Дозиметрія кліматотерапевтичних процедур

Мета роботи: опанувати методику дозування клімато-лікувальних процедур.

Дозиметрія кліматолікувальних процедур – система визначення тривалості дії процедури з врахуванням основного діючого фактору і мікрокліматичних умов середовища.

За точністю дозування виділяють дві групи кліматопроцедур. При процедурах першої групи в точному дозуванні немає необхідності, бо кліматичні фактори діють при них на протязі досить тривалого періоду. До них відносяться аеротерапія у вигляді перебування на відкритому повітрі. Процедури другої групи необхідно точно дозувати, бо вони мають виражений біологічний вплив на організм. До них відносяться сонячні і повітряні ванни, купання.

Дозувати інтенсивність впливу окремих видів аеротерапії чи купань можна не тільки за тривалістю вказаних процедур, але і шляхом звуження чи розширення температурних меж, при яких їх проводять.

На сьогодні розроблена дозиметрія сонячних ванн за УФ-радіацією. При цьому дозуванні сонячного опромі­нення проводиться за біодозами, що характеризують реакцію організму на дію УФ-променів. Використовується так звана середня біодоза – мінімальне сонячне опромі­нення, що викликає почервоніння (легку еритему) на не пігментованій шкірі людини з середньою чутливістю до УФ-променів. Тривалість біодози розрахована Г.Д. Лати­шевим в залежності від характеру опромінення, а також висоти Сонця (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Тривалість біодози, хв.

Характер опромінення	Висота Сонця, градуси
	25	30	35	40	45	50	55	60	65	70
Сумарна радіація (від Сонця і неба)	282	134	74	48	33	25	20	16	14	13
Розсіяна радіація (від неба)	468	237	135	89	64	49	40	33	29	27
Пряма сонячна радіація на перпенд. поверхню	297	154	92	63	48	38	32	27	25	23
Пряма сонячна радіація на горизонт. поверхню	702	308	160	98	58	50	40	33	28	25

 

Як видно з таблиці, для отримання середньої дози при розсіяній радіації потрібно в 2 рази більше часу, ніж при сумарній. Одночасно дозування сонячного опромінення за біодозами має зміст тільки при достатній висоті Сонця над горизонтом. При куті нахилу променів, меншому за 30⁰, спектр їх різко збіднюється УФ променями, особливо короткохвильовими (λ<315 нм). Відповідно зростає тривалість отримання біодози і вона стає практично недосяжною.

Тривалість УФ-опромінення можна визначити за номограмами, складеними для різних широт В.А. Белінським. Номограми складені для ясного неба, тому при наявності хмарності вноситься коефіцієнт поправки:

– якщо через хмари видно диск Сонця, тінь від предметів чітко не виражена або небо крите дрібними “баранцями”, що проходять через диск Сонця і то закривають, то відкривають його, дозу збільшують на 20 %;

– при більш щільних хмарах, коли диск Сонця тільки просвічується і тінь від предметів слабо помітна, або коли Сонце видно лише в просвітах між хмарами, дозу слід збільшити на 50 %.

Провідним лімітуючим фактором таких кліматолікувальних процедур як повітряні ванни і купання є охолодження. Величина охолодження визначається різницею між тепловіддачею і теплопродукцією. Тепловіддача  суттєво залежить від величини поверхні тіла, тому її прийнято відносити до одиниці площі поверхні тіла і вимірювати в кілокалоріях (кілоджоулях) на квадратний метр (ккал/м², кДж/м²).

Для визначення реальної величини охолодження при холодових кліматопроцедурах запропоновано поняття холодового навантаження (Бокша, Латишев, 1961, 1966). Це різниця між тепловіддачею і теплопродукцією на одиницю поверхні тіла (ккал/м², кДж/м²), вона є тією частиною тепловіддачі, яка не встигає компенсуватися теплопродукцією за час холодової процедури, характеризуючи активність процедури.

На основі вивчення закономірностей тепловіддачі при купаннях і повітряних ваннах були проведені розрахунки, на основі яких складено дозиметричні таблиці.

