Часте закладення носа, наявність патологічного вмісту в порожнині носа і утруднене дихання, періодичне погіршення слуху та інколи нюху, сльозотеча; спостерігається фарингіт, ларингіт, трахеїт, бронхіт.
ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО РИНІТУ
Лікування хронічного риніту починається з усунення несприятливих чинників, які впливають на розвиток захворювання; якщо причину хвороби встановити не можна, то застосовують переважно місцеве симптоматичне лікування. Серед місцевих заходів добрі наслідки дає змащування слизової оболонки носових раковин 3% розчином коларголу, протарголу 3 рази на день протягом 7-10 днів; сульфату цинку або розчином Люголю з гліцерином 2 рази на тиждень, 6-8 процедур. Якщо таке лікування малоефективне, то застосовують промивання порожнини носа ізотонічним розчином натрію хлориду, мінеральними водами або антисептиками. Застосовують фізіотерапевтичні методи. Реабілітаційні заходи проводяться на південному березі Криму, в регіонах Азовського моря, на гірських курортах та інших регіонах України.
|
|
Гострий отит – часто супроводить риніти у немовлят.
За наказом № 181 від 21.04.2005 р. «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"
ПРОТОКОЛ
ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТ
Гострий гнійний середній отит (гострий середній отит) – це запалення слизової оболонки всіх порожнин середнього вуха, але головним чином слизової оболонки барабанної порожнини.
Причиною гострих середніх отитів є бактеріальна, вірусна або вірусно-бактеріальна інфекція на фоні зниження імунологічної реактивності організму. Найчастіше гострі середні отити виникають як ускладнення гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ).
Для першої фази (початкового розвитку) характерними ознаками є:
1.Підвищення температури, яке звичайно супроводжується загальною розбитістю, нездужанням, позноблюванням. Рівень температури в певній мірі вказує на тяжкість процесу. Загальний стан завжди знаходиться в прямій залежності від гарячки; порушується сон, апетит та ін.
2.Болі у вусі можуть бути відчутними або виявляються на початку лише періодичними поколюваннями, відчуттям повноти і тиску у вусі. Через кілька годин від початку захворювання розвиваються великі болі стріляючого, свердлячого, пульсуючого характеру, які часто ірадіюють у відповідну половину голови. Болі періодично стихають, особливо в денний час, а потім під ніч знову відновлюються з тією ж силою, позбавляючи хворого сну.
3.Відчуття закладення, шум у вусі є обов’язковими симптомами. Початкова фаза, як правило, не супроводжується пониженням слуху.
|
|
Друга фаза (наростання процесу) характеризується не тільки наростанням попередніх симптомів, але й появою нових. Біль у вусі посилюється, набуває пульсуючого характеру і відрізняється постійністю. Температура тіла досягає високих цифр – 38-390С і навіть вище. Відчуття закладення у вусі змінюється вираженим погіршенням слуху.
Третя фаза (розв’язання процесу), коли барабанна перетинка під впливом ексудату проривається в місці найбільшого випинання. Біль у вусі, головний біль, відчуття повноти і тиснення швидко зникають. Загальний стан хворих значно поліпшується, сон та апетит відновлюються.
Четверта фаза (видужання) характеризується симптомами згасання і поступової ліквідації процесу.
Лікування гострих середніх отитів.
- загальна антибактеріальна терапія проводиться препаратами стартової терапії (напівсинтетичні пеніциліни з клавулановою кислотою, цефалоспорини І, ІІ, генерації протягом 7-10 днів).
- для покращення дренування слухової труби та вентиляцію порожнин середнього вуха застосовують судинозвужувальні краплі в ніс протягом 5-7 днів, аерозолі з антисептиками, антибіотиками.
- симптоматична терапія.
- гіпосенсибілізуюча терапія.
- загальнозміцнююча терапія.
При відсутності ефекту від стартової терапії протягом 2-3 діб застосовують антибактерійні препарати резерву (макроліди 7-10 днів). Сухе тепло – солюкс, УВЧ, компреси.
2. Ангіна – гостре інфекційне захворювання всього організму з місцевими проявами переважно в піднебінних мигдаликах.
Наказом МОЗ України від 24.03.2009 № 181
Протокол
Надання медичної допомоги хворим з катаральною, фолікулярною та лакунарною ангінами
Етіологія
Збудниками можуть бути: стрептокок, стафілокок, аденовірус
Сприяючі чинники:
Переохолодження, зниження імунітету, дитячі інфекції
Класифікація
1. Катаральна
Лакунарна
3. Фолікулярна
4. Фібринозна
5. Виразкова
6. Некротична
7. Виразково – некротична
8. Герпетична
9. Змішана
Клініка
Клінічні прояви ангіни поділяються на місцеві та загальні. До загальних проявів належать такі симптоми:
- порушення загального стану,
- підвищення температури тіла до 39 – 40*С,
- біль у кістках та суглобах,
- збільшення регіонарних підщелепних і шийних лімфовузлів.
Місцеві ознаки залежать від форми ангіни.
У дітей з катаральною ангіною мигдалики збільшені, рожево – червоні.
У дітей з фолікулярною ангіною мигдалики збільшені, червоні, їх поверхня горбкувата, в підслизовому шарі мигдаликів є гнояки у вигляді крапок. Це нагноєні фолікули, які лопаються, і на поверхні з’являється гній.
У дітей з лакунарною ангіною мигдалики гіперемовані, навколо лакун виявляють білі або сіруваті плівки, які легко знімаються ватними тампонами.
Ускладнення
Паратонзилярний абсцес, отит, нефрит, ревматизм, сепсис, ендокардит, поліартрит.
Для диференціального діагнозу – обов’язкове бакдослідження мазків з зіву (на межі зі здоровою тканиною і ураженими мигдаликами). Необхідно диференцювати з дифтерією зіва, скарлатиною.
Лікування
Ліжковий режим, тепле питво, жарознижувальні.
Антибіотикотерапія, сульфаніламіди.
Полоскання зіва розчином фурациліну, обробляти перекисом водню, розчином Люголя, коларголу.
За наказом № 181 від 21.04.2005 р. «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"
ПРОТОКОЛ