Інтеграція як основна передумова створення бізнес-альянсів

До 25- річчя створення

Факультету економіки моря 

 

О.П. Гурченков

Н.П. Тубальцева, В.І. Комишник, О.Є. Мандра

 

БІЗНЕС-АЛЬЯНСИ В ЕКОНОМІЦІ

Навчальний посібник

 

 

Рекомендовано вченою радою НУК

 

 

Миколаїв 2018

 

УДК 658.114.5 я 7

ББК 65.295 (075)

Рекомендовано вченою радою НУК

Рецензенти:

М. В. Шарко, д.е.н., професор зав. кафедри економіки і підприємництва ХНТУ

С.К. Харічков, д.е.н., професор, зав. кафедрою менеджменту Одеського національного політехнічного університету

Гурченков О.П.   Тубальцева Н.П., Комишник В.І., Мандра О.Є.

Г95 Бізнес альянси в економіці: Навчальний посібниук. – Миколаїв: НУК, 2017. - ___с.

Під загальною редакцією к.е.н., проф. О.П. Гурченкова.

Розділ 5. розроблено старшим викладачем Комишником В.І. Розділ 8. розроблено к.е.н. Н.П. Тубальцевою. Розділ 10. розроблено викладачем Мандрою О.Є.

ISBN 966-8556-80-1

Викладені закономірності функціонування та розвитку бізнес альянсів. Детально розглянуті питання змісту основних тем, що сприяє засвоєнню знань з економіки, організації та ефективності господарювання об’єднань підприємств. Призначений для вивчення теоретичних засад економіки та організації діяльності інтегрованих структур – бізнес альянсів і набуття навичок аналізу організаційних резервів підвищення ефективності господарювання. Призначений для підготовки магістрів усіх спеціальностей економічних навчальних закладів, а також для економістів підприємств, фінансових установ, які здійснюють роботу в інтегрованих структурах, розглянутих у посібнику, та приймають рішення щодо підвищення ефективності їх господарювання.

 

УДК 658.114.5 я 7

ББК 65.295 (075)

                                                       

 ©Гурченков О.П., 2018

                                                                                                                                                                                  

ПЕРЕДМОВА

Наукова дисципліна "Бізнес-альянси в економіці" включена в загальний перелік при підготовці магістрантів в з економіки підприємства не випадково. Це обумовлено багатьма причинами. Передусім, ринкові відносини потребують від юридичних та фізичних осіб для досягнення значного успіху об’єднання капіталів (майна) і координації їх виробничої, наукової, фінансової та іншої діяльності. Процес створення альянсів  набув достатньо масового характеру. У певній мірі формувалися правова база та характерний механізм їх функціонування.

Бізнес - альянси – це об’єднання підприємств, які проводять підприємницьку, комерційну, або іншу діяльність з метою отримання прибутку і які не суперечать діючому законодавству.

В умовах ринкових відносин об’єднання підприємств має велике значення. Передусім акумуляція капіталів підприємств дозволяє створеним об’єднанням як суб’єктам підприємницької діяльності спрямувати свою роботу на позитивний кінцевий результат, тобто більш ефективно здійснювати у складі об’єднання різні функції: виробничу, фінансову, наукову, цінову та ін.

Вивчення та освоєння цих процесів студентами дає можливість їм професійно вирішувати завдання входу в об’єднання або виходу з об’єднання підприємства, в якому вони будуть працювати після закінчення вузу. Не викликає сумніву, що такі питання постануть перед ними в практичній діяльності після отримання вищої освіти.

У посібнику розглянуто широкий спектр питань, які пов’язані зі створенням бізнес-альянсів і інших альянсів різних типів, різних організаційно-правових форм та форм власності. При цьому приділено увагу передовому зарубіжному досвіду, можливостям пристосування його до вітчизняної практики.

В основу змісту, даного навчального посібника покладено програму до цього курсу Київського національного економічного університету, а також використано аналогічні програми інших навчальних закладів (СДУ, ХНАМГ), власний досвід кафедри економіки та організації виробництва НУК.

