2018-03-09
968
Розвивальне середовище – комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі.
Предметно-розвивальне середовище закладудошкільної освіти –компонент освітнього простору має в розпорядженні ресурси для організації самопізнавальної діяльності дитини і значного її збагачення.
На думку З. Плохій, еколого-розвивальне середовище в широкому розумінні – це єдність природного, предметного, соціального та середовища внутрішнього «Я». Воно забезпечує набуття дитиною досвіду контакту з природним оточенням та спілкування з дорослими (педагогами, батьками). Це неперервна педагогічно зумовлена, спільна діяльність дітей між собою і з дорослими. У ній дорослі своєю поведінкою, увагою, почуттями,словами навчають малюків взаємодії з природою.
Пригадайте з курсу «Технологія формування екологічної культури в дошкільників» компоненти еколого-розвивального середовища (екологічна кімната, лабораторія, кутки в групових кімнатах, екологічні стежини, міні-музеї природи). Які завдання екологічної освіти дозволяє вирішити еколого-розвивальне середовище?
Предметно-ігрове середовище – цесистема матеріальних об’єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку та використовується нею в ігровій діяльності.
Основними елементами предметно-ігрового середовища є ігрові, спортивні майданчики та їх обладнання; ігрові простори, оснащені великогабаритними співрозмірними зросту дитини конструкторами, тематичними наборами іграшок, ігровими матеріалами, ігровим обладнанням.
Створити таке предметно-ігрове середовище можливо за умови дотримання таких вимог:
· предметно-ігрове середовище має бути адекватне вікові дітей та відповідати їх функціональним можливостям з незначним перевищенням ступеня складності;
· предметно-ігрове середовище має бути динамічне, варіативне, різноманітне. Хоча воно організовується дорослими, але повністю підвладне дитині, не обмежує її діяльності, забезпечує повну свободу;
· ігровий простір повинен сприяти орієнтовно-пізнавальній діяльності, що забезпечує засвоєння нових знань, формування розумових дій, розвиток провідних психічних процесів дитини;
· не можна забувати про значення форм і кольору –саме вони надають виразності об’єктам та подіям і завдяки зіставленню допомагають дитині отримати достовірні знання про дошкілля. Всі ігрові предмети мають бути якісні, бо що досконаліша форма, то повніше реалізується її призначення. Забороняється використання предметів з розмитими контурами, пропорціями, перекошеними кутами, погано підігнаними з’єднаннями, адже все те впливає на розвиток окоміру, не сприяє вдосконаленню точності рухів. Зовнішній вигляд іграшки (її конструкція, колір, форма, фактура) має спонукати дитину до гри;
· необхідно включати у предметно-ігрове середовище національні, етнокультурні особливості, аби маля творчо прилучалося до духовних цінностей народу, вчилося любові до рідної землі.
Сенсорне середовище – це різновид предметно-ігрового розвивального середовища, насичене матеріальними об’єктами, що формують уявлення дитини про сенсорні еталони,перцептивні дії, розвивають органи чуття, в комплексі забезпечують її сенсорний розвиток і перешкоджають появі сенсорної депривації.
Створення сенсорного середовища підлягає вимогам до організації предметно-ігрового середовища.
Т. Говорушина здоров’язбережувальне середовище в дошкільному закладі визначає як сукупність педагогічних, соціально-культурних, матеріально-технологічних та медико-валеологічних умов життєдіяльності освітнього закладу, у результаті взаємодії яких відбувається духовно-моральний та інтелектуальний розвиток особистості. В даному визначені закладено інтегративний підхід до розуміння феномену здоров’я, багаторівневість реалізації здоров’язберігаючої діяльності, врахування єдності підходів, полікомпонентність середовища.У дослідженні І. Золотухіноївизначені ергономічні, антропометричні та психофізіологічні особливості функціонування здоров’язберігаючого просторово-предметного середовища ЗДО.
Основними характеристиками такого середовища науковці визначають: збалансоване харчування, морально-психологічний клімат у взаєминах суб’єктів освітнього процесу, екологію та гігієнічний стан, сучасний дизайн, предметно-ігровий простір групової кімнати, фізкультурної зали та ігрового майданчика, раціональна організація життєдіяльності дітей відповідно до їхніх вікових та психофізіологічних особливостей, широке впровадження інноваційних програм та технологій оздоровчого спрямування, рівень співпраці дошкільного навчального закладу із родинами та іншими соціальними інституціями.
