Загальна характеристика фінансів та фінансових відносин

ТЕМА 5. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСІВ ТА ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН У ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ

 

5.1 Загальна характеристика фінансів та фінансових відносин

5.2. Фінанси у взаємозв’язку з основними економічними категоріями

 

Загальна характеристика фінансів та фінансових відносин

 

У загальному трактуванні фінанси – це економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів для виконання функцій та завдань господарюючих суб’єктів, а також будь-якої фізичної особи й суспільства загалом й забезпечення умов розширеного відтворення.

Взагалі фінанси існують заради забезпечення потреб громадян, підприємств і держави. Будь-яка фінансова операція так чи інакше, в даний момент чи у віддаленій перспективі пов’язана із суспільним відтворенням. З одного боку, вихідною основою формування доходів усіх суб’єктів є вироблений у країні ВВП, а з іншого, їх використання пов’язане із його продукуванням. Тобто, як економічна категорія фінанси беруть участь у розподільних відносинах і впливають на відтворювальний процес.

Основне призначення фінансів реалізується шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх ета­пах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина.

Фонди фінансових ресурсів, які обслуговують економічні про­цеси, є досить різноманітні як за методами створення, напрямками використання, рівнем відображення інтересів, так і за суб’єктами еко­номічної діяльності, методами виробничої й суспільної інтеграції та кінцевою метою відповідного виду діяльності.

Найважливіша роль належить фінансам на рівні господарських структур. Тут створення й використання фондів фінансових ресурсів спрямовані на підвищен­ня ефективності господарської діяльності, тобто одержання високої норми прибутку на вкладений капітал.

Роль фінансів найвідчутніше проявляється при розв’язанні соціальних проблем. Тут створюється фонди фінансових ресурсів для здійснення соціальних заходів як на рівні кожного громадянина для покриття витрат на соціальні цілі, так і на рівні господарських структур для задоволення соціальних благо­дійних потреб, а також фондів фінансових ресурсів на соціальні цілі в складі різноманітних бюджетів.

Фінанси як економічний інструмент здатні кількісно і якісно впливати на суспільне виробництво і суспільство в цілому, остільки:

– забезпечують розподіл ВВП на потреби юридичних та фізич­них осіб;

– забезпечують кругообіг фінансових ресурсів;

– впливають на суб’єктів розподільчих та обмінних відносин;

– відіграють провідну роль у системі економічних методів управ­ління економікою держави;

– забезпечують контроль за формуванням та використанням фі­нансових ресурсів.

Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Вони мають як видиму, так і приховану форму прояву.

Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб’єктами фінансових відносин. Ці потоки – їх характер і форми, спрямованість і обсяги – виступають предметом практичної фінансової діяльності.

Прихована сторона фінансів пов’язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме – рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподілі відносини. Від налагодженості цих відносин залежить ефективність економічної системи і розвиток суспільства. Ці відносини характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки.

Фінанси розглядають як – сукупність економічних відносин, пов’язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості ВВП, а в певних умовах і національного багатства.

Таким чином, функціонування фінансів пов’язано з поняттями фінансові відносини та фінансова діяльність (рисунок 5.1).

 

 

Рисунок 5.1 – Модель фінансової діяльності

 

Основними об’єктами фінансових відносин є валовий внутріш­ній продукт (далі ВВП) та національне багатство.

Вихідні фінансові категорії – доходи і видатки. Доходи одного з суб'єктів завжди є видатками іншого.

Характеристика фінансових відносин пов'язана з виділеннямїх об'єктів і суб'єктів. Об'єктами даних відносин є національне багат­ство і вироблений ВВП (рисунок 5.2). ВВП – сумарна ринкова вартість кінцевих продуктів і послуг, ви­готовлених на території країни за певний період часу (як правило за рік).

Національне багатство – вартість нагромаджених в країні цін­ностей та залучених у виробництво природних ресурсів.

Коли об’єктом фінансових відносин є націо­нальне багатство для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями або дане природою. Це є прийнятним в тому разі, коли існують зайві основні засоби чи матеріаль­ні ресурси, які не використовуються, а також коли є значні запаси природних ресурсів, що перевищують потреби даної країни. В інших випадках розпродаж національного багатства означатиме марнотрат­ство і втрату ресурсів країни.

Нормальна фінансова ситуація – основним об'єктом фінансових відносин є ВВП; національне багатство – тільки в частині зайвих ресурсів.

Кризова фінансова ситуація – ВВП не вистачає для формування дохо­дів і фінансових ресурсів, тому розпро­дається національне багатство.

Тільки виробництво ВВП створює стабільні фінансові передумови для процвітання нації.

 

 

Рисунок 5.2 – Об'єкти фінансових відносин

 

Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємці, робіт­ники і службовці, держава (рисунок 5.3).

Фінансові відносини виникають:

– між державою та юридичними особами;

– між державою та фізичними особами;

– між юридичними особами при формуванні виробничих фондів, орендних відносин, тощо;

– між підприємствами, організаціями, установами та їх працівни­ками.