Виділяють три види холодового навантаження:

– сильне – 40-50 ккал/м² (середня температура тіла знижується на 1 ⁰С);

– середнє – 30-35 ккал/м²;

– слабке  20-25 ккал/м².

Дозування купання в залежності від заданого холодового навантаження визначається температурою води (табл.8.2). Для дітей дозу купання знижують на 10 ккал/м², при цьому фізіологічний ефект в них такий же, як в дорослих.

Таблиця 8.2

Дозування купання за холодовим навантаженням

(тривалість купання, хв)

Холодове навантаження, ккал/м2, кДж/м2	Температура води, 0С
	10	13	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25
25/100	0,5	1	1	1	1	1,5	1,5	1,5	2	3	4	5	7
35/140	1	1,5	2	2	2	3	4	4	5	6	9	12	16
45/180	2	3	3	4	5	6	7	9	10	13	17	23	30

ЛІТЕРАТУРА

1. Багрова Л.А., Багров Н.В., Преображенський В.С. Рекреационные ресурсы (подходы к анализу понятия)// Изв. АН ССР. Сер географ., 1977.– № 2. С. 5-12.

2.  Бокша П.Г., Киселев В.Б. Лечебные грязи и другие природные теплоносители.– М.: Высшая школа, 1990.– 125 с.

3. Бондаренко В.Д., Кучерявый В.А., Шудря Ю.В. Ведение хозяйства в рекреационных лесах. Практические рекомендации.– Львов, 1986. –39 с.

4. Веденин Ю.А. Динамика территориальных рекреационных систем. - М.: Наука, 1982.– 192 с.

5. Власов А.А. Туризм. Учебно-методическое пособие, 1977.– 168 с.

6. Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. – М.: 1982. 68 с.

7. Генсирук С.А., Нижник М.С., Возняк Р.Р. Рекреационное использование лесов.– К.: Урожай, 1987. –248 с.

8. Казанская Н.С., Ланина В.В., Марфенин Н.Н. Рекреационные леса.– М.: Лесная промышленность, 1977.– 96 с.

9. Котляров Е.А. География отдыха и туризма.– М.: 1978.– 238с.

10. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. - М.: Из-во МГУ, 1981.– 208 с.

11. Недашковская Н.О. Рекреационная система Советских Карпат. - К.: Вища школа, 1983.

12. Нефедова В.Б. и др. Рекреационное использование территорий и охрана лесов. – Москва, 1980. – 89 с.

13. Нижник М.С. Лес и отдых.– К.: Наукова думка, 1989.– 118 с.

14. Нудельман М.С. Социально-экономические проблемы рекреационного природопользования. - М., 1987.– 54 с.

15. Пономаренко В.И., Живицкий А.В., Смолянова Т.С., Максименко В.М. Совершенствование управления рекреационной деятельностью и курорт­но-рекреационным природопользованием. Препринт. – Днепропетровск, 1991.– 21 с.

16. Преображенский В.С., Веденин Ю.А. География и отдых. - М.: Знание,1971.– 48с.

17. Путрик Ю.С. Туризм глазами географа.– М.: 1986.– 102 с.

18. Рекреационные системы под ред. Н.С. Мироненко.– М.: Изд-во МГУ, 1986.

19. Сенин В.С. Введение в туризм. – Москва, 1993.– 99 с.

20. Тарасов А.И. Рекреационное лесопользование.– Ленинград, 1986.–139 с.

21. Туризм – отдых, спорт, познание. – Киев, 1983.–88 с.

22. Федунь О.В. Бальнеологічні ресурси Передкарпаття.– Львів, 1999.–168с.

23. Фоменко Н. В. Рекреаційні ресурси та курортологія. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 312 с.

24. Царфис П.Г. Природа и здоровье человека.– М.: Высшая школа, 1987.– 480с.

25. Чипсова В.П. Рекреационные нагрузки в зонах отдыха, Москва,1977.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Рекреаційна оцінка лісових ресурсів (за Котляровим Е.А.)

