения в Украине в 60-х гг. ХІХ – в нач. ХХ ст. Возникновение политических партий.

1.Предмет - Общественные движения в Украине в 60-х гг. ХІХ – в нач. ХХ ст. Возникновение политических партий..

2.Хронологические рамки —1859-1905гг.

3.Причины:

1 Отвергалось существование украинского народа, как нации, и украинского языка.

2. Правительство России и Австро-Венгрии проводило политику денацоинализации

3.Валуйский (царский министр Валуев) циркуляр 1963г. о запрете печати школьных и религиозных изданий на украинском языке, т.е. недопущение просвещения крестьян.

4.Эмский акт Александра 2-го 1976г.-о запрете ввоза из-за границы книг на украинском языке, осуществление переводов на укр.язык,о недопущении публичных чтений и театральных представлений на укр. языке.Запрещалось преподавать в начальных классах на укр. Языке.

4.Характерные черты:

Освободительное движение на украинских землях было представлено российским. Польским и украинским направлениями.

1. Российское. 50-60гг. –деятельность радикальных разночинце в.. Цель-образование справедливого общественного строя на базе крестьян и кооперативных мастерских. Создана рев.организация, «Земля и Воля», которая пыталась поднять крестьян на восстание.

Польское. 1863г.—деятельность хлопоманов -польских студентов Киевского университета, которые решили посвятить себя защите интересов украинского народа.Цель-ликвидация царизмаи крепостного права, восстановление демократической республики на основе равноправного сожительства украинцев. Поляков и русских, путем народных обычаев, общения на укр. языке собирании укр фольклера, просветительской работы на селе. Они прекратили свою деятельность из-за полицейского давления в 1861г.

Украинско е: 50-60гг.- Становление украинского освободительного движения Основной организационной формой стали громады .,т.к. козацко- старшинская элита утеряна,крестьяне не готовы возглавить национально-освободительное движение.Главная цель движения— повышение культурно-образовательного уровня укр.народа и формирование его национального сознания с помощью журналов («Основа») и газеты «Черниговский листок». Также были организованы школы для взрослого населения, библиотеки, собирались деньги на издание укр. литературы. Горомады были разгромлены в 1863г.: закрыты школы, прекращено издание их прессы. Валуевский циркуляр 1863г. повлек перерыв в развитии укр.нац движения.

2. Российское 70-80г.-деятельность народников. Цель-построение соцобщества путем пропоганды и распространения запрещенной литературы членами кружков «Чайка», «Киевская коммуна», «Южные бунтари». С 1878 г. народники прибегают к политическому террору. В 1879г. происходит раскол «Земли и Воли» на «Черный передел», который агитацию по подготовке к революции и «Народную Волю», которая подготавливала убийство царя. В начале 1880 –х г. народницкие организации разгромлены.

Украинское:70-90гг. Деятельность «Старой громады». Ее деятельность заключалась в сборе, обработке и публикации этнографических материалов и трудов по истории Украины, критики существующей власти в газете «Киевский телеграф»(1873-1875г.). В 1873г. были созданы «Историческое товарищество Нестора –летописца» и «Юго-Западный отдел Российского географического товарищества». Эмский указ 1876г. наносит удар на укр.культуру, происходит раскол движения: одни лидеры призывают покориться политике царизма, другие-развивать укр. культуру параллельно с российской, третьи выступали противниками русификации. В 1876г. деятельность громад становится нелегальной.

Молодые громады- организации радикальной молодежи 70-80гг. 19в.. Одна из них, «Братство тарасовцев», тайная студенческая организация (1892-1893гг). ставила перед собой цель получения полной независимости Украины.Основными пунктами ее программы были:

а) создание Украинской Федерации Левобережной, Правобережной, степной Украины, Кубани и Галичины;)государство возглавляет гетьман (президент) и сейм (парламент); государству должны принадлежать: земля, ископаемые, промышленность и торговля; отделений церкви от государства, свобода веры;бщая трудовая повинность; всеобщее бесплатное образование; создание национальной армии. Всего этого они хотели добиться путем организации лекций, тайных собраний. В 1893г. братство прекратило свое существование, но образовалась первая политическая партия- Революционная Украинская Партия (РУП)

