Методика визначення заліза

В колбу місткістю v _к = 50 см³ наливають v _пр = 25 см³ досліджуваної води. Додають 5 см³ розчину сульфосаліцилової кислоти (10 %), 5 см³ розбавленого розчину аміаку. Доводять об’єм проби до мітки дистильованою водою, перемішують. Через 10 хв. вимірюють коефіцієнт світлопропускання розчину на фотоелектро-колориметрі КФК-2 (див. розд.1.1) при довжині світлової хвилі l = 440 нм (фіолетовий), у кюветі з товщиною робочого шару рідини l = 30 мм.

Коефіцієнт пропускання визначають відносно дистильованої води, до якої додані такі ж самі реактиви, що й у колбу з досліджуваною водою. За калібрувальним графіком визначають концентрацію С _граф, мг/дм³.

Вміст заліза у досліджуваній воді визначають за формулою:

, мг/дм³.

Контрольні запитання

1. В якому вигляді присутнє залізо в підземних та поверхневих водах?

2. Яких властивостей надають воді присутні в ній сполуки заліза?

3. Яка ГДК заліза в питній воді?

4. Який метод аналізу використовується для визначення заліза у воді?

Лабораторна робота №11

Визначення силікатів

Сполуки кремнієвої кислоти надходять у природні води внаслідок вимивання їх з гірських порід водою, яка містить вуглекислий газ. Вони знаходяться у водах у вигляді оксиду, частково гідратованого, у вигляді алюмосилікатів, а також в іонізованій формі у вигляді ортосилікат-іонів. Ступінь іонізації залежить від величини рН: за рН < 7 у воді знаходяться лише недисоційована кремнієва кислота. Вміст кремнекислоти (SiO₂) у природних водах коливається в межах 2...700 мг/дм³. Звичайно концентрація кремнекислих сполук у поверхневих водах не перевищує 10 % їх загального солевмісту. В підземних водах концентрація кремнекислоти сягає 25...30 % величини загального солевмісту.

Кремнекислота є звичайною речовиною для людського організму. У крові людини міститься 20...240 мг/дм³ SiO₂, у сиворотці – до 800 мг/дм³, у м’язах – до 600 мг/дм³. В організмі людини SiO₂ не накопичується і вживання води з підвищеним його вмістом абсолютно безпечно. Коли ж вода використовується для живлення парових котлів високого тиску, вміст навіть незначної кількості кремнекислоти є неприпустимим через можливість утворення щільного силікатного накипу.

Визначення вмісту силікатів у воді ґрунтується на вимірюванні коефіцієнту світлопропускання розчинів синього відновленого комплексу, що утворюється за взаємодії мономірно-дисперсної кремнекислоти з молібдатом амонію у кислому середовищі з наступним відновленням гетерополікислоти сумішшю ментолу і сульфату натрію (розчин відновника).

Методика визначення силікатів

В дві мірні колби ємністю v _к = 50 см³ наливають по v _пр = 25 см³ досліджуваної та дистильованої води. До кожної з колб приливають по 5 см³ молібдатного розчину і перемішують дво- трикратним перевертанням. За 5 хвилин у колби приливають по 2 см³ розчину відновника, доводять об’єм розчину до 50 см³ дистильованою водою і знов перемішують. За 2...3 хвилини визначають коефіцієнт світлопропускання проби води з реактивами на колориметрі КФК-2, довжина світлової хвилі l = 590 нм, довжина кювети l = 3 см. Визначення проводять у порівнянні із дистильованою водою з доданими реактивами. За калібрувальним графіком визначають концентрацію С _граф, мг/дм³.