2018-02-13
473
Курницька М.П., Кульчицький-Жигайло І.Є.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для виконання практичних робіт з дисципліни
"Рекреаційні ресурси та курортологія"
Для студентів спеціальності 6.0708 –
Екологія та охорона навколишнього середовища
Львів – 2002
М.П. Курницька, І.Є. Кульчицький-Жигайло. Рекреаційні ресурси та курортологія // Методичні вказівки для виконання практичних робіт з дисципліни. Львів, УкрДЛТУ, 2002 р. – 24 с.
В методичних вказівках подана основна тематика для виконання практичних робіт з даної дисципліни, яка включає питання виділення окремих груп рекреаційних ресурсів, їх оцінки, взаємозв’язку з рекреаційною діяльністю, ведення господарства в рекреаційних лісах, допомагає навчитися розраховувати допустимі рекреаційні навантаження на природні комплекси, розробляти тематичні рекреаційні маршрути та давати медико-біологічну оцінку погоди рекреаційної місцевості.
Затверджено методрадою лісогосподарського факультету
|
|
|
Українського державного лісотехнічного університету
Протокол N 2 від " 4 " жовтня 2002 р.
Рецензенти:
доцент каф. екології М.В. Чернявський
доцент каф. конструктивної географії ЛНУ ім. І.Франка М. Симоновська
Відповідальний за випуск:
старший викладач кафедри екології М.П. Курницька
Зам.N____ Тираж 100 прим.
ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………..…4
1. Практична робота №1 ………………………………………...5
2. Практична робота №2 ………………………………………..6
3. Практична робота №3 ……………………………………….6
4. Практична робота №4 ……………………………………….9
5. Практична робота №5 ………………………………………10
6. Практична робота №6 ………………………………………12
7. Практична робота №7 ……………………………………….14
8. Практична робота №8 ……………………………………….16
9. Література …………………………………………………..20
Додатки ………………………………………………………..21
ВСТУП
Процес урбанізації викликає бажання людей проводити вільний час серед природи. Звичним стало слово „рекреація”, яке пов’язують в основному з використанням зон відпочинку. Насправді це поняття значно ширше і розглядається як система заходів по використанню вільного часу людей для оздоровчих, пізнавальних, культурно-розважальних і спортивних занять, що проводяться на спеціалізованих територіях, розміщених поза межами їх постійного проживання.
В процесі рекреації природа виступає одним з провідних факторів відпочинку і оздоровлення, відновлення фізичних, моральних і психологічних сил людини. Внаслідок збільшення потоків відпочиваючих виникають протиріччя між рекреаційним використанням території, з одного боку, і необхідністю охорони природи цих територій – з іншого. Прогнозування змін в екосистемі, оцінка її стійкості і визначення норм навантаження є необхідною умовою наукового проектування рекреаційних зон і планування природоохоронних засобів.
|
|
|
Для визначення межі стійкості екосистеми необхідний аналіз механізму змін, що відбуваються в ній під впливом рекреаційного використання, виділення зворотних і незворотних форм змін, чи так званих „стадій рекреаційної дигресії”. Межа стійкості екосистеми є межею допустимих рекреаційних навантажень.
Дисципліна “Рекреаційні ресурси та курортологія” введена в програму підготовки бакалаврів спеціальності “екологія” з метою опанування ними способів оцінки придатності рекреаційних ресурсів для певних видів рекреаційної діяльності, їх збереження і раціонального використання, основних засад функціонування курортної галузі. Основна увага при цьому приділяється природним рекреаційним ресурсам та запобіганню їх руйнування і виснаження при інших способах природокористування.
Практична робота № 1
Побудова схем взаємозв’язку видів рекреаційної діяльності з рекреаційними ресурсами.
Мета роботи: вироблення навиків аналізу можливостей за діяння рекреаційної діяльності.
Насамперед слід згадати основні поняття рекреаційної діяльності: позаробочий і вільний час, відпочинок, рекреація, екскурсія, туризм, рекреаційний потенціал, рекреаційні ресурси.
