Характеристика навчального предмету

 

Педагогіка - наука про загальні закономірності освітньо-виховного процесу. Існують різні її області: загальна педагогіка, вікова, спеціальна (дефектологія), методика навчання різним навчальним предметам та історія педагогіки. Всі ці області самостійні, оскільки вони мають свій предмет вивчення. Але самостійність ця відносна, між ними існують взаємозв'язки.

Розглянемо місце методики музичного виховання в системі інших областей педагогіки.

Методика як наукова дисципліна вивчає загальні закономірності педагогічного процесу на матеріалі одного певного предмету.

Методика музичного виховання належить до окремих методик, оскільки у ній освітньо-виховний процес в основному реалізується засобами одного виду мистецтва - засобами музики. В основі методики - теорія естетичного виховання, яка вивчає процес формування естетичного ставлення до навколишнього світу, специфіку відображення і пізнання його засобами музики, своєрідність естетичного переживання дітей.

Методика музичного виховання безпосередньо пов'язана із сферою вікової педагогіки., тому що присвячена музичній діяльності дітей дошкільного віку.

Ведуться дослідження історичних шляхів розвитку методики музичного виховання, які дозволяють оцінити традиції, подолати недоліки і намітити подальші перспективи розвитку теорії і практики музичного виховання дітей.

Всі ці зв'язки між даним навчальним предметом та іншими областями педагогіки досить суттєві.

При характеристиці методики музичного виховання як навчального предмету важливим є уточнення основних його понять: виховання - навчання - розвиток в їхньому взаємозв'язку.

В загальній педагогіці ви ховання розглядається як спеціально організований педагогічний процес, скерований на розвиток особистості вихованця. В ній вивчається мета, зміст, засоби і методи виховання.

У вітчизняній системі виховання мета всебічно розвиненої особистості проектується на кожному віковому етапі. При цьому необхідно знайти засоби і способи педагогічного впливу, найбільш відповідні для даного віку дітей. Для всебічного розвитку особливо важливим є формування особистості в моральному напрямку, активізація розумової діяльності, естетичного відгуку, фізичної досконалості.

Музичне мистецтво - яскравий і незамінний засіб формування цілісної особистості дитини. Шлях впливу музики є своєрідним. Музиці притаманна своя мова. Важливо не просто навчити дитину виразно, чисто співати, рухатися під музику. Музика і пов'язана з нею діяльність можуть викликати в дитині особливу потребу, бажання спілкуватися з нею, а по можливості і говорити в ній (за Кабалевським). В цьому естетичний аспект музичного виховання і лише в умовах створення естетичної атмосфери успішно здійснюється всебічний розвиток особистості дитини. Таким чином, музично-естетичне виховання є не самометою, а засобом всебічного розвитку особистості.

В процесі музичного виховання особливо успішно формується моральний облік дитини. Музичні твори різноманітні за своїм соціально-образним змістом. Важко передати словами ту гаму переживань людини, виражену в різних музичних творах. Вже в дошкільному дитинстві діти відчувають виразність мелодичних інтонацій, насиченість музичної фактури в творах героїчного складу, які передають почуття любові до Батьківщини, матері, рідної природи. Діти відгукуються і на ліричний характер музики; проникаючи в них, вони співпереживають тям подіям, почуттям, які передані в музиці. В старшому віці вони здатні розрізняти відтінки ліричної музики, чітко сприймають багатогранність танцювального жанру, відчувають і впізнають плинний характер вальсу і жвавий - польки.

В репертуарі дитячого садка є народна, класична, сучасна музика, різна за своїм стилем і емоційним змістом.

Музичне мистецтво - засіб виховання інтернаціональних почутті в дитини. Намічається своєрідний шлях виховання засобами музичної культури - від національного до інтернаціонального.

Справжнє мистецтво завжди відрізняється національною своєрідністю, що відбивається не тільки на характері музичної мови, її інтонаційному ладі, ладовій забарвленості, метроритмі. Національна своєрідність відображає соціально-історичні умови народу, характер його суспільства, його побуту і традицій. Тільки та музична культура може внести вклад в загальнолюдську культуру, яка носить національний характер. Римський-Корсаков писав: "Музики поза національністю не існує, і по суті всяка музика, яку слід вважати загальнолюдською, все-таки є національною".

