Тема: спеціальна методика складання бібліографічних описів

Мета роботи: Ознайомитись із спеціальною методикою складання бібліографічних описів та здобути практичні навики.

Лабораторне і методичне забезпечення:

персональні комп'ютери, роздатковий матеріал.

                     Теоретичні відомості

Сучасні документні фонди складаються з найрізноманіт­ніших за носіями інформації, формою, призначенням, оформ­ленням та іншими ознаками документів. Розглянути методи­ку складання бібліографічних описів їх усіх у цьому підруч­нику неможливо, тому далі викладатимемо правила складан­ня описів документів, які є в більшості документних фондів. Засвоєння їх дасть змогу розібратися в методиці складання бібліографічного опису будь-якого документа.

Для творів, які мають авторів, найважливішою ознакою виступає прізвище автора. Автор — це особа, яка відповідає за художній та смисловий зміст документа, тобто створила твір самостійно або з іншими особами. Так, автором є пись­менник, що написав художній твір; учений, який написав наукову працю за результатами своїх досліджень; публіцист, журналіст, політичний або громадський діяч, який висловив у своєму творі думку про сучасне політичне становище, гро­мадське життя й т. ін.

Бібліографічні описи творів народного епосу й анонімних кла­сичних творів складаються за загальними правилами. В опи­сах для каталогів невеликих бібліотек, бібліографічнихпо­кажчиків, списків першим елементом виступає основна на­зва.

Видання, складені з окремих творів одного чи декількох авторів, офі­ційних, наукових або інших документів, називаються збір­никами. За оформленням їх поділяють на два види: збірки, які мають загальну назву, і збірки, що не мають загальної назви.

Тво­ри, видані від імені державних, політичних, громадських уста­нов і організацій вважаються відомчими. Такі матеріали різно­манітні за змістом, оформленням, значенням, але цікаві й важ­ливі для багатьох користувачів інформацією. Організації, що видають свої документи, можуть бути постійнодіючими (Кабінет Міністрів України, Чернівецький державний універси­тетім. Ю. Федьковича) і тимчасовими, тобто такими, що діють у межах певного заздалегідь встановленого часу (з'їзд, кон­ференція, сесія).

Багаторівневий бібліографічний опис складають на доку­менти, видані у двох і більше томах, частинах, випусках, номе­рах тощо. Це багатотомні та серійні видання.

Суть багаторівневого опису полягає в тому, що незалежно від кількості фізичних одиниць на видання складають єди­ний бібліографічний опис, який містить відомості про ви­дання в цілому і про кожну окрему фізичну одиницю. Такий опис зручніший і для користувачів (за його допомогою легше ознайомитися з кількома томами багатотомного видання), і для складачів опису (дає змогу зекономити час і спростити складання описів, зменшити обсяг пошукового масиву).

Багаторівневий опис має дві частини: загальну (перший рівень), в якій додаються відомості про все видання в цілому, та специфікацію (другий і наступні рівні), що містить дані про кожну окрему фізичну одиницю, яка входить до складу багаточастинного документа. Відомості різних рівнів, а також про кожну фізичну одиницю записують з нового рядка або розділяють знаком ". —".

Описи бага­тотомних видань мають деякі особливості. Головними джере­лами інформації є загальні титульні аркуші, які висвітлюють Дані про видання в цілому, і титульні аркуші, що містять відо­мості про окремі томи. Описи можуть доповнюватися заго­ловком бібліографічного запису відповідно до загальних правил. Окремі томи багатотомного видання можуть бути написані різними авторами, тоді опис складається під основною назвою багатотомника¹ [58-105].

¹Кушнаренко H.М. Наукова обробка документів: підручник / Н.М. Кушнаренко, В.К. Удалова. − Вид.4-е / перероб. і доп. — К.: Знання, 2006. — 334 с.

Хід роботи: