Методика визначення загальної жорсткості

В конічну колбу місткістю 250 см³ наливають 50 см³ води, додають 4 см³ аміачного буферного розчину, кілька кристаликів сухої суміші індикатора еріохром-чорного з хлоридом натрію. Колір розчину буде винно-червоний. Одразу пробу титрують стандартним розчином трилону Б (10 ммоль/дм³) при енергійному перемішуванні до зміни кольору на синій.

Загальну жорсткість, Ж_з, обчислюють за формулою, ммоль/дм³ (мг-екв/дм³):

,

де v ₁ – об’єм розчину трилону Б, витраченого на титрування, см³;

С ₁ – концентрація розчину трилону Б, ммоль/дм³ (С ₁ = 10 ммоль/дм³);

v ₀ – об’єм проби води, взятої на аналіз, см³ (як правило, v ₀ = 50 см³).

Визначення кальцієвої жорсткості ґрунтується на утворенні іонами Ca²⁺ з мурексидом малодисоційованого стійкого при рН = 10...12 комплексу малинового кольору. При подальшому титруванні проби трилоном Б кальцій утворює з ним ще менш дисоційований комплекс. Вільна форма мурексиду, що виділяється при цьому, забарвлює воду в фіолетовий колір.

Методика визначення кальцієвої жорсткості

В конічну колбу місткістю 250 см³ наливають 100 см³ води, додають 2 см³ 10%-го розчину гідроксиду натрію для утворення необхідного рН. Потому вносять кілька кристаликів сухої суміші мурексиду з хлоридом натрію, перемішують і повільно титрують стандартним розчином трилону Б (10 ммоль/дм³) до переходу малинового забарвлення у фіолетове.

Кальцієву жорсткість, Ж_Са, обчислюють за формулою, ммоль/дм³ (мг-екв/дм³):

,

де v ₁ – об’єм розчину трилону Б, витраченого на титрування, см³;

С ₁ – концентрація розчину трилону Б, ммоль/дм³ (С ₁ = 10 ммоль/дм³);

v ₀ – об’єм проби води, взятої на аналіз, см³ (100 см³).

Визначення карбонатної жорсткості ґрунтується на реакції іонів НСО₃^- із соляною кислотою в присутності індикатора - суміші бромкрезолового зеленого і метилового оранжевого (ISO 9963-1).