Права підприємців та робітників і служ6овців відображають їх незаперечні права власності на вироблений ВВП. У рамках держав­ного сектора економіки такі самі права власності належать державі, яка виступає в даному випадку звичайним підприємцем.

Права держави, як керуючої структури суспільства, визначають­ся об'єктивними потребами встановлення системи фінансового за­безпечення виконання державою її функцій. Необхідні державі кош­ти вона може акумулювати таким чином:

– заробляти як власник засобів виробництва;

– отримувати від природних ресурсів, що знаходяться в її власності;

– мобілізувати шляхом перерозподілу доходів юридичних і фі­зичних осіб.

      

 

Рисунок 5.3 – Суб'єкти фінансових відносин

 

Права держави у розподільних відносинах регламентуються в за­конодавчій формі.

Таким чином, в сучасному економічному просторі фінанси вико­нують вагому роль в частині забезпечення необхідних умов для фор­мування, розподілу й використання ВВП в державі та забезпечення всіх суб’єктів суспільного відтворення грошовими коштами, достатніми для здійснення їх діяльності тощо.

Вияв суті фінансів, вираження їх властивостей та призначення фінансів як економічної категорії проявляється при виконанні від­повідних функцій (рисунок 5.4).

 

Рисунок 5.4– Основні функції фінансів

 

Розподільна функція фінансів полягає у розподілі фінансових ре­сурсів між галузями, регіонами, різними напрямами видатків підпри­ємств та організацій. За допомогою цієї функції здійснюється розпо­діл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, національного доходу, грошової виручки підприємств та організацій.

Контрольна функція фінансів полягає в тому, що за їх допомо­гою перевіряється стан розвитку народного господарства, ефектив­ність діяльності підприємств, використання грошових ресурсів тощо. Виконання цієї функції дає можливість здійснювати господарську діяльність згідно з вимогами чинного законодавства. За допомо­гою контролюючої функції суспільство може контролювати повноту і своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами державу та суб’єктів господарювання.

Слід зазначити, що фінансовий контроль – це один з найдійові­ших видів контролю у суспільстві. На відміну від інших він охоплює все суспільство: кожний суб’єкт перевіряє кожного. Оскільки фінан­сові показники діяльності виступають результативними, то фінансо­вий контроль є наскрізним — він фактично охоплює всі аспекти діяль­ності держави, юридичних і фізичних осіб. Звідси випливають широкі повноваження органів фінансового контролю, їх доступність до будь-яких документів і сфер діяльності. Відповідно і результати контролю підлягають повному оприлюдненню. Фінансова діяльність кожного суб’єкта має бути прозорою, що створює передумови для її законності.

При виконанні розподільної та контрольної функції фінанси віді­грають надзвичайно важливу роль у суспільстві, забезпечуючи:

– розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

– кругообіг фінансових ресурсів, а відтак безперервність відтво­рення виробництва;

– перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, ре­гіонами, соціальними верствами населення, окремими юридич­ними і фізичними особами;

– вплив на інтереси суб’єктів розподільних відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;

– провідну роль у системі економічних методів управління еко­номікою країни;

– формування системи фінансових показників – індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;

– контроль між суб’єктами обмінно-розподільних відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів та доходів тощо.

Регулююча функція фінансів реалізується переважно тоді, коли потрібно внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів. Іноді вона застосовується для редагування розподілу доходів. В ін­ших випадках регулювання здійснюється для забезпечення стабілі­зації економіки, усунення та попередження кризових явищ. У ролі фінансових регуляторів виступають: індексація доходів населення, переоцінка основних фондів, фінансовий захист підприємств від конкуренції. Основними інструментами регулюючої функції є по­датки і державні видатки.

Стимулююча функція фінансів реалізується через використання податкових пільг, зниження податкових ставок, звільнення від подат­ків, обмеження податкової бази. Об’єктом податкових пільг є інвес­тиції для розвитку спеціальних економічних зон, деякі пріоритетні галузі виробництва, засоби підвищення конкурентоспроможності робочої сили. Фінансові стимули використовуються також для зміц­нення договірної дисципліни та для стимулювання господарської іні­ціативи влади.

Таким чином, названі функції взаємопов’язані між собою, їх ви­конання залежить від чітких дій державних фінансових структур, підприємств різних форм власності, стабільного функціонування економічного та правового механізмів.

Отже, фінанси є сукупністю економічних відносин, що пов’язані з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових ко­штів у процесі розподілу та перерозподілу ВВП і національного доходу (НД). В сучасному світі вони мають своє чітке призначення, ознаки, функції та відігра­ють надзвичайно велику роль для суспільного розвитку в частині:

– регулювання соціально-економічних процесів в суспільстві;

– забезпечення перерозподілу грошових потоків між виробничою та невиробничою сферами діяльності, між окремими галузями народного господарства, економічними регіонами і верствами населення;

– здійснення контролю за формуванням та використанням гро­шових фондів.