Методична вказівка для студентів до практичного заняття
Тема. Коматозні стани при цукровому діабеті
Кількість годин 5,5.
Місце проведення: навчальна кімната, лікарняні палати.
Мета: Навчити студентів методам діагностики, лікування та профілактики коматозних станів при цукровому діабеті.
Професійна орієнтація студентів.
Коматозні стани це порушення, які потребують від лікаря термінових та чітких дій. У хворих на цукровий діабет невідкладні стани (коми) можуть бути обумовлені як різким зниженням концентрації глюкози крові — гіпоглікемія і гіпоглікемічна кома, так і підвищенням її рівня та інших продуктів патологічного обміну — діабетична кетоацидотична кома, гіперосмолярна кома, лактацидемічна кома. Лікарі будь-якого фаху повинні чітко знати ознаки гіпоглікемії, щоб попередити тяжкі наслідки цього стану: декортикацію та децеребрацію хворих, інколи навіть смерть. Кетоацидотичною комою може дебютувати цукровий діабет. Він може розвиватися також у хворих на діабет, які лікуються, в екстремальних ситуаціях: хвороби, травми, інфекції, операції, вагітність, пологи. Тому лікарі зобов'язані внести своєчасні та необхідні зміни в лікування, щоб попередити розвиток катастрофічних ускладнень у хворого. Студенти повинні засвоїти чітку схему дій для діагностики невідкладного стану, вміти проводити реанімаційні заходи.
|
|
Базовий рівень знань та вмінь
Студент повинен знати:
1.Складаючі кетонових тіл, механізм кетогенезу, способи визначення кетонових тіл в біологічних рідинах. Механізм утворення лактату. (Біохімія);
2. Роль глюкози в живленні головного мозку. Механізми порушень функції нервової системи та інших органів при метаболічних зрушеннях, які пов¢язані із цукровим діабетом (Патофізиологія).
3. Методики обстеження хворих на цукровий діабет.
Студент повинен уміти:
1. Збирати анамнез у хворого на цукровий діабет.
2. Виявити об´єктивні ознаки декомпенсації цукрового діабету.
3. Оцінити результати лабораторних досліджень у хворого на цукровий діабет.
Програма самопідготовки студентів:
1. Єтіологія, патогенез, клініка, діагностика та лікування кетоацидозу. Атипічні варианти перебігу кетоацидозу. Диференційна діагностика з іншими діабетичними комами.
2. Єтіологія, патогенез, клініка, діагностика та лікування гіперосмолярної коми. Диференційна діагностика з іншими діабетичними комами.
3. Єтіологія, патогенез, клініка, діагностика та лікування лактатацидозу. Диференційна діагностика з іншими діабетичними комами.
4. Єтіологія, патогенез, клініка, діагностика та лікування гіпоглікемічних станів та гіпоглікемічної коми. Наслідки гіпоглікемічних станів. Диференційна діагностика з іншими діабетичними комами.
|
|
Короткий зміст теми
Діабетичні коми:
I. Гіперглікемічні:
- кетоацидотична
- гіперосмолярна
- лактатацидотична
II. Гіпоглікемічна
Кетоацидотична кома
В основі – абсолютний або виражений відносний дефіцит інсуліну.
Причини розвитку:
1. Інтеркурентні захворювання:
- гострі запальні процеси
- загострення хронічних захворювань
- інфекційні хвороби
2. Порушення режиму лікування:
- відміна інсуліну
- помилки при введенні інсуліну
- перехід на інсулін іншого виробника
3. Недостатній контроль глікемії
4. Хірургічні втручання або травми
5. Вагітність
6. Несвоєчасна діагностика 1 типу цукрового діабету
7. Хронічна терапія антагоністами інсуліну
Діагностика
Клінічна картина | - Сухість шкіри що посилюється - Поліурія - Спрага - Слабкість - Головний біль - Відсутність апетиту, нудота, блювота - Запах ацетону на видиху - Задишка, дихання за Куссмаулем - Абдомінальний синдром |
Загальний аналіз крові | - Лейкоцитоз - Підвищений гематокрит |
Рівень глікемії | - 18-30 ммоль/л |
Біохімічний аналіз крові | - Гіперкетонемія - Підвищення креатинину, сечовини - Підвищення холестерину - Гіпокаліємія |
РН | - < 7,3 |
Загальний аналіз сечі | - Глюкозурія - Ацетонурія |
Лікування
Основні напрямки лікування:
1. Усунення дефіциту інсуліну.
2. Регідратація.
3. Корекція електролітних порушень і метаболічного ацидозу.
1. Усуненнядефіциту інсуліну.
Ліквідація дефіциту інсуліну є основним специфічним патогенетичним засобом лікування кетоацидотичних станів і коми. Для цього використовують препарати інсуліну короткої дії та ліквідують причини, що призвели до декомпенсації цукрового діабету. Інсулінотерапію в даному випадку проводять у режимі малих доз.
Доза інсуліну - з розрахунку 0,1 ОД/кг за 1 год. Початкова доза інсуліну становить 10—12 ОД, її вводять внутрішньовенне одноразово. Далі переходять на введення за методом безперервної інфузії перфузором зі швидкістю б—10 ОД/год. При цьому швидкість зниження рівня глікемії не повинна перевищувати 5 ммоль/л за годину. У першу добу лікування доцільно знижувати рівень глікемії до 13—14 ммоль/л, після чого для профілактики гіпоглікемії починають вводити 5 % розчин глюкози. Після опритомнення хворого та досягнення рівня глікемії 11—12 ммоль/л починають введення інсуліну підшкірно по 10—12 ОД кожні 4 год, коригуючи дозу відповідно до показників глікемії.
