Сімейство кефалевих – mugilidae

 

 

Оскільки у промислових представників різних родів кефалевих в багатьох випадках відзначені одні й ті ж паразити або хвороби, нижче наведена загальна паразитологічна характеристика цих риб, за винятком лобана, який успішно вирощується в різних країнах світу, і далекосхідного піленгаса, успішно акліматизованого у Чорному та Азовському морях.

Поверхня тіла.

1. У кефалей (Mugil sp.), виловлених в прибережній лагуні на півночі о. Лузон (Філіппіни), виявлені симптоми епізоотичного виразкового синдрому (ЕВС) (epizootic ulcerative syndrome – EUS). Захворювання більш характерно для прісноводних риб, але може зустрічатися і в евригалинних риб, якими є кефалі. На Філіппінах періодичні спалахи ЕВС відмічалися з 1985 р. Зазвичай у хворих риб на тілі знаходиться одна або кілька великих виразок з різним ступенем руйнування підлеглої мускулатури. З шкірних пошкоджень і підлеглої скелетної мускулатури виділені гіфи і спори гриба роду Aphanomyces.

2. До різних ділянок поверхні тіла риб можуть прикріплятися червонуваті грони гідроїдів, площею до 12 мм. кв. і висотою до 2,5 мм. Вони складаються з пластиноподібних гідроїдів, що несуть видовжені гідранти і розгалужені гоностилі.

Подібне поселення гідроїдів описано у кефалі, що виловлена в затоці Дурбан (Південна Африка).

3. На шкірних покривах можуть зустрітися виразки, що утворилися в результаті паразитування копепод двох родів – калігуса і псевдокалігуса. Рачки невеликі і при незначній інтенсивності інвазії відчутної шкоди рибі не завдають. Однак у разі високої зараженості тіло риби покривається виразками і вона значно втрачає у вазі.

Подібні випадки описані від декількох видів кефалей, у тому числі лобана, у водах Австралії, біля берегів Ізраїлю, в дельті Нілу, у водах Японії. Виразки стають місцем вторинного поселення хвороботворних бактерій і вірусів, що може призвести до загибелі риб.

Внутрішні органи.

1. У підшлунковій залозі, стінці жовчного міхура, печінці, селезінці, нирках, стінці шлунка, зябрах, серцевому м'язі і в мускулатурі тіла можуть бути знайдені гранульоми або фіброзні капсули, а також некротичні пошкодження, які є результатом зараження іхтіофонозісом.

Захворювання відмічено у 3 видів кефалевих (у лобана і двох видів кефалей) у водах Португалії, ПАР, Японії, а також у Північній Атлантиці.

2. На зябрах, стінках глотки, кишечника, щелепах і плавцях паразитує міксоспоридія міксоболюс ексігвус. Овальні або сферичні білі цисти, оточені товстою оболонкою з сполучної тканини господаря. Цисти досягають розмірів 0,5 х 0,2 мм і мають численні спори паразита. Іноді на зябрах в результаті паразитування міксоболюсів утворюються великі пухлини, які звертають на себе увагу своїми розмірами. У ряді випадків захворювання набуває характеру епізоотії, яка призводить до загибелі риб.

Даний вид міксоболюса відмічений у 9 видів кефалевих риб, у тому числі лобана, уздовж атлантичних і середземноморських берегів Франції, у водах Тунісу, в Чорному і Азовському морях.

3. Печінку кефалі-гостроноса (Liza saliens) вражає мікроспоридія Microgemma hepaticus. Зовні зараження проявляється наявністю білих цяток в печінці риби. Ксеноми паразита, розміром до 0,5 мм, пов'язані зі стінками кровоносних судин і жовчних проток, викликають некроз тканини печінки, особливо в тих випадках, коли процес зачіпає жовчні протоки.

4. У роті, на очах і губах, а також на спинному плавці поселяються моногенеї роду бенеденія - плоскі білі хробаки довжиною до 5 мм і шириною 1,5 мм. Їх кількість на рибі зазвичай не перевищує кількох екземплярів, хоча і відомі знахідки до 40 хробаків і більше. Паразитування великого числа бенеденій призводить до утворення сильних крововиливів і виразок, пошкодження зябрових кришок. Бенеденії зареєстровані у 5 видів кефалей в Червоному морі.

5. В гонадах паразитують нематоди роду філометр. Черви великі, їх кількість в одному яєчнику може досягати 15 – 20 екземплярів. Уражений яєчник сильно роздутий, в ньому видно крововиливи та відкладення чорного пігменту. Патологія сім’яників менш виражена.

Сильно заражена кефаль зовні відрізняється від здорової риби.