Користуючись існуючою класифікацією, слід підібрати якнайбільше прикладів природних і культурно-історичних рекреаційних ресурсів.
Природні рекреаційні ресурси відносимо до певних груп: ресурси клімату, гідросфери, літосфери, біосфери. Культурно-історичні ресурси розподіляють за видами: історії, археології, містобудування і архітектури, мистецтва, документальні пам’ятки. Об’єкти культурно-пізнавальної рекреації оцінюємо за 4-бальною шкалою з точки зору їх унікальності, типовості серед об’єктів даного виду, пізнавальності і виховного значення, зовнішньої привабливості.
Враховується належність рекреаційних ресурсів до груп за:
– ступенем організації об’єкту для показу (спеціально організовані і неорганізовані);
– розташуванням екскурсантів відносно об’єктів огляду (інтер’єрні та екстер’єрні).
Розглядаючи рекреаційну діяльність спочатку поділяємо їх на напрями за головним мотивом рекреації (лікувально-курортна; оздоровча і спортивна; пізнавальна). В межах кожного напряму виділяються групи за характером використання рекреаційних ресурсів. Зокрема до першого напрямку – лікувально-курортної рекреаційної діяльності віднесемо всі її види, що входять в наступні групи: бальнеологічна, грязелікувальна, кліматолікувальна (приморська, гірська, рівнинна). Напрям оздоровчо-спортивний включає групи: купально-пляжний, прогулянковий і промислово-прогулянковий відпочинок, маршрутний туризм; напрям пізнавальний: природо-пізнавальний та культурно-історичний. Окремі природні та культурно-історичні рекреаційні ресурси можуть використовуватися для декількох, іноді багатьох видів рекреаційної діяльності. Тому при складанні схеми слід відзначати пріоритетність їх використання.
Практична робота №2
Рекреаційна оцінка приміського лісу.
Мета роботи: освоїти методику оцінки придатності приміського лісу для його рекреаційного використання.
Ландшафтні ділянки і їх сукупності оцінюють за їх придатністю для рекреаційної і оздоровчої функцій. Рекреаційну оцінку здійснюють за ознаками естетичності, прохідної (пішохідної чи транспортної доступності) і додатковій характеристиці, яка залежить від наявності елементів рекреаційного благоустрою, ягідників, пейзажних картин і оглядовості території. Наприклад, при високій естетичній оцінці ділянки і поганій доступності, її рекреаційна оцінка може бути однакова з ділянкою, що має нижчу естетичну оцінку, але знаходиться ближче джерела рекреації чи має елементи благоустрою і краєвиди.
|
|
|
Для отримання практичних навиків студентам рекомендується охарактеризувати конкретний приміський ліс, користуючись додатками 1,2,3.
Практична робота № 3
Розрахунок допустимих рекреаційних навантажень
на природні комплекси
Мета роботи: закріплення теоретичних знань щодо розрахунку максимально допустимого з природоохоронної точки зору рекреаційного навантаження на природні комплекси (на прикладі лісопарків).
Рекреаційна ємність лісопарку – це сукупність рекреаційного навантаження на всі ділянки, що призводить до певної стадії дигресії. Для зони активного відпочинку допускається граничне рекреаційне навантаження, яке призводить до початку третьої стадії дигресії, а для зони тихого відпочинку оптимальним буде навантаження, коли наступає друга стадія дигресії. Загальна рекреаційна ємність (Є) є сумою ємностей, розрахованих для кожної з зон:
Є = Єа + Єт (люд/день),
де Єа і Єт – ємність зон активного і тихого відпочинку.
Єа і Єт розраховуються за формулою:
Єа = S1n1+S2n2+…+S5n5,
де S1,S2,S3,S4,S5 – площі ділянок 1,2,3,4,5 класів стійкості в зоні активного відпочинку, га; n1, n2, n3, n4, n5 – рекреаційне навантаження, що призводить до початку третьої стадії дигресії в насадженнях даного класу стійкості, люд/день . га (згідно табл. 3.1).
