Проаналізуйте основні соціальні та психологічні чинники насилля над дітьми. Які психологічні особливості дітей-жертв насилля?

Насильство над дитиною– це фізичний, психологічний, соціальний вплив на дитину з боку іншої людини (дитини чи дорослого), сім’ї, групи або держави, які примушують її переривати значущу діяльність і виконувати іншу, що суперечить їй, або загрозливу її фізичному чи психологічному здоров’ю і цілісності.

Насильство над дітьми можна класифікувати за такими ознаками: 1) залежно від стратегії кривдника: явне та приховане (непряме); 2) за часом: те, що відбувається зараз, і те, що трапилося в минулому; 3) за тривалістю: одноразове або багаторазове, що триває роками; 4) за місцем та оточенням: удома – із боку родичів; у школі – з боку педагогів або дітей; на вулиці – з боку дітей або незнайомих дорослих; 5) залежно від характеру насильницьких дій: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне.

Фізичне насильство над дитиною в сім’ї – навмисне нанесення дитині батьками або особами, котрі їх заміняють, або особами, відповідальними за її виховання, фізичних ушкоджень, які можуть призвести до смерті дитини або викликають серйозні (такі, що потребують медичної допомоги) порушення фізичного чи психічного стану, або ведуть до відставання в розвитку. До фізичного насильства належать також тілесні покарання, що завдають шкоди фізичному здоров’ю дитини

Психологічне насильство над дитиною в сім’ї – тривалий, постійний чи періодичний вплив, що призводить до формування в дитини патологічних рис характеру або шкідливих для розвитку її особистості. До цього виду насильства відносять відкрите несприйняття та критику дитини; приниження її гідності; погрози на адресу дитини, що проявляються в словесній формі без фізичного насильства; навмисна фізична чи соціальна ізоляція дитини; надмірні вимоги до дитини, що не відповідають її вікові й можливостям; неправда та невиконання обіцянок із боку дорослих; порушення довіри додитини. Ситуативний негативний психічний вплив, що викликає в дитини психічну травму, також належить до цього виду насильства.

Економічне насильство над дитиною в сім’ї – умисне позбавлення дитини житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, що може призвести до її смерті, викликати порушення її фізичного й психічного здоров’я.

Для дітей - жертв фізичного і сексуального насильства характерне використання неконструктивних механізмів психологічного захисту, які захищають дитину від усвідомлення неприємних почуттів, спогадів і дій. Мета психологічного захисту полягає в збереженні Я і зниженні тривоги. Для відторгнення своїх травматичних спогадів жертви насильства використовують заперечення, проекції, ізоляцію почуттів, дисоціацію і розщеплення.

Жертва насильства не в змозі одночасно визнати погані і хороші сторони своїх батьків. Діти відчайдушно намагаються зберегти в собі уявлення про «хорошою» мамі і тому заперечують факт насильства, коли мама «буває поганий». Це характерно для дітей, у яких питущі батьки були позбавлені батьківських прав через насильство та нехтування батьківськими обов'язками. Незважаючи на свій негативний життєвий досвід: побої, голод, катування з боку батька, ці Дегі все одно вважають, що в сім'ї краще, ніж у дитячому будинку. Заперечення захищає дитину від усвідомлення ним власного відкидання, ворожості і презирства з боку батьків.

Проекція своїх почуттів і думок на інших виражається в малюнках, іграх, казках, історіях, створених дітьми, що зазнали фізичного та сексуального насильства. Це має дуже важливе прогностичне значення в плані переробки стресу.

Ізоляція дозволяє блокувати неприємні емоції, так що зв'язок між якимось подією та її емоційної забарвленням у свідомості дитини не проявляється. Даний механізм призводить до «заморожування» почуттів, з'являється емоційна тупість, яка дозволяє хоч якось впоратися з болем, бо відчувати все дуже важко. Інакше дитині в таких умовах не вижити.