3. В общественно-политическом движении на западноукраинских землях доминирующее положение занимали два течения:

- москвофилы -не признавали существование укр народа и его языка, верили в ведущую роль России среди славянских народов и выступали за присоединение западноукраинских земель к России. В 1870г. была организована их политорганизация «Русская Рада», которая создала «язычие»-смесь русских, украинских, польских, церковнославянских языков, вели борьбу с пьянством и создали «братство трезвости». Их деятельность сыграла большую роль в повышении культурно- образовательном уровне рабочих и крестьян.

- народовцы (украинофилы)-состояли из молодой украинской интеллигенции (студенты и старшеклассники), которая доказывала самостоятельность украинского народа и языка, как единого и необходимого; создание укр.литературы на народной основе, пропагандировали произведения Шевченко, издавали журнали и газеты, инициировали создание первого театра. Были созданы товарищества («Просвита»-1868г.-организовывало чтения и литературные вечер; «Литературное товарищество им.Шевченка» -1873г.-издавало журналы и художественную литературу, а с 1892г переименованное в Научное товарищество им. Шевченка, и научную литературу).

Праобразом политической партии стала в 1885г. Народная Рада. Ее представители-радикалы-вели борьбу за освобождение укр.народа от национального и социального гнета.. Их целью было воссоединить украинские земли в одном государстве и уменьшить роль церкви в общественной жизни. Радикалы критиковали и москвофилов и народовцев, стремились к политизации украинского движения, пропагандировали свои идеи среди рабочих и крестьян. Своей деятельностью они создали первые украинские партии.

5. Последствия.

1.Повлияли на развитие укр.движения в Западной Украине.

2.Завершили объединение лево-и правобережного течения укр. движения в Российской империи

3. научно обосновали разобщенность укр. народа.

4. Довели укр.освободительное движение до политической стадии.

34. Соціально-економічне положення західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської імперії (2 пол. ХVII – поч. ХХ ст.).инет

У результаті поділів Польщі та згідно із Константинопольською конвенцією з Туреччиною (1775 р.), Галичина і Буковина увійшли до складу Австрії, Закарпаття перебувало у складі Угорщини ще із XVII ст. Галичина разом із частиною польських земель була виділена в окремий коронний край – «королівство Галіції і Лодомерії» з центром у Львові. Закарпаття входило до складу Пожонського (Братиславського) намісництва. У межах однієї держави західноукраїнські землі залишались адміністративне розмежованими.

Основною галуззю економіки залишалося сільське господарство, передусім землеробство, яке через кріпацтво і низьку агрокультуру перебувало на низькому рівні.

Промисловість у першій чверті XIX ст. пе¬ребувала у стані застою.

Перша половина XIX ст. для українців в Австрії була дуже тяжкою. Тут не було недавніх традицій державності, хоча б і в обмеженій формі, як це було в Придніпровської Україні в Росії. Не було тут і української шляхти, як у тій же Східній Україні, і роль національного чинника переважно виконувала греко-католицька церква. Це було пов'язано з тим, що нечисленна українська інтелігенція складалася на той час із власне священиків або їхніх дітей, які отримували освіту. У цьому була особливість національного відродження в Західній Україні і його відмінність від відродження у Східній Україні.

У 1830-х роках у Західній Україні достатньо рельєфно почав кристалізуватися національний рух. На його піднесення й активність справили значний вплив два чинники: 1) польське повстання 1831 р. і заперечення поляками взагалі українського питання в Галичині; 2) вплив українського національного відродження на Лівобережній Україні. Почалася пропаганда української мови, робота над українським словником і вивченням історії свого краю.

На початку 1848 р. у ряді європейських країн, у тому числі і в Австро-Угорщині, почалися буржуазно-демократичні революції. Уряд Австро-Угорщини змушений був відмінити кріпосне право (у квітні 1848 р.). У травні 1848 р. представники української ліберальної буржуазії, інтелігенції та уніатського духовенства створили у Львові українську політичну організацію – «Головну руську раду» на чолі з єпископом Г. Яхимовичем. «Головна руська рада» змушена була припинити свою діяльність у 1851 р.