При розрахунках Єт приймаються такі значення n1 – n5, які призводять до початку другої стадії дигресії.
Для обох зон при визначенні площ S1-S5 в розрахунок не включаються ділянки, де вже спостерігаються екологічно недопустимі стадії дигресії (для Єа – 3,4,5 стадії, Єт – 2,3.4,5), а також яри, болота, озера, садиби і т.д.
|
|
|
Таблиця 3.1
Рекреаційні навантаження для кожної стадії дигресії в насадженнях
різних класів стійкості (люд/день . га)
| Стадії рекреаційної дигресії | Класи стійкості насаджень до рекреаційного навантаження | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
| 1 | 0-3,0 | 0-2,0 | 0-1,6 | 0-0,7 | 0-0,3 |
| 2 | 3,1-6,8 | 2,2-4,2 | 1,4-2,8 | 0,7-1,4 | 0,3-0,7 |
| 3 | 6,9-17,3 | 4,3-12,1 | 2,9-6,1 | 1,5-4,4 | 0,8-2,1 |
| 4 | 17,4-35,2 | 12,2-24,3 | 6,2-18,2 | 4,5-8,7 | 2,2-4,2 |
Середня рекреаційна ємність на 1 га визначається:
Єс = Є/ S (люд/день . га),
де S – загальна площа лісопарку.
Після розрахунку рекреаційної ємності лісопарку визначають можливість задоволення ним потреб жителів міста і транзитних відпочиваючих у лісовому відпочинку. Для цього заповнюють таблицю Додатку 4.
Лісорекреаційна активність (А) розраховується за формулою Тарасова:
А = 1,1 . N0,3,
де N – число відпочиваючих.
Об’єм лісового відпочинку (V) за сезон виражається в тисячах людино-днів, при цьому приймають, що за добу людина перебуває в лісі 8 годин. Спочатку знаходимо V' в людино-годинах:
V'= N . А (люд-год);
V= V'/8 (люд-днів).
Основний вплив на ліс має відпочинок в комфортний період, який приймається рівним тривалості періоду вегетації (Р), коли температура становить 150С. Для околиць м.Львова Р = 205 днів. Сумарне рекреаційне навантаження (R) в день:
R = V/Р (люд/день)
Середнє рекреаційне навантаження на 1 га (Rс, люд/день . га) отримуємо діленням сумарного рекреаційного навантаження R на площу рекреаційного лісу, що надаються для рекреаційного лісокористування.
На основі розрахунків за індивідуальним завданням порівнюється середня рекреаційна ємність одного гектару рекреаційного лісу та середнє рекреаційне навантаження на 1 га тепер і через 10 років. Робиться висновок про можливість задоволення рекреаційних потреб.
Практична робота № 4
Складання тематичних рекреаційних маршрутів
Мета роботи – набути навиків моделювання пізнавальних рекреаційних маршрутів по цікавих природних чи культурно-історичних місцях.
Рекреаційний туризм – це діяльність, регламентована відповідними руховими режимами, використанням природного середовища з метою активного відпочинку, відновлення сил, розваг, задоволення.
Основні функції туризму:
1. Організація раціонального відпочинку і розумного проведення дозвілля.
2. Освітня і виховна дія на учасників, що сприяє їх всебічному розвитку (розумовий і фізичний розвиток, виховання естетичних та моральних якостей, розвиток творчих здібностей).
Отже, туризм – форма проведення вільного часу в походах, поїздках, яка поєднує відпочинок і скріплення здоров’я туристів з підвищенням їх загальної культури і освіченості і здійснює на них виховний вплив. Туристичні походи – це активне пересування з ночівлями переважно в польових умовах.
В залежності від мети туристичних подорожей туризм поділяють на:
– лікувальний;
– спортивний;
– рекреаційний;
– пізнавальний;
– діловий;
– релігійний;
– науковий і т.п.