Навчальний посібник враховує діючі умови законодавчо-правових відносин, останні зміни у законах України і нормативної бази щодо проблеми створення та функціонування об’єднань підприємств.

Він може бути корисний крім студентів керуючим робітникам, спеціалістам та службовцям, які працюють в інтегрованих структурах, розглянутих у даному посібнику, та приймають рішення щодо створення об’єднань.

Розділ 1. БІЗНЕС-АЛЬЯНСИ В УКРАЇНІ, ЇХ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

 

Інтеграція як основна передумова створення бізнес-альянсів

 Розвиток сучасної світової економіки відбувається під могутнім впливом трансформаційних зрушень, у контексті всеохопної глобалізації. Основою цього процесу є масштабна інтеграція національних економік у єдиний господарський комплекс, у результатів чого прискорюється рух капіталів, впроваджуються оновлені технології та методи управління, спостерігається підвищена конкурентоспроможність суб’єктів господарювання.

Одним із пріоритетних напрямків розвитку економіки  є інтеграція суб’єктів господарювання, яка дає можливість керівникам підприємств перетворити своїх конкурентів на партнерів для забезпечення сприятливих умов функціонування економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності на ринку. Отже, інтеграція суб’єктів підприємницької діяльності є доцільним способом вирішення нагальних проблем - втрачати або зберігати фінансову, організаційну, правову форми, обираючи конкретний шлях розвитку.

Інтеграція суб’єктів господарювання як в Україні, так і в інших країнах світу сприяє появі нових (або удосконаленню вже наявних)організаційних форм об’єднання суб’єктів господарювання.

Вивчення особливостей інтеграції в діяльності підприємств є неможливим без осучаснення понятійного апарату та категорійного уточнення. До термінологічного тлумачення цієї специфіки долучено чимало наукових зусиль. Зокрема, А.Г. Загородній та Г.Л. Вознюк під поняттям «інтеграція» розуміють об’єднання (повне або часткове) підприємств для виробництва певної продукції з мінімальними затратами фінансових і матеріальних ресурсів [16], а в Тлумачному словнику економіста [45].визначено, що «інтеграція – це узгоджений розвиток та взаємне доповнення підприємств, галузей економіки, регіонів в інтересах більш ефективного використання ресурсів і більш повного задоволення потреб учасників цього процесу». У. [3] під інтеграцією розуміється процес об’єднання зусиль різних підсистем (підрозділів, частин) для досягнення мети організації, а в [55] – це «процес взаємного пристосування і до певної міри об’єднання господарств декількох, що перебувають на однаковому рівні розвитку».

Вільна енциклопедія «Вікіпедія» надає два поняття «інтеграції» [39]. По-перше, - «це поєднання, взаємопроникнення; це процес об’єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле; процес взаємозближення й утворення взаємозв’язків, а по-друге, - згуртування, об’єднання економічних, державних, політичних і громадських структур у рамках регіону, країни, світу».

Пилипенко А.А. [49] визначає термін «інтеграція» у трьох аспектах:

- інтегроване ціле – передбачає єдність окремих складових інтеграції, їхнє співвідношення. Щоб зрозуміти інтегроване ціле, доцільно вивчити окремі його складові, а вивчення складових можливе, якщо є розуміння цілого;

- інтеграція-процес – визначає стадії об’єднання складових частин у певному проміжку часу, їхню трансформацію відповідно до змін, що відбулися в системі;

- інтеграція-результат – завершує та підсумовує здійснення інтеграційного процесу певної системи, передбачає створення інтегрованого «блага».

У деяких джерелах подано поняття «інтеграція» не окремо, а двокомпонентно, у взаємозв’язку з «доповненням», як наприклад фінансова та економічна інтеграція. Так у [57] фінансову інтеграцію пояснено як міждержавний процес гармонізації та уніфікації податкових систем, бюджетних процесів, державних витрат, систем контролю з боку центральних банків, а в [51] економічна інтеграція - це процес зближення економік низки країн. В умовах капіталізму інтеграція набуває конкретних проявів у державно-монополістичних формах об’єднання країн.