№ п/п	Фактори	Бали
		10	5	1
1	2	3	4	5
1	Склад і форма дерево­стану	Багаторізноманіття по­рід, чергування типів лісу, багато­ярусність, вікові дерева	Деяке різно­маніття порід, два яруси, різновіковість	Одноманітний деревостан, один ярус, відсутні ве­ликовікові дерева
2	Переважа­ючі породи	Сосна, дуб, приваб­ливі екзоти	Ялина, береза, бук	Осика, вільха, граб
3	Поляни і узлісся	Живописні поляни і узлісся з багатим різнотрав’ям	Наявність полян і узлісь	Відсутність по­лян, віддаленість від узлісь
4	Вода	Великі водні прос­тори рік, озер, моря для спорту і купання	Слабо пересі­чений рельєф, гірські схили без рівних площадок	Одноманітна рівнина
5	Рельєф	Гори з рівнинними уро­чи­щами, рівни­ни з гірськими еле­ментами, живопис­ний горбистий рельєф	Слабо пере­січений рельєф, гірські схили без рівних площадок	Одноманітна рівнина
6	Пам’ятки природи і культури	Печери, водоспади, скелі, фортеці, палаци	Наявні пам’ятки природи і культури	Відсутні пам’ят­ки природи і культу­ри
7	Прохідність	Поєднання доброї до­рожньої мережі з умовно недотор­каним урочищем	Наявність дорожньої мережі	Тяжко прохідні території боліт і чагарників
8	Близькість до джерела рекреації	Безпосереднє прилягання	Віддалення  до 1 год	Віддалення більше 1 год

продовження додатку 1

1	2	3	4	5
9	Благоустрій	Поєднання території бла­гоустрою з умовно недоторканими урочищами	Порівняно благоустроєна територія	Відсутність благоустрою, в т.ч. питної води
10	Забруднен­ня	Повна відсутність фізичного, хіміч­ного і біологічного забруднення	Деяке забруд­нен­ня, що не порушує  комфорту	Порушує комфорт
11	Дефіцит лісів	Лісистість більше 60 %	10-60 %	До 10 %

 

Додаток 2

Санітарно-гігієнічна оцінка рекреаційного лісу

Показники	Фітонцидність	Іонізація	Бактеріальне забруднення	Бали
Породний склад насадження	Сосна зв., туя зх., модрина сиб., ялина зв., дуб зв., дуб черв., горобина зв., липа серц.	Сосна зв., береза бород. і пухн., горобина зв., дуб черв.	Сосна зв., туя зх., модрина сиб., ялина зв., липа серц.
Співвідношення сприятливих і несприятливих факторів	+ + -	+ - +(-)	+ + -	3 2 1

 

Додаток 3

 Естетична оцінка природного ландшафту

№ п/п	Параметри	Бали
1	Наявність видових точок далеких перспектив, цікавих пейзажів – насадження характеризується І-ІІ бонітетом, зімкнутість 0,2-0,5	5
2	Яскраво виражений горбистий рельєф, чергування пів відкритих, відкритих, закритих просторів, насадження характеризується І-ІІ бонітетом, зімкнутість 0,2-0,5	4
3	Спокійний, дещо хвилястий рельєф, менш виражене чергування просторів, насадження характеризується ІІІ-ІV бонітетом, зімкнутість 0,4-0,7	3
4	Монотонний рівнинний рельєф, відсутнє чергування просторів, V бонітет, зімкнутість 0,7-0,1	2
5	Особливе поєднання несприятливих факторів: густі молодняки, заболоченість, непрохідність насаджень	1

 

Додаток 4

Розрахунок загального рекреаційного навантаження

(існуючого і очікуваного)

№ п/п	Контин­гент відвіду­вачів	Розрахун­кова кількість відпочива­ючих (N)		Лісорекре­аційна актив­ність (A)		Об’єм лісового відпочин­ку за сезон (V)		Сумарне рекреацій­не наван­таження в день (R)		Середнє рекреаційне навантаже­ння (Rс)
		2000	2010	2000	2010	2000	2010	2000	2010	2000	2010
1	Жителі міста
2	Транзитні відпочиваючі
Всього