6. У порожнині тіла різних видів кефалевих зустрічаються личинки нематод роду контрацекумів. Зокрема, у жовтоокої кефалі і у лобана у водах південно-західної Австралії вони відмічені в печені, на поверхні дорзальної аорти і шлунку, в мезентерії і очеревині. Зараженість першого з зазначених видів становила 100% (середня інтенсивність інвазії 12,7 екз.), а другого – 81% (9,8 екз.). Найбільше була вражена печінка і в ній спостерігалися значні макроскопічні морфологічні зміни.

7. У ротовій порожнині і на зябрових кришках, іноді на хвості або в основі плавців поселяються ізоподи – нероціли, мейнертії. Вони пошкоджують шкірні покриви риб, що призводить до утворення виразок.

Мускулатура

1. У багатьох видів кефалей заражена метацеркаріями гетерофіїдних трематод, потрапляння яких до людини може мати для неї серйозні наслідки. У їх числі – гетерофіси, метагоніми, гаплорхи, центроцестуси (рис. 2.5). Зараження кефалей гетерофіїдами відбувається при їх заході в прибережні води або естуарії. Ці зараження іноді бувають досить високими (біля узбережжя Ізраїлю 95 – 100%).

 

                                           а, в                        г

 

Рис. 2.5 Метацеркарії гетерофіїдних трематод: Haplorchis (а), Metagonimus (б), Heterophyes (в), Centrocestus (г)                                     (зліва – в цисті,  праворуч – поза цистою)

Лобан – Mugil cephalus

Нижче приведена характеристика паразитів і хвороб, які описані тільки у лобана. Для його більш повної паразитологічної характеристики дивіться також опис паразитів і хвороб риб сімейства кефалевих.

Поверхня тіла.

1. Описана епізоотія лобана в затоці Окіцу (Японське море), викликана бактерією Edwardsiella tarda. Відомо, що причиною подібних захворювань цих риб можуть бути представники і інших родів бактерій, зокрема Streptococcus, Pasteurella і ряд інших.

2. На вентральних ділянках луски у лобана іноді зустрічаються компактні білуваті маси розмірами 6 – 9 х 4 – 6 мм (рис. 2.6).

 

 

Рис. 2.6 Циста Myxobolus episquamalis на лусці лобана

 

Кожна така маса складається з безлічі мікроцист розмірами 0,4 мм, що містять, в свою чергу, спори міксоспоридій Myxobolus episquamalis. Паразит зареєстрований у 1,8% лобанів.

Внутрішні органи.

У лобана, що вирощується на Тайвані, відзначають спалахи захворювання, що супроводжуються на деяких фермах загибеллю до 10% риб, особливо в період з квітня по жовтень. Причиною епізоотій є інфікування риб грампозитивними коками Lactococcus garvieae. Хворі риби стають млявими, відмовляються від корму. У них виражений екзофтальм з крововиливами в кон'юнктиву і помутнілою рогівкою або без них. Нирки і селезінка збільшені в розмірах і містять дифузні крапкові білі цятки, їх нормальна будова порушена із заміщенням некротичними ділянками, заповненими червоними кров'яними клітинами і гранулемами. Перітонеум і епікардіум покриті жовтуватим ексудатом.

1. На зябрових пластинках лобана у водах Середземного моря зареєстрували міксоспоридій Myxobolus bizerti (у 8,7% риб), а біля основи зябрових філаментів була встановлена   М. ichkeulensis (6,5% риб). Перший з них представлений подовженими плазмодіями у вигляді цист розмірами 2,3 х 0,8 мм, другий утворює скупчення у вигляді маси бульбашок розмірами 4 х 3 мм.

2. Описана патологія яєчників лобана, викликана паразитуванням нематод роду філометр, що харчуються кров'ю риб. В одному яєчнику було знайдено 14 самок і декілька самців. Сильно заражена риба мала луску з помутнінням, яєчник був сильно розширений, а більшість ікринок некротизовані. У тканині яєчника спостерігалися відкладення чорного пігменту, геморагії, збільшена кількість гранулоцитів.

 

Піленгас – Liza haematohila (Mugil so-iuy)

Внутрішні органи.

1. У вересні – жовтні 1996 р. в Молочному лимані Азовського моря спостерігалася масова загибель цьоголіток і дорослих особин піленгаса. У хворих і загиблих риб встановлено враження зябрових пелюсток у вигляді безлічі округлих, заповнених кров'ю міхурців. У зябрових кровоносних судинах були виявлені цисти із спорами глюгеї (Glugea sp.).

2. На зябрах піленгаса