Буряк П.Ю. у роботі [40, с. 151] визначає, що інтегровані підприємницькі структури (у тому числі корпоративного типу) – це «об’єднання економічно самостійних підприємств (організацій), що створюються на основі консолідації активів або реалізації договірних (контрактних) відносин для досягнення спільної мети в умовах ринкової трансформації української економіки».

Зважаючи на вищенаведене, зазначимо, що в роботах [35, 45, 55] у понятті «інтеграція» спільним є початкове «взаємо» - «взаємодоповнення», «взаємопроникнення». Тільки в роботах [51, 49, 57, 3] «інтеграцію» розглядять як «процес» - «процес гармонізації» та «процес зниження». Проте, в даних роботах не з’ясовано, для чого, з якою метою та в яких умовах відбувається інтеграція, а це обґрунтовує необхідність подальшого наукового дослідження. Відповідно, у першу чергу, визначимо, для чого суб’єкти підприємницької діяльності об’єднуються в альянси, тобто проаналізуємо їхню мотивацію до інтеграції.

У деяких роботах йдеться про те [57, 3, 49], що суб’єкти господарювання прагнуть до інтеграції, зважаючи на вагомі переваги, а саме:

- зниження рівня невизначеності у постачанні та збуті, що стосується не тільки підприємства, яке здійснює інтеграцію (інтегратора), але й інтегрованих підприємств;

- застосування провідних нововведень та полегшення дифузії технологічних інновацій, що дає змогу здійснювати процес модернізації суспільства, активізує розповсюдження нових продуктів, технологій, ідей з моменту їхньої появи серед потенційних споживачів (користувачів);

- володіння додатковим інтелектуальним капіталом та реалізація інвестиційних проектів;

- зниження витрат – скорочення транспортних витрат, розширення масштабів виробництва при зменшенні питомих умов-постійних витрат, зниження собівартості одиниці продукції (послуг, робіт), зниження або повна відсутність витрат на конкурентну боротьбу.

Перераховані вище переваги є загальними, варто зазначити, що вони є результатами здійсненої інтеграції. Можна виокремити також чотири цілі (причини), які мотивують до об’єднування, спонукають суб’єктів підприємницької діяльності до інтеграції.

По-перше, збільшення обсягів доходу за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції (надання послуг) або за рахунок зменшення витрат.

По-друге, уникнення стадії банкрутства.

По-третє, «розширення» діяльності за рахунок виходу на новий територіальний ринок або за рахунок створення нової продукції (послуг). Іншими словами - «посилення своїх позиції на ринку».

По-четверте, запобігання браку виробничих ресурсів (сировини засобів виробництва); недостатності фінансових ресурсів, вирішення таких проблем застарілість технічного обладнання, обмеженість доступу на вітчизняний та міжнародний ринки, відсутність постійного й стабільного місця па ринку, недостатність міжнародних зав’язків тощо.

Таким чином, інтеграційна форма дає змогу за рахунок взаємодії з іншим підприємством, у якого є достатні ресурси (фінансові, технічні, виробничі, трудові), досягти та реалізувати поставлені цілі. Водночас, інтеграція суб’єктів підприємницької діяльності передбачає не тільки взаємозв'язок «прибуток - витрати)), але й взаємне використання виробничих або фінансових ресурсів.

У сучасних умовах інтеграція суб'єктів господарювання може здійснюватись за двома формами. По-перше, — за рахунок створення нового організаційного об'єднання, а по-друге, - за рахунок організаційно-економічних форм [88].

Важливим є те, що інтеграція за рахунок організаційно-економічних форм - це об'єднування підприємств у будь-яку форму (франчайзинг, венчур, аутсорсинг та ін.), шляхом договірних угод з метою досягнення найбільших економічних, соціальних та інших вигод. Іншими словами — це стійка економічна взаємодія. Дана інтеграція є типовою для взаємодії між малими та великими підприємствами [88].