Виховання дітей засобами музики, створеної на народній основі, розвиває у них інтерес до пісень, ігор, хороводів інших народів. Хороводи, ігри, пісні, танці, яскраві національні костюми викликають інтерес до творчості свого народу та інших народів.

Особливістю дитячої виконавської діяльності є те, що заняття музикою проходять в колективі дітей. Ушинеький відмічав, що хоровий спів "об'єднує співаків загальним переживанням в одне серце, яке сильно відчуває". В умовах сумісного співу, рухів під музику впевнено почуваються невпевнені у собі діти. В умовах колективного виконання завжди можна запропонувати дітям завдання, різні за ступенем складності. Цим створюються оптимальні умови для розвитку кожного.

Музичні заняття позитивно впливають на загальну культуру поведінки дитини. Виконуються твори різні за настроєм, змінюються види діяльності або чергуються навчальні завдання. Коли рухається дитячий колектив під час гри або інших занять, кожна дитина має дотримуватися певного порядку, організації, швидкості реакції, комусь поступитися, комусь допомогти. Все це виховує культуру спілкування, поведінки, колективізм, тобто створює умови для формування моральних якостей особистості дитини.

Діяльність дітей, пов'язана з музикою, завжди емоційна. Разом з тим вона активізує розумовий розвиток дитини. В музикознавчій літературі можна зустріти термін "музичне мислення". Цей термін підкреслює усвідомлений характер музичного переживання і специфіку розумових процесів.

В сучасній психології дошкільника виділяють три форми мислення: наочно-дієва, наочно-образна і понятійна. Ці форми мислення проявляються в будь-якій практичній діяльності дитини, в тому числі і музичній.

Характерною рисою наочно-дійового мислення є безпосередній зв'язок з практичними діями дітей.

  Наприклад, дитину знайомлять з розташуванням музичних звуків на сходинках музичної драбинки. Найвища або нижча сходинка звучить відповідно високо або низько. Дитина це усвідомлює, а повторні вторичні дії укріплюють її на цій думці. Але ці дії викликали нове питання: а як звучать інші сходинки? і подальші вправи допомагають набути нові знання.

Наочно-образнаформа мислення більш складна і формується на основі наочно-дієвої. Дитина набуває здатність узагальнювати, у неї поступово формуються початкові образи, які закріплюються в словах. Так, після прослуховування нового твору вона не тільки визначає характер п'єси, але і згадує інші знайомі п'єси, знаходить в них подібність і схожість.

По мірі розвитку перших двох форм мислення формується мова дитини, а з нею і еле менти логічного мисле нн я. Дитина усвідомлює деякі поняття, пов'язані з музикою і музичною діяльністю, вже в більш узагальненій формі. Наприклад, дітям пропонують перерахувати ознаки, які характеризують твори маршового або колискового характеру. Вони не тільки перераховують ці ознаки, але і пояснюють, чому даний твір можна назвати маршем або колисковою, або розмірковують про музику, в них складаються певні поняття.

Всі три форми мислення тісно пов'язані. "Різні форми мислення ніколи не функціонують ізольовано одна від одної. Гак, у понятійному мисленні завжди є образні компоненти, в процесі образного мислення суттєву роль відіграють поняття або близькі до них утворення" (психолог Підд'яков).

Музика має пізнаваль не значе ння. Вона відображає багато життєвих явищ, які збагачують дітей уявленнями про суспільство, природу, побут і традиції. Вихователь підтримує, формує навіть незначні ще творчі прояви, які активізують сприйняття і уявлення, збуджують фантазію і уяву. Педагог надає діяльності дитини пошуковий характер, а пошук завжди вимагає розумової активності. Наприклад, дорослий ставить перед дитиною творче завдання: в співі зімпровізувати на заданий текст. Дитина шукає співочі інтонації, які відповідають даному тексту. В русі вона вигадує, комбінує знайомі елементи з новими. В музично-ігровій драматизації діти зображують картинку з життя, передають виразні, характерні рухи, міміку певного персонажу. І при цьому в діях дітей намічається певна послідовність. Вони домовляються між собою, розподіляють ролі. У них виникають нові завдання. Дитина мислить, фантазує, планує.