Критеріями виділення складності туристичного походу служать: довжина маршруту, кількість і характер природних перешкод, кількість ночівель в польових умовах, їх складність, тривалість перебування поза населеною місцевістю.
Туризм може бути спортивним (кваліфікаційним) чи просто любительським, оздоровчим. Розрізняють також рівнинний і гірський туризм. Цей вид рекреації базується на прагненні людини переборювати природні перешкоди, змагатися з природою, наблизитись до неї.
Туристичні ресурси – це природні, історичні та соціально-культурні фактори, які включають об’єкти показу, демонстрації та вивчення, а також інші об’єкти, що здатні задовольнити духовні потреби людей, сприяти відновленню і розвитку фізичних та моральних сил.
Маршрутний туризм тісно пов’язаний з пізнавальним краєзнавчим туризмом, тому його проектування відбувається в місцях розташування цікавих природних і культурно-історичних пам’яток.
Студентам пропонується розробити маршрут туристичного походу, використовуючи цікаві туристські ресурси на основі наступних вихідних даних: довжина походу (пішохідних ділянок) – 80 км, тривалість подорожі – 12 днів (з них 3 дні передбачити для відпочинку і огляду цікавих об’єктів). Дати коротку характеристику пізнавальних об’єктів маршруту.
Практична робота № 5
Специфіка використання різних видів
природних рекреаційних ресурсів
Мета роботи: закріпити знання щодо організації рекреаційної діяльності з використанням водних ресурсів суходолу, рекреаційних ресурсів гір, лісу, міських рекреаційних ресурсів, ресурсів морського узбережжя.
Студенту слід засвоїти специфіку рекреаційного природокористування з використанням вищеназваних ресурсів. Для водних ресурсів суходолу оцінюється можливість організації відпочинку на ріках різної величини, природних озерах і, особливо, водосховищах. Розглядаються водосховища багаторічного, сезонного і добового та тижневого регулювання стоку. Враховується вплив пониження температури в нижніх б’єфах при попусках з верхніх б’єфів, нагрівання вод при охолодженні крупних теплових і атомних електростанцій, взаємообумовленість рекреації, водного транспорту та іригації.
Для рекреаційних ресурсів гір визначаються типи можливого рекреаційного використання конкретних гір разом з формами організації території. Для окремих типів виділяються різноманітні підтипи. При організації альпіністського типу виділяють його категорії за Абалаковим (1-6), гірсько-туристських маршрутів категорії за Гранильщиковим та ін. Класифікуються за складністю і різні види масового гірського туризму.
При оцінці міських рекреаційних ресурсів головна увага зосереджена на природних ресурсах. Розглядаються парки – від найбільших, комплексних, до різноманітних спеціалізованих (спортивних, парків-меморіальних комплексів, дитячих парків, парків-виставок, ботанічних, зоопарків та ін.), а також спеціальні природні рекреаційні об’єкти (сквери, бульвари, набережні, сади та ін.)
Оцінюючи привабливість рекреаційних ресурсів села студент аналізує насамперед наявність історико-архітектурної спадщини, культурний розвиток, умови побуту, мальовничість природних ландшафтів, лікувальні ресурси місцевості. Вказується перспективність напрямків розвитку сільського зеленого туризму: агротуризм, відпочинковий туризм, екотуризм.
Рекреаційні ресурси морського узбережжя розглядаються передовсім з точки зору збереження унікальних приморських ландшафтів, прибережних і морських екосистем в процесі розвитку рекреаційного господарства. Звертається увага на проблеми розширення площ приморських оздоровниць, гідроекологічні наслідки створення штучних пляжів, забруднення повітря і прибережних вод. Дається рекреаційна характеристика приморських зон України.
Для виконання роботи студентові видається завдання. В якому наведена характеристика водосховища, гірського регіону та міського парку. Слід оцінити дані рекреаційні ресурси з точки зору організації в них відпочинку. На карту нанести приморські рекреаційні зони і вказати можливостей залучення нових рекреаційних площ.
Практична робота № 6
Складання діаграми структури клімату в погодах
