2018-02-13
344
– притримати у себе річ до повного виконання боржником свого зобов’язання;
– притримати річ у себе також у випадку, якщо права на неї, які виникли після передачі речі в користування кредитора, набула третя особа;
– отримати задоволення з вартості речі відповідно до ст. 597 ЦКУ. Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до ст. 591 ЦКУ, тобто в порядку реалізації предмета застави. Таким чином, реалізація речі, яка притримується, повинна здійснюватися шляхом її продажу з публічних торгів.
Основними обов’язками кредитора при цьому є:
1. Кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
2. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини. Звідси випливає необхідність ужиття заходів збереження притримуваної речі.
3. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.
Розпорядження річчю, яку притримує кредитор
Боржник, річ якого притримується кредитором, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі та права кредитора. Це пояснюється тим, що до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї.
Предметом утримання можуть бути тільки речі (матеріальні предмети, грошові кошти, цінні папери).
Майнові права, роботи (але не результати роботи), послуги утримуватися не можуть.
Після передачі речі боржнику в межах виконання основного зобов’язання кредитор не має права вимагати її повернення, ні вимагати її назад для здійснення при тримання, навіть якщо матиме для цього реальну можливість. Право на утримання припиняється відповідно до чинного законодавства у суворо регламентованих випадках:
– у випадку припинення основного зобов’язання;
– у випадку задоволення вимог кредитора за рахунок речі, яку він притримує;
– на інших загальних підставах припинення зобов’язань відповідно до ст. 50 ЦКУ, що не суперечать природі при тримання.
На перший погляд такі способи забезпечення зобов’язань як завдаток та при тримання дуже подібні, але існує ряд відмінностей (табл. 3.4).
Таблиця 3.4
Відмінні риси завдатку та притримання
| Ознака | Спосіб забезпечення виконання зобов’язань | |
| завдаток | притримання | |
| Підстава виникнення | Підставою виникнення права завдатку є, як праивло, договір, і як виняток, пряма вказівка закону | Підставою виникнення притримання є закон. Це за своєю правовою природою не договірне зобов’язання, хоча може бути додатково закріплене в договорі |
| Зобов’язання, яке забезпечується | Завдаток забезпечує зобов’язання боржника, відносно якого існує можливість невиконання, а також вимогу, яка може виникнути в майбутньому | Притримання забезпечує виконання зобов’язання, яке вже було порушено |
| Право розпорядження | Завдаткодавець має право розпоряджатися предметом завдатку тільки за згодою завдаткодержателя, якщо не встановлено інше | Боржник (у притриманні) зберігає право розпоряджатися річчю, яка знаходиться у кредитора. Згода останнього непотрібна |
| Момент виникнення | За загальним правилом право завдатку виникає з моменту укладання договору | Право на при тримання виникає з моменту невиконання боржником в строк зобов’язання, закріпленого в договорі |
| Право користування | Завдаткодержатель у випадках, передбачених договором, може користуватися переданим йому предметом завдатку | Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе |
| Припинення | Незалежно від того, чи знаходиться предмет завдатку у фактичному володінні завдаткодержателя, завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов’язань не припиняється | Вибуття речі, яку притримує кредитор, з його фактичного володіння, припиняє при тримання. Кредитор не має права вимагати предмет при тримання від третіх осіб |
Використання кредитором права на при тримання речі не призводить до будь-яких податкових наслідків ні у кредиторі ні у боржника, оскільки на момент повідомлення боржника про при тримання речі право власності на річ до кредитора не переходить.
Проте, якщо справа дійде до задоволення вимог кредитора з вартості притриманого ним майна, то при продажу такий речей з публічних торгів або інших способах їх відчуження у кредитора та у боржника вже виникнуть податкові зобов’язання щодо податку з доходів (у фізичної особи) та ПДВ (у платника ПДВ) – виходячи із сум, які надійдуть кредитору та боржнику.
Всі способи забезпечення носять зобов’язально-правовий характер і мають на меті сприяння виконанню зобов’язання, яке стало підставою для їх встановлення. Але засоби досягнення мети належного виконання основного зобов’язання різні. У деяких випадках бажання уникнути відповідальності (сплати штрафних санкцій стимулює боржника до належного виконання основного зобов’язання, в інших небезпека втрати майна (завдаток, при тримання), навіть якщо це і не супроводжується якимись додатковими зобов’язаннями, стимулює боржника до того ж.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3
ТЕМА: ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ:
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА МЕТОДИКА ОБЛІКУ. ДОГОВІРНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА
Мета:
– навчитися відображати в бухгалтерському обліку та обліку розрахунків за податками і платежами господарські операції, які виникають в результаті використання завдатку, застави та притримання як способів забезпечення виконання договірних зобов’язань;
– засвоїти поняття та рівні формування договірної політики підприємства;
– вивчити структуру Положення про договірну політику;
– змоделювати наслідки відображення в бухгалтерському обліку та обліку розрахунків за податками і платежами диспозитивні норми за договором купівлі продажу.
ПЛАН ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3
1. Завдаток, застава, притримання: правові засади та методика обліку
2. Зміст договірної політики підприємства
3. Положення про договірну політику підприємства
4. Моделювання умов договору як засіб оптимізації податкових наслідків
