В конічну колбу місткістю 250 см3 наливають 100 см3 води, додають 5 см3 сірчаної кислоти (розведення 1:3) і розчин перманганату калію (молярна концентрація еквівалента С 1 = 0,01 моль/дм3) у кількості v п = 10 см3. Накривши колбу воронкою кип’ятять 10 хвилин від моменту закипання.
Перманганат калію, як сильний окислювач, реагує з присутніми у воді відновниками:
MnO4- + 8H+ + 5e ® Mn2+ + 4H2O.
Оскільки перманганат додають з надлишком, його залишок забарвлює досліджувану пробу води і реагує з щавлевою кислотою, яку додають у кількості 10 см3 (молярна концентрація еквівалента 0,01 моль/дм3) у зняту з нагрівального приладу колбу:
2MnO4- + 5C2O42- + 16H+ ® 2Mn2+ + 10CO2 + 8H2O.
Гарячий розчин після введення щавлевої кислоти втрачає колір. Щоб визначити залишок щавлевої кислоти пробу у колбі відразу титрують розчином KMnO4 (молярна концентрація еквівалента 0,01 моль/дм3) до слабкорожевого кольору. Кількість витраченого розчину KMnO4 позначаємо v 1 (перше титрування). Таким чином, на реакції з органічними речовинами досліджуваної води і 10 см3 щавлевої кислоти витрачено (v п + v 1) см3 розчину KMnO4 (молярна концентрація еквівалента 0,01 моль/дм3).
|
|
Для визначення кількості розчину перманганату калію, який витрачається на титрування 10 см3 щавлевої кислоти (молярна концентрація еквівалента 0,01 моль/дм3), тобто для визначення титру KMnO4, в ту саму колбу в ще гарячий розчин доливають 10 см3 розчину щавлевої кислоти і знову відтитровують перманганатом калію до слабкорожевого кольору, який зберігається протягом 1 хвилини. Кількість витраченого розчину KMnO4 позначаємо v 2 (друге титрування). Об’єм розчину KMnO4, який витрачено на реакції з органічними домішками досліджуваної води, становить (v п + v 1 - v 2) см3.
Перманганатну окиснюваність, Ок, обчислюють за формулою:
,
де k – поправочний коефіцієнт, ;
е – молярна маса еквівалента кисню, е = 8 г/моль;
v 0 – об’єм досліджуваної води, см3.
Для визначення біохімічного споживання кисню користуються склянковим методом. Суть його полягає у знаходженні показника БСК за визначеної температури в ізольованих водних мікросистемах (склянках). За цим методом виконується одна з найважливіших при оцінці БСК вимог – запобігається можливість поповнення запасу розчиненого кисню, який є у водному середовищі.
Показник БСК знаходять за різницею між вмістом кисню до і після інкубації проб води в темряві протягом 5 діб при 20°С без доступу кисню.