2. Регідратація.
Регідратацію проводять ізотонічним розчином натрію хлориду за умови нормального рівня натрію в сироватці крові, тобто до 145 ммоль/л.
Об'єм регідратації:
1 година – 1000 мл 0,9 % NaCl
2 та 3 година – 500 мл 0,9 % NaCl
потім – 300-500 мл 0,9 % NaCl
Загальна кількість рідини, яка необхідна в перші 12 год, не повинна перебіль шувати 10 % маси тіла.
3. З метою корекціїелектролітних порушень необхідно введення препаратів калію.
При РН < 7,0 показано введення гідрокарбоната натрія.
4. З метою профілактики коагуляційних порушень показана гепаринотерапія.
Гіперосмолярна кома
Причини розвитку гіперосмолярної коми:
1. Стани, які супроводжуєблювота та діарея (інфекційні хвороби, панкереатит).
2. Використання діуретиків.
3. Кровотеча
4. Лікування імунодепресантами, глюкокортикоїдами.
Діагностика
Клінічна картина | - Вираженасухість шкіри - Виражена поліурія - Виражена спрага - Знижений тургор шкіри - Сонливість - Зменшення тонусу очних яблук - Гіпотонія м´язів - Неврологічні порушення (геміпарези, патологічні рефлекси, паралічи, афазії) |
Загальний аналіз крові | - Лейкоцитоз - Підвищений гематокрит |
Рівень глікемії | - 30 – 60 ммоль/л |
Біохімічний аналіз крові | - Гіпернатріємія - Гіперосмолярність |
Загальний аналіз сечі | - Глюкозурія |
Лікування
|
|
Регідратація за допомогою 0,45 % NaCl:
Об'єм регідратації:
перші 2 години – 2 л 0,45 % NaCl
наступні 6 годин – 2 л 0,45 % NaCl
наступні 16 годин – 4-8 л 0,45 % NaCl
Інсулінотерапія за режимом малих доз (0,1 ОД/кг за годину).
Для профілактики синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання – гепарин 5000 ОД 4 рази на добу.
З метою корекціїелектролітних порушень рекомендовано введення препаратів калію.
Лактатацидотична кома
Причини розвитку лактат-ацидозу:
1. Захворювання, які супроводжує тканинна гіпоксія (серцева недостатність, легенева недостатність).
2. Лікування бігуанідами.
3. Кровотеча.
4. Інфекційні та запальні процеси.
Діагностика
Клінічна картина | - Сонливість - Нудота - Блювота - Біль у м´язах - Адинамія - Дихання за Куссмаулем - Прогресування серцево-судинної недостатності, колапс |
РН | - < 7,3 |
Біохімічний аналіз крові | - Гіперлактатемія |
Лікування
1. Внутрішньовенно краплинно 2,5 % натрію гідрокарбонату.
2. 1 % розчин метиленового синього з розрахунку 2,5-5 мг/кг.
3. Інсулінотерапія 2-5 ОД в годину внутрішньовенно краплинно.
4. Боротьба з шоком та гіповолемієй.
Гіпоглікемічна кома
Гіпоглікемія є клінічним симптомокомплексом, який розвивається внаслідок швидкого і значного зниження концентрації глюкози в крові та зменшення утилізації глюкози тканинами головного мозку.
Причини розвитку гіпоглікемічних станів:
1. Передозування інсуліну.
2. Порушення дієти (недостатній зміст вуглеводів, пропуски їжі).
3. Фізичні навантаження.
4. Порушення функції печінки.
Клінічна картина | - Адренергічні симптоми: серцебиття, тремтіння, пітливість, відчуття голоду, мідриаз - Нейроглікопенічні симптоми: слабкість, головний біль, дезорієнтація, судоми, марення, галюцинації, порушення координації рухів. |
Рівень глікемії | - Нижче 2,8 ммоль/л |
Лікування
|
|
Для лікування легкого ступеня гіпоглікемії достатньо терміново випити солодкий чай, фруктовий сік, вжити їжу, багату на вуглеводи, у кількості 1—2 хлібних одиниці (10—20 г глюкози).
У стані непритомності або за неефективності перорального вживання вуглеводів необхідно внутрішньовенно струминне ввести 20—80 мл 40 % розчину глюкози.
Для активізації глікогенезу призначають підшкірне введення 1—2 мл 0,1% розчину адреналіну і 70—100 мг розчину гідрокортизону в 5—10 % розчині глюкози. У разі недостатньої ефективності вищезазначених заходів уводять внутрішньовенне крапельно 5 % розчин глюкози до нормалізації рівня глікемії.
Ефективним засобом боротьби з гіпоглікемією є контрінсулярний гормон глюкагон, який продукується а-клітинами підшлункової залози. Препарат цього гормону (ГлюкаГен) є біосинтетичним людським глюкагоном, відновлює свідомість хворого протягом 10—15 хв. Його вводять підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно в дозі 1 мг (1 мл) для дорослих і 0,5 мг (0,5 мл) для дітей. Глюкагон підвищує рівень глюкози крові шляхом стимуляції глюкогенолізу і глюконеогенезу.
При тяжкій довготривалій гіпоглікемії для запобігання набряку головного мозку вводять внутрішньовенно 5-10мл 25% розчину магнію сульфату, внутрішньовенно краплинно 15 % або 20 % розчин манніту по 0,5—1г/кг.