Отже, музичне виховання виконує багато завдань розумового розвитку дітей. Вони вирішуються в своєрідній формі і створюють особливі ситуації для активізації розумової діяльності.

Встановлюються також зв'язки між музично-естетичним і фізичним вихованням. Музика впливає на процес фізичного у досконалення дитини Відомо, що вона впливає па життєвий тонус людини, викликає зміни у кровообігу, в диханні. Фізіолог Бехтєрєв неодноразово підкреслював цю особливість впливу музики Таким чином, добираючи музику певного ладу, гармонічних сполучень, метро ритму, можна викликати фізичні реакції, активізувати ту чи іншу діяльність. Отримані фізіологічні дані допомагають матеріалістично обґрунтувати роль музики у вихованні дитини.

Ритміка є засобом музичного виховання: сприяє розвитку музичній сприйнятливості і фізичного розвитку (рухи під музику).

Рухи в ритміці різноманітні; ходьба, біг, стрибки, гімнастичні вправи на розвиток плечового поясу, ніг, корпусу і, нарешті, різні перешиковування. Всі ці рухи завдяки музичному супроводу набувають особливої чіткості, пластичності, ритмічності, окрім того, покращується постава, координація рук і ніг, відпрацьовується легкість бігу. Динаміка, темп музичного твору спонукають дітей до зміни швидкості рухів, їхньої амплітуди. Зміна музичних частин, фраз організовує зміну напрямку, перебудови рухів.

Спів також пов'язаний з фізичним розвитком дитини. Впливаючи на формування співочого голосу, спів в свою чергу активізує функції голосового і дихального апарату. Існує так звана співоча установка (поза дитини під час співу). Дитині постійно нагадують, що для співу треба сидіти прямо, не горблячись. Це суттєво для відпрацювання прямої постави.

Музичне виховання, отже, - один з шляхів морально-естетичного, розумового і фізичного удосконалення.

В сучасній педагогіці приділяється особливого значення оптимізації навчально-виховного процесу. Академік Бабанський розробив проблему оптимізації і висунув як якісно новий діалектичний принцип - принцип оптимізації навчання. У відповідності з цим принципом в дитячому садку продумується найкраща організація для кожного конкретного заняття. Перш за все заняття має відповідати завданням всебічного розвитку, вимогам ефективності, чіткої направленості до особистості дитини з урахуванням особливостей даного дитячого колективу.

В основі занять як форми організації процесу виховую чого і розвиваючого навчання лежить системний підхід, який передбачає удосконалення всіх компонентів. Заняття мають бути економними за часом, чіткими за постановкою навчальних завдань, відповідати естетичним вимогам і, що особливо важливо, індивідуально-диференційованими. В ході занять треба додержуватися гігієнічних і психологічних умов. Все сказане об'єднується одним словом - оптимізація навчання.

 

Виховання естетичного ставлення до музики

Естетичне ставлення до музики - це відображення її в свідомості дитини, встановлення взаємодії між ними, комплекс індивідуальних, вибіркових зв'язків особистості дитини з творами музичного мистецтва і з різними видами музичної діяльності.

Естетичне ставлення виражає особистий досвід дитини і визначає її дії і переживання, пов'язані з музикою.

Значення естетичного ставлення до музики є дуже важливим для розвитку особистості. Якщо у дитини розвинуте зацікавлене ставлення, якщо вона захоплюється прекрасним, добрим, вираженим у музиці, то цим вирішується основне завдання морально-естетичного виховання і успішно формуються різноманітні музичні навички.

Але, переходячи до практичного здійснення виховання естетичного ставлення до музики у дітей дошкільного віку, ми зустрічаємося з певними труднощами. Мета виховання естетичного ставлення носить надто загальний характер і потребує конкретизації. Тому важливо визначити етапи розвитку естетичного ставлення до музики, особливості педагогічного керівництва цим процесом.