У листопаді 1848 р. вибухнуло збройне повстання у Львові, де висувалися вимоги введення автономії у Східній Галичині. Але воно зазнало поразки. Значення революції полягало у тому, що вона призвела до ліквідації кріпосного права і піднесення національно-визвольного руху.

У 1867 р. прийнято конституцію, згідно з якою Австрійська імперія стала двоїстою, перетворилася на Австро-Угорську, декларувався перехід від централізму до федералізму, розподіл законодавчої влади між імператором, рейхстагом і обласними сеймами. Офіційно проголошувалася рівноправність у державних установах, судах, школах. Але реально панівне становище на західноукраїнських землях займали австрійська, угорська, польська, румунська верхівки. Галичині надали обмежену внутрішню автономію.

За ліквідацію феодальних повинностей поміщики в 1851 р. отримали певну суму 5 % облігаціями, які погашалися з 1859 р. Селяни ж за це повинні були сплатити великий викуп, який для галичан був у 5 разів більшим, ніж для німецьких селян.

Характерними ознаками селянських господарств були малоземелля, кругова порука, обтяженість викупними платежами, податками і повинностями, аграрне перенаселення. Промисловість західноукраїнських земель розвивалася повільно. Промисловість мала дрібний, кустарно-ремісничий характер, була мало механізованою. Почалося будівництво залізниць. У 1864 р. залізнична колія була проведена із Кракова до Львова.

У суспільно-політичному русі на західноукраїнських землях домінуюче становище посідали дві течії: москвофільська і народовська.

Москвофільство – мовно-літературна, а потім – і суспільно-політична течія, яка об'єднувала частину консервативної інтелігенції та духовенства, зорієнтованої на Москву. Вони розчарувалися в австрійській монархії, яка не дала їм ніяких привілеїв, і сподівалися дістати їх від російського уряду. Москвофіли виступали за недоторканність існуючого ладу, не сприймали деякі суттєві аспекти капіталізму, який вже виявив себе в Західній Європі. Цим москвофіли заперечували право українського народу на самостійний національний розвиток. У своїх виданнях вони використовували так зване «язичіє», що І було сумішшю церковнослов'янської, російської й української мов. їх лідерами були Д. Зубрицький, В. Ділицький. Під їх впливом знаходилися ряд культурно-освітніх товариств і часописів.

Народовці – політична течія ліберального напряму, яка бере початок від Львівського гуртка, заснованого у 1861 р. групою молодих письменників і громадських діячів. Це була українофільська тенденція у суспільно-політичному русі, яка виступала за єдність українських земель, розвиток української літератури та мови.Вони проводили значну культурницьку діяльність ліберального напряму. Лідерами народовців були: В. Шашкевич, В. Барвінський, А. Вахнянин.

Значну роль у розвитку самосвідомості українського народу відіграло культурно-освітнє товариство «Просвіта», засноване 1868 р. народовцями у Львові. Воно видавало твори українських письменників, шкільні підручники, газети, організовувало читальні.

Важливе значення для консолідації наукових сил України мало створення у 1892 р. наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), яке, фактично, стало Українською академією наук. Товариство мало три секції: філологічну, історико-філософську, математично-природничо-лікарську, при яких діяли друкарня, книгарня та бібліотечна комісії. НТШ мало і свій музей. Деякий час очолював НТШ видатний історик М.С. Грушевський. До 1914 р. НТШ видало 300 томів наукових праць українською мовою з різних галузей, а найбільше – з українознавства.

