Окресліть типові індивідуальні реакції людини на процес старіння. Дайте характеристику основним типам пристосування до старості

У зв’язку з тим, що процес старіння в людей протікає індивідуально та стан організму людини, яка старіє, часто не відповідає віковим нормам, з’явилася необхідність в розрізненні понять календарного (хронологічного) та біологічного віку. Біологічний вік може не спів­падати з календарним.

Хоча старіння – це типовий віковий процес більшості живих організмів, єдиного підходу щодо тлумачення науковцями його причин не існує. Ключовими процесами старіння є інволюційні тобто регресивні зміни, однак окремі соматичні процеси покращуються. Виокремлюється ряд типових фізичних ознак старіння:

Поряд з цими інволюційними процесами старіння мобілізує резерви організму. Так, зростає активність багатьох ферментів, посилюється гліколіз як механізм накопичення енергії, збільшується кількість ядер в клітинах внутрішніх органів, що покращує обмін речовин, а поява великих мітохондрій забезпечує акумуляцію енергії.

Вивчаючи індивідуальні реакції людини похилого віку на старіння, британський психолог Д.Бромлей виділила п'ять типів пристосування:

1.Конструктивна установка, коли людина внутрішньо урівноважений, спокійний, задоволений емоційними контактами з оточуючими; він критичний у відношенні до самого себе, але сповнений гумору і терпимості щодо інших; він приймає старість як факт, завершальний його професійну кар'єру, оптимістично ставиться до життя, приймає смерть як природне явище, що не висловлюючи відчаю і жалю; життєвий баланс такої людини цілком позитивний, він з довірою розраховує на допомогу оточуючих.

2.Установка залежності властива індивідам, котрі виявляють пасивність і схильним до залежності від інших; люди цієї категорії не мають високих життєвих прагнень і легко залишають професійні заняття; сімейне середовище забезпечує їм відчуття безпеки, дає відчуття внутрішньої гармонії, тому вони не страждають від емоційної неврівноваженості і різних стресів.

3.Захисна установка характеризує людей самодостатніх, що володіють «психологічної бронею», манірних, поглинених професійною діяльністю; вони поділяють загальноприйняті погляди і установки, уникають виявляти власну думку, не люблять говорити про свої проблеми; зовнішня сторона життя значить для них більше, ніж внутрішні переживання; вони підтверджу страху смерті і маскують свою безпорадність перед цим фактом посиленою зовнішньою діяльністю.

4.Установка ворожості притаманна «розгніваним старикам», які агресивні, недовірливі, запальні і мають звичай пред'являти масу претензій до свого оточення - близьким, друзям, соціальним інститутам, суспільству в цілому; вони не реалістичні в сприйнятті старості, не можуть змиритися з неминучими віковими витратами, заздрять молодим, бунтують проти смерті і страшаться її.

5.Установка ворожості, спрямована на самого себе, характерна, як правило, для осіб з негативним життєвим балансом, які уникають спогадів про минулі невдачі і труднощі, вони не повстають проти своєї старості, а пасивно сприймають удари долі; незадоволена потреба в любові і співчутті є приводом для депресії і гострої жалості до себе; смерть розглядається як звільнення від страждань.