А. Циплюкрозглядає здоров’язбережувальне середовище ЗДО як підсистему освітнього середовищаі вважає цілком правомірним трансформувати існуючі в науковій літературі компоненти та параметри освітнього середовища до здоров’язбережувального середовища. Отже, структуру здоров’язбережувального середовища ЗДО за А. Циплюкскладають такі компоненти: просторово-семантичний (гармонія дизайну, відповідна архітектурно-естетична організація простору ЗДО, його художньо-мистецьке оформлення, розмаїття сучасних засобів навчання, адаптація середовища до реалізації особистістю свого потенціалу у різних видах діяльності (пізнавальній, навчально-ігровій, трудовій, фізично-оздоровчій, художньо-естетичній, громадській, комунікативній); змістовно-методичний компонент освітнього закладу (зміст освіти, відповідні нормативно-методичні та державні документи, система організації освіти); комунікативно-організаційний компонент, що вміщує конкретні духовно-ціннісні орієнтації суб’єктів освітнього середовища, їх статус, стиль спілкування, процес учіння тощо.
Основні педагогічні умови створення здоров’язбережувального середовища в ЗДО за Н.Лісневською:
- пріоритетність оздоровчого спрямування освітнього процесу в ЗДО;
- комплексність реалізації компонентів здоров’язбережувального середовища в ЗДО;
- оптимальність вибору оздоровчих технологій у роботі з дітьми дошкільного віку.
Інформаційно-комунікаційне середовище ЗДО – це середовище установи, в якомувикористовуються інформаційно-комунікаційні технології в усіх напрямах і видах освітньої діяльності
Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – це сукупність програмних, технічних, комп’ютерних і комунікаційних засобів, а також способів та новаторських методів їхнього застосування для забезпечення високої ефективності й інформатизації освітнього процесу.
До основних цілей інформатизації належать: 1) підвищення якості, доступності та гнучкості освіти; 2) підвищення ефективності управління; 3) формування інформаційної культури. Їх реалізація можлива лише при комплексному підході до інформатизації, коли в освітньому закладі створено єдине інформаційне середовище (ЄІС), до якого входять матеріально-технічні, інформаційні та кадрові ресурси, що забезпечує автоматизацію управлінських та педагогічних процесів, узгоджену обробку та використання інформації, повноцінний обмін нею. Інформатизація ЗДО передбачає використання ІКТ в адміністративній, фінансово- господарській, педагогічній та методичній діяльності й охоплює всіх учасників освітнього процесу: вихованців, батьків (або осіб, що їх замінюють), педагогічних та адміністративних працівників.
Використання ІКТ в адміністративній, фінансово-господарській та методичній діяльності дає змогу:
- ефективно керувати ресурсами, контингентом, освітнім процесом;
- забезпечити комунікацію, створення електронних баз даних, архівів, електронної адреси, сайтаЗДО.
Для успішного створення єдиного інформаційного середовища ЗДО слід виконати такі умови:
1) забезпечити комп’ютерами всі блоки інформаційного простору;2) розвинути мотивацію використання інформаційних систем у кожного з виконавців на своїй ділянці роботи;3) забезпечити підвищення кваліфікації в галузі інформаційних технологій усіх співробітників;4) розподілили весь обсяг інформації за виконавцями;5) організувати локальну мережу в закладі;
6) обладнати мультимедійний кабінет;7) забезпечити вільний доступ до Інтернету;8) організувати обмін досвідом у самому ЗДО.
Створення ЄІС дасть змогу реалізувати завдання з використання ІКТ в освітньому процесі ЗДО:
1. Розширити використання ІКТ в освітньому процесі.
2. Розробити систему консультативної методичної підтримки педагогів з метою підвищення їх комп’ютерної компетентності.
3. Систематизувати, оновити й поповнити інформаційні ресурси освітнього процесу.
4. Розробити й апробувати технології мультимедійного супроводу освітнього процесу.
5. Створити банк комп’ютерних навчальних програм, дидактичних та методичних матеріалів із використання інформаційних технологій у роботі ЗДО.
6. Створити комплексну інтегровану модель інформаційно-методичного забезпечення освітнього процесу в ЗДО.
Способи впровадження ІКТ в освітній процес ЗДО:
- підготовка педагогів до набуття ними практичних навичок роботи в новому інформаційному середовищі;
- створення творчої групи вихователів для розробки, апробації та впровадження новітніх засобів навчання на базі ІКТ;
- розміщення розроблених вихователями навчальних матеріалів на власних веб-сайтах і сайті ЗДО;
- планування роботи консультативних пунктів, семінарів, майстер-класів із використання ІКТ в освітньому процесі ЗДО;
- співпраця через інтернет-комунікації з колегами інших закладів та регіонів щодо проблем оптимізації навчального процесу засобами ІКТ.
Локальні документи ЗДО щодо застосування ІКТ: 1. Наказ «Про створення творчої групи» з упровадження ІКТ у освітній процес ЗДО; 2) Положення про роботу творчої групи з упровадження ІКТ у освітній процес ЗДО; 3) Наказ «Про створення сайту ЗДО»; 4) Положення про сайт ЗДО; 5) Положення про мультимедіатеку ЗДО; 6) Положення про користування Інтернетом у ЗДО; 7) Орієнтовні формулювання для внесення змін у посадові інструкції працівників ЗДО.