Інтеграція підприємницьких структур шляхом утворення нового організаційного об'єднання відбувається з метою забезпечити новим суб'єктам досягнення мети, яка постала перед початком інтеграції та яку можливо досягнути, якщо підприємства будуть керуватися загальною стратегією, але діяти окремо один від одного.

У науковій літературі, присвяченій організації підприємницької діяльності, виокремлюють два типи інтеграції вертикальну та  горизонтальну [33].

Під вертикальною інтеграцією розуміють  процес долучення  в структуру таких підприємств, які пов'язані єдиним технологічним ланцюжком,  або злиття стадій виробництва єдиного технологічною ланцюга і встановлення контролю однієї компанії над ними.  До вертикальної інтеграції належить також інтеграція виробництва і мереж збутових підприємств (точок). Автори робота «Стратегії бізнесу; аналітичний довідник» [33] визначають «методи» вертикальної інтеграції, серед яких виокремлюють:

-   консолідацію — долучення підприємства до основи підрозділу як дочірнього (філії). Консолідованим у цьому зв'язку називається підприємство, що здійснює самостійне виробництво понад 50% випуску;

-   угрупування - створення з інтегрованих підприємств  та основного підприємства групи, пов’язаної  або взаємними відносинами власності (обмін акціями), або взаємними управлінськими зв'язками (введення до складу ради директорів одного підприємства представників іншого)  або наданням різних послуг (розробка технології, соціально-побутове забезпечення, інформаційно - рекламне обслуговування і т і);

-   франчайзинг - надання підприємству права користуватися торговою маркою, «ноу-хау», матеріально-технічними ресурсами що належать інтегратору;

-   цільову пролонгацію - досягнення інтеграції за рахунок цілеспрямованого свідомого продовження терміну договорів про поставку (інколи на шкоду ринковій кон'юнктурі) з метою формування довготривалих стійких інтеграційних зв’язків.

Під горизонтальною інтеграцією розуміють об'єднання підприємств, налагодження щільної взаємодії між ними «по горизонталі», з рахуванням спільної діяльності підприємств, що випускають однорідну продукцію і які використовують подібні технології. Автори роботи вважають [33], що такими формами є:  делегування функцій інтеграторові, асоціації, консультативні органи, спільні фінансові органи, органи управління майном та угрупування.

 

 Дослідивши досвід інтеграції суб’єктів господарювання, можна систематизувати загальну процедуру з їхнього формування, яка складається із декілька етапів [88], табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Етапи формування інтеграційних суб’єктів господарювання

Етап 1  Етап 2       Етап 3

Етап 4

Етап 5

Етап 6

Етап 7

Етап 8

Етап 9

Етап 10

Етап 11

 

Визначення мети здійснення інтеграції Аналіз ринку з метою виявлення об’єктів інтеграції Аналіз потенціалу (ресурси, технічне забезпечення, тощо) з виявлених об’єктів інтеграції Визначення переліку найбільш бажаних об’єктів інтеграції Впорядкування об’єктів інтеграції за ступенем пріоритетності (важливості) Аналіз та формування можливих варіантів об’єктів інтеграції: партнерські зв’язки, переваги та недоліки взаємодії Обговорення умов інтеграції, мета, форма, використання ресурсів, взаєморозрахунки тощо Визначення та узгодження витрат, пов’язаних з інтеграцією Визначення прогнозів, очікуваних вигід (ефективності) від інтеграції Закріплення угоди Здійснення інтеграції суб’єктів господарювання

Надана табл. 1.1. процедура формування інтеграції суб’єктів господарювання показує, що задля якісної інтеграції його учасники повинні підійти відповідно до підбирання партнера та узагальнити всі зазначені етапи, тому що це є гарантія подальшої їхньої ефективної взаємодії.