У середині 70-х років у Галичині розгортається радикальний революційне-демократичний рух на чолі з І. Франком і М. Павликом. У 1890 р. засновується Русько-українська радикальна партія (РУРП) – перша легальна українська політична партія європейського типу і, водночас, перша в Європі селянська партія соціальної орієнтації. У програмі-максимум РУРП висунуто вимогу здобуття політичної, економічної та культурної самостійності українського народу, його державної незалежності та об'єднання його земель. У 1895 р. один із лідерів цієї партії Юліан Бачинський опублікував свою працю «Україна irredenta» («Україна уярмлена»), де вперше в історії українського політичного руху показав, що політична самостійність України є необхідною передумовою її економічної та культурної розбудови, узагалі-передумовою самої можливості її існування. У другій половині 80-х років центр українського політичного руху переміщується до Східної Галичини («Український П'ємонт»). У 1899 р. була створена Українська національно-демократична партія – УНДП і Українська соціал-демократична партія, а у 1896 р. – Католицький русько-народний союз. УНДП і УСДС стояли на тих же позиціях, що й РУРП щодо своєї кінцевої мети. Політична, самостійність України стає головним гаслом національного руху в Галичині та на Буковині.

З виникненням партій національна ідея з гурткової стає масово-політичною.

Малоземелля та безробіття, низький рівень життя, аграрне перенаселення викликали масову еміграцію західноукраїнського населення, переважно – до Америки. Першими українськими переселенцями до США у 70-х р. XIX ст. були закарпатці. На кінець XIX ст. українська громада в США налічувала більше як 200 тис.осіб. Переселялися також у Канаду, Бразилію, Аргентину. На початок XX ст. у Південній Америці проживало близько 20 тис. українців. Вони засновували тут поселення, ферми, відкривали крамниці, зробивши свій внесок у розвиток цих країн.

Предмет -Социально-экономическое положение западно-украинских земель Австро-венгерской империи

2. Хронологические рамки —-1867

3.Причины:

1.Поражение Австрийской империи в австро-прусской войне1866г. способствовали обострению противоречий между Австрией и Венгрией, что послужило распадом империи Габсбургов.

2. В 1867г. подписан Договор между Австрией и Венгрией о создании Австро-венгерской империи. В состав Австрии входили Галичина и Буковина, в состав Венгрии-Закарпатская Украина.

4.Характерные черты:

1. Галичина, как и Буковина получили ограниченную автономию: краем управлял австрийский помещик, назначенный из числа польских магнатов, в областном сейме Галичины большинство составляют поляки, Буковины-румыны и немцы.

2.В Австро-Венгерской империи был утвержден парламентаризм, формально утверждено равенство всех народов империи, зарождается национально-освободительная борьба народов империи.

3. Для развития сельского хозяйства использовался вольнонаемный труд, применялась сельскохозяйственная техника, расширялась специализация районов, увеличивались посевы технических культур (табак, лен, подсолнух, хмель), в отдельных районах развивалось садоводство, скотоводство.

4. В связи с неразвитой промышленностью и демографическим взрывом происходила массовая трудовая миграция на сезонные работы в Россию, Румынию, Германию, Данию, а так же на постоянное проживание в США, Канаду. С 1869г зарождается кооперативное движение, целью которых было закупать, а потом продавать большие партии продуктов без посредников.

5. Медленное формирование фабрично-заводской промышленности, практически полное отсутствие механизации, упадок обрабатывающей промышленности (сахарной, текстильной, бумажной), не предоставление государством льгот (преференций) для благоприятной деятельности,преобладание иноземного капитала, низкий уровень зарплаты и высокий уровень з несчастных случаев на производстве-украинская промышленность не выдерживала конкуренции с промышленностью центральных районов.Ведущими областями промышленности были лесопильная, нефтедобывающая, солеварная.

1. западноукраинские земли остаются слаборазвитым аграрносырьевым регионом,сохраняются пережитки феодально-крепостных отношений. Из-за колониального характера гос.политики эти земли стали рынком сбыта и доступным источником сырья для метрополии, что обеспечило экономический подъем центральных и западных районов Австро-Венгерской империи.

2. Возникновение кооперативов.

3.Бурное развитие ж/д транспорта (60-70гг. 19ст.) не привела на землях Австро-Венгрии, в отличие от России, к существенному увеличению промышленного производства.