В цілому можна виділити три компоненти.

 

Перший компонент - здатність емоційного співпереживання в процесі сприймання і виконання музики.

Дитина відчуває і діє в уявних обставинах, вона входить в художній образ творів. Зустрічаючись з музикою в різних життєвих ситуаціях, вона емоційно відгукується на неї, і на тлі них переживань в неї зароджується любов до музики, інтерес, потреба в ній.

Педагогічне керівництво при цьому носить своєрідний характер. Педагог має не тільки знати правила, методи керівництва, він має володіти педагогікою як мистецтвом, бути артистом, який заражає дітей, наповнює їх естетичною радістю, і перш за все впливає виразним виконанням музики. Сила образною слова, яке супроводжує виконання музики, переважає інколи правильні і обґрунтовані рекомендації.

 

Другий компонент - здатність активно засвоювати досвід музичної діяльності, самостійно діяти в пошукових ситуаціях, намагатися досягти слухового самоконтролю.

Особливу увагу треба звернути на встановлення виховуючою і розвиваючого характеру навчання.

Відносно музичного навчання це виражається в наступних діях педагога, який має забезпечувати:

- емоційну налаштованість атмосфери навчання (музика повинна завжди хвилювати, викликати інтерес);

- установку на свідомо-орієнтовні дії дітей (вслухайся, вдумайся, порівняй, оціни);

- слуховий самоконтроль в практичних діях (чи правильно ти заспівав, виправи помилку, чи передав ти характер музики у танці, в театральному русі⁷);

- орієнтування в самостійних діях (заспівай без супроводу, назви відомі твори, виконай відомий танець);

- творчі, пошукові дії дітей (заспівай музичну відповідь на музичне запитання, передай в мелодії радість, здивування, придумай свій танець, інсценуй пісню).

 

В цілому при вихованні естетичного ставлення дітей до музики використовується комплекс методів, які ускладнюються в залежності від поставлених завдань і вікових можливостей дітей. Якщо спочатку частіше використовуються прийоми, які передбачають дії за показом, за прямою інструкцією, то поступово від дітей вимагаються самостійні і творчі дії. Хоча, втім, ускладнення методів відносне. Інколи і на ранніх етапах засвоєння музичного матеріалу можна використовувати прийом слідування певному еталону і прийом самостійного пошуку потрібного способу вирішення, запропонованого педагогом завдання.

Процес навчання активізується також шляхом різної побудови занять.

Існує вже знайома апробована традиційна структура занять. Вона успішно засвоєна педагогами і багать в чому себе виправдала. Однак експериментальні дослідження і кращий педагогічний досвід показати, що існують і інші структури занять, які активізують процес навчання. Мова йде про так звані тематичні і комплексні заняття.

В основі тематичних занять лежить певна тема, яка вирішується різними засобами, різними шляхами. Наприклад, тема Танець. Діти слухають у виконанні дорослих на музичних інструментах Вальс, Польку. Вони порівнюють ці п'єси і відмічають найбільш характерні особливості. При розучуванні пісень ними виконується поряд з іншими і пісня-вальс. Діти грають, танцюють, увага привертається до різного характеру танцювальної музики. Так, тема проходить наскрізною лінією через все заняття.

Подібні заняття можуть проводитись епізодично і добре запам'ятовуються дітям.

Комплексні заняття названі гак тому, що на одному занятті поєднуються всі види художньої діяльності, художньо-мовна, музична, зображувальна, театралізована. Комплексне заняття поєднано одним завданням - ознайомлення з одним художнім образом, певними жанрами (ліричним, епічним, героїчним) або з певним засобом художньої виразності (форма, композиція, ритм). Комплексні заняття зазвичай також поєднані однією темою (Космос, Прощавай, зимонька, Збираємо врожай. Скарби бабусиної скрині).

Комплексні заняття дають дітям змогу виразити певний образ засобами різних видів мистецтва. Завдяки цьому у них розвивається вміння самостійно орієнтуватись в пошуках нових способів відображення свого естетичного ставлення до навколишнього.