МедіаактивністьЗДО – це діяльна участь членів педагогічного колективу у пошуку, отриманні, використанні, передаванні, створенні та розповсюдженні інформації у ЗМІ.
Директор ЗДО має визначити як забезпечувати медіаактивність установи, зокрема:
- шляхом колективної творчості, створюючи власні актуальні медіатексти, орієнтовані на цільову аудиторію;
- за допомогою професіоналів – представників ЗМІ, блогерів тощо.
Процес створення та поширення медіатекстів є показником медіаактивності установи. Проте, щоб грамотно займатися цією діяльністю слід призначити відповідальну особу, яка би володіла знаннями з маркетингу, дизайну (вебдизайну), журналістики, лінгвістики тощо та вміннями користуватися програмним забезпеченням і медіаінструментарієм. Медіатексти слід створювати і розміщувати на сайті ЗДО кожні два тижні.
Принципи формування предметно-розвивального середовища (за В. Петровським):
Принцип дистанції, позиції при взаємодії регулює відносини між дорослим і дитиною в освітньому процесі. Комфортне спілкування можливо, за наявності в групових приміщеннях різновеликих меблів. У зв’язку із цим планування приміщень має бути таким, щоб кожний міг знайти зручне, комфортне, із психологічної точки зору, місце для занять та індивідуальної діяльності.
Принцип активності передбачає реалізацію потреби кожної дитини й дорослого, з одного боку, у побудові свого власного предметного оточення, а з іншого – своєї особистості і здорового тіла. Для цього необхідно по-новому поглянути на планування приміщень, підійти більш розумно до використання їхнього розвивального потенціалу, як-от: формування «стіни творчості» для малювання; майстерень із наборами простих інструментів для залучення дітей до «дорослих» видів діяльності; використання звукового і кольорового дизайну під час оформлення приміщень.
Принцип стабільності– динамічності. Дитина не «перебуває» в середовищі, а долає його, «переростає» його, постійно змінюється, стає іншою кожної наступної хвилини. А отже, змінюється для неї і все довкілля».Щоб дитина відчувала себе комфортно, необхідно надати їй можливість самій змінювати і створювати навколишнє середовище, відповідно до своїх смаків і настрою.
Принцип комплексації і гнучкого зонування передбачає надання можливості дітям займатися відповідно до своїх бажань і потреб одночасно різними видами діяльності, не заважаючи одне одному: фізкультурою, музикою, малюванням, конструюванням, математичними іграми тощо. Під час проектування розвивального середовища слід передбачити формування багатофункціональних лабораторій, міні-центрів з набором різних дзеркал, одягу, перук, масок, гриму тощо.
Принцип емоціогенності середовища, індивідуальної комфортності й емоційного благополуччя кожної дитини. Реалізація цього принципу передбачає організацію середовища так, щоб вона спонукала дітей до взаємодії з її різними елементами, підвищуючи тим самим функціональну активність дитини.
Принцип поєднання звичних і неординарних елементів в естетичній організації середовища передбачає такий підхід до оформлення інтер’єру приміщень, при якому використовувалися б як репродукції класичних творів, так і твори, що спонукають дітей до роздуму, фантазування. Доцільно оформити кімнату «Чарівні фарби» з оптичним змішанням кольорового освітлення при зміні світлофільтрів. Такий калейдоскоп дозволяє створювати динаміку кольорового сприймання предметно-розвивального середовища, його змін відповідно до програми розвитку відчуття кольору, культури кольоросприйняття навколишнього (див. методику В.Ф. Базарного).
Принцип відкритості – закритості передбачає функціонування середовища як відкритої системи, здатної до зміни, корегування і, найголовніше, до розвитку. Інакше кажучи, така система має бути не тільки розвивальною, але й розвиватися. Принцип відкритості – закритості представлено в декількох спектрах:по-перше, відкритість природі. Це передбачає включення у внутрішнє середовище будівлі оранжереї, зимового саду, відкритої веранди, формування “зелених кімнат” тощо;другий аспект принципу відкритості – закритості – це відкритість культурі в її прогресивних проявах. Елементи культури – живопис, література, музика – мають носити не оформлювальний характер, а бути частиною інтер’єру. Крім цього, організація середовища має ґрунтуватися і на регіональних особливостях культури;третій аспект – це відкритість суспільству, зокрема сім’ям вихованців. Батьки повинні бути включені в освітній простір дошкільного навчального закладу як повноправні учасники; четвертий аспект – це відкритість свого «Я», власного внутрішнього світу. Середовище організовується так, щоб сприяти формуванню й розвитку образу «Я».
Принцип урахування статевих і вікових відмінностей дітей. Побудова середовища з урахуванням статевих відмінностей мислиться як надання можливості хлопчикам і дівчаткам проявляти свої схильності і здібності відповідно до прийнятих у суспільстві еталонів мужності і жіночності.
Д/З До практичного заняття з означеної теми знайти матеріал, який стосується дизайну приміщень і будівлі ЗДО.
