Методологические основы курса

Цель и задачи ТОН.

Світові релігїі

Географія релігій

Сучасні релігії ділять на світові релігії - буддизм, христи­янство й іслам (у хронологічному порядку їх виникнення), щосповідують багато народів, які живуть на різних континентах, інаціональні, що сповідуються людьми однієї національності(іноді до світових відноситься іудаїзм, тому що він поширений в

усьому світі, але сповідує його один народ - євреї).

Найбільш численною світовою релігією є християнство.

Християнство сповідують 1,6 млрд людей, які мешкають у країнах Європи, Америки й Австралії, Азії й Африки.

Гілки християнства - православ'я, католицизм, проте­стантизм. Найбільш поширеною з них є католицизм, при­хильниками якої стали народи Західної Європи, Австралії ічастка населення Північної та Південної Америки.

Сучасна християнська церква - вагома організаційнастру:к­тура, центр католицької церкви - держава Ватикан, де знахо­диться постійна резиденція глави церкви - римського папи. Православ'я сповідують в основному народи Східної Європи, Близького Сходу та частка народів Америки.

Протестантизм, що виник у Німеччині у формі лютеран­ства, в подальшому розділився на декілька напрямків: лю­теранство, кальвінізм, методизм, баптизм, євангелїзм, анг­ліканство, адвентизм, пятдесятництво, ієговізм.

Друга світова релігія - іслам або мусульманство (маго­метанство). Загальна кількість прихильників ісламу вже до­сягає кількості християн на Землі і продовжує швидко рости у зв'язку з високою народжуваністю, що зберігається в му­сульманських країнах. Іслам - наймолодша світова релігія, що виникла в VII ст. Н.е. в Аравії, де Іі "колискою" стали міста Мекка і Медина. Араби були першими прихильниками і про­пагандистами цієї релігії. В ісламі, як і в інших світових релігіях, немає єдності, доказом чому служить існування в ньому двох головних на­прямків - сунітського і шиїтського.

Найбільш давньою зі світових релігій є буддизм, що ви­ник у середині першого тисячоліття до нашої ери в Індії. Після 15-вікового панування буддизм в Індії посту­пається індуїзму, але не зник, а поширився на країни Півден ­но-Східної Азії, проник у Шрі-Ланку, Китай, Монголію, Япо­нію, Туву, Бурятію, Калмикію. Найбільш поширеною з цих релігій є індуїзм, що сповіду­ють народи Індії (95 % усіх індуїстів), а також Пакистану, Бан­гладеш, Непалу" Шрі-Ланки. Послідовники індуїзму є такожу ПАР, на о. Балі (Індонезія) і на Маврикійських островах.

Національною релігією євреїв вважають іудаїзм, що ви­ник у ХІХ ст. до н.е. на території Аравійського пів-

острова. Більшість прихильників іудаїзму зосереджено в двох краї­нах: Ізраїлі і США.

Конфуціанство - одна з релігій Китаю. Головне в конфу­ціанстві - питання етики, моралі і керування державою. Мета конфуціанства - моральне самовдос- коналення, шановливе ставлення до старшого, шанування батьків і т.д. Загальна чи­сельність послідовників конфуціанства - близько 1 млрд чол.

Даосизм - інша релігія Китаю. Основна мета прихиль­

ників даосизму - досягнення довголіття, для чого викорис­товується багато методів, починаючи зі спеціальної дієти і закінчуючи різноманітними фізичними вправами.

Синтоїзм склався в Японії ще в середні віки, де згодом набув форми культу (обожнювання) імператорської династії. Прихильниками синтоїзму є багато японців (декілька де­сятків мільйонів чоловік).

Главная цель ТОН заключается в создании необходимых условий для преумножения социально-демографического, интеллектуального, производственно-технологического и природно-ресурсного потенциала данной территории, повышения уровня жизни населения, усиления воздействия социально-экономического потенциала данной территории на состояние общего социально-экономического пространства страны. Достижение этой цели предполагает решение соответствующих практических задач в области управления территориальным развитием на федеральном, региональном и местном уровне.

Для России в настоящее время наиболее значительными являются проблемы в области преумножения ее демографического потенциала, улучшения использования производственно-технологического и природно-ресурсного потенциала. Главное в демографической политике страны – обеспечение прироста населения, поддержание превышения рождаемости над смертностью. Это объясняется следующими прогнозными оценками. В настоящее время россияне составляют 2% от всех жителей планеты. По прогнозам, через 15-25 лет они составят только 1%.

Не менее важную роль в преумножении демографического потенциала России играет образование. В современном мире одним из главных факторов социально-экономического прогресса является развитие и применение знаний. Это означает, что система образования должна быть соответствующим образом организована. Государство на федеральном уровне должно осуществлять мероприятия, способствующие повышению общего уровня образования. Достаточный уровень развития системы образования в той или иной системе расселения обеспечивает соответствующую квалификацию, составляющую ее трудового потенциала.

Цель управления трудовым потенциалом – социальная активизация населения и решение бытовых, семейных, культурных, экологических, экономических проблем. В трудовой процесс должна вовлекаться большая часть человеческих ресурсов. Трудовые ресурсы – это совокупные способности к труду всего общества, значительная часть которых пока еще (способности домашних хозяек, студентов и т.д.) недостаточно используется в общественном производстве.

Основные задачи ТОН, имеющие важное практическое значение, заключается в следующем:

· совершенствование системы государственного, регионального и муниципального управления процессами территориальной организации производства и населения;

· обеспечение рационального природо- и землепользования;

· повышение уровня и качества жизни населения страны и регионов, улучшение условий жизнедеятельности населения в каждом муниципальном образовании;

· развитие и преумножение демографического и интеллектуального потенциала страны и регионов, создание нормальных жилищных условий, охрана здоровья, организации медицинской помощи, обеспечение доступности образования;

· выравнивание уровней экономического и социального развития регионов;

· обеспечение стабильных и устойчивых темпов экономического развития страны и регионов;

· развитие демократических начал, осуществление охраны общественного порядка;

· эффективное управление муниципальной собственностью.

Основной и главной задачей ТОН является построение такой системы управления, которая обеспечивала бы своевременное предоставление всех необходимых услуг населению в процессе его воспроизводства. Формально это закреплено в Конституции РФ и Законе «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации».

Однако возможности местных организаций по обеспечению достойных условий жизнедеятельности населения на определенной территории крайне ограниченны. Главная причина этой ограниченности – слабая финансовая и экономическая самостоятельность системы ТОН, низкое их организационно-технологическое и кадровое обеспечение.

Достижение этих и других целей и задач должно обеспечиваться соответствующими организационными структурами – субъектами управления – лицами и организациями, принимающими решения и реализующими их. В составе субъектов управления ТОН выделяются органы и структуры федерального, регионального, муниципального управления и самоуправления, а также хозяйственные и общественные организации. Субъектами управления ТОН являются:

· государство, законодательная, исполнительная и судебная власть, государственные учреждения и ведомства;

· органы управления федеральными округами РФ;

· региональные органы государственной власти (в субъектах Федерации);

· органы местного самоуправления;

· общественные, религиозные, благотворительные, иные негосударственные организации и объединения;

· внебюджетные фонды;

· коммерческие структуры и бизнес;

· граждане;

· средства массовой информации.

Субъекты управления в данном случае одновременно являются носителями собственных интересов и проводниками реализации потребностей граждан.

Методология – это совокупность целей, принципов, методов, закономерностей, критериев, характеризующих эволюцию объекта, субъекта и предмета ТОН.

Методологические основы ТОН необходимо рассматривать в двух аспектах:

1) общетеоретическом, базирующемся на достижениях экономической теории, политологии, социологии и других наук, отражаемых в общих закономерностях и тенденциях социально-экономического развития мирового хозяйства;

2) регионально-методологическом, базирующемся на выделении и учете особенных тенденций, закономерностей и факторов социально-экономического развития национальной экономики и ее региональных звеньев.

Методология ТОН должна основываться на определяющих теоретических положениях, фундаментальных разработках и результатах экономической науки, социологии, политологии, регионалистики, культурологи, генетики, биологии и др. наук.

Лекция №2 Тема: Закономерности территориальной организации производства и населения.

1. Основные понятия.

2. Факторы территориальной организации населения

3. Принципы территориальной организации населения.

4. Тенденции развития территориальной организации населения.