Зазвичай комплексне заняття проводиться один раз у кінці місяця, являється підсумковим. Виховне значення такого заняття є очевидним. Діти відчувають незвичність його побудови і відчувають радість від зміни завдань, видів діяльності.

Естетичне ставлення знаходиться в безпосередньому зв'язку з рівнем розвитку здібностей до самонавчання. Показник розвитку - використання засвоєних способів в нових умовах.

В цілому у дітей виховується здібність до навчання саме в художній діяльності.

 

Третій компонент естетичного ставлення до музики - систематичний розвиток спеціальних художніх здібностей, перших проявів художньої оцінки, смаку. Цілісний підхід до виховання естетичного ставлення не виключає розвиток спеціальних музичних здібностей. До них можна віднести наступні:

- мелодичний, ритмічний слух, почуття ладу;

- виразні інтонації в співі, міміку, рухи в інсценуванні;

- елементи творчості у виконавській і продуктивній музичній діяльності;

- оцінку якості виконання творів товаришами.

 

Рівень розвитку музичних здібностей, початкових прояві смаку виступає як показник художнього розвитку, що слався. Нема необхідності доводити залежність становлення і формування естетичного ставлення дітей до музики від рівня їхнього музичного розвитку.

В цілому, якщо систематично виховувати естетичне ставлення дитини до музики, до мистецтва, то воно проявиться в зацікавленому підході дитини до суспільних, природних явищ, до предметного довкілля, до естетики побуту. В результаті багатосторонньої комплексної виховної роботи здійснюється морально-естетичний розвиток особистості дитини.

Важливо забезпечити поступовий перехід естетичного розвитку дитини на всіх вікових сходинках. На кожній з них позначається певний рівень розвитку дітей різних вікових груп. Цей рівень відповідає програмним вимогам.

До кінця кожного навчального року потрібно виявити результати виховання і навчання дітей у відповідності з основними програмовими вміннями.

Навчання, в процесі якого інтенсивно здійснюється музичний розвиток дитини, відбувається у формі колективних занять. Колективна діяльність має великі виховні можливості. Діти поєднані єдиним намаганням при виконанні навчальних завдань. Колектив (якщо він організований) спонукає до активності невпевнених дітей, гальмує небажані прояви інших.

Але процес засвоєння музичного досвіду завжди індивідуальний.. Виконання одних і тих самих завдань в різній мірі стимулює ту чи іншу дитину. Для одних ці завдання доступні, для інших є складними. Тому темп їх виконання і засвоєння може бути різний.

Існують різні підходи при організації дитячої діяльності на занятгях. Фронтальна робота з дітьми найчастіше потрібна при викладенні загальних положень (наприклад, при виконанні музичного, літературного твору, розгляду художньої ілюстрації, показ або пояснення тих чи інших прийомів виконання)

Диференційований підхід здійснюється шляхом виконання однакового завдання невеликою групою (5-8 людей). Діти такої підгрупи мають бути рівними з огляду на підготовленість і розвиток. Це дозволяє конкретизувати навчальні завдання, виконання яких для дітей інших підгруп уявляє складність (або легкість), тобто одні діти виконують це завдання одразу, інші - поетапно. Так, поступово всі діти засвоюють матеріал, але темп і якість його засвоєння є різною.

Дуже важливим в роботі з дітьми є індивідуальний підхід. При цьому враховується, як дитина оволодіває вміннями і навичками, яким прийомом може бути досягнутий найкращий результат в її розвитку на даному етапі.

Лише в умовах сполучення індивідуально-диференційованого і фронтального підходу на колективних заняттях можна досягти оптимальних результатів в навчанні дітей.

Отже, навчальний предмет Методика музичного виховання дітей дошкільного віку скерований на організацію освітньо-виховного процесу. Предмет належить до числа методичних дисциплін, і загальні закономірності теорії дошкільного виховання і навчання розглядаються в ньому у зв'язку зі специфікою музичної діяльності. В центрі уваги цього предмету - виховання естетичного ставлення дитини до музики і здійснення виховуючого і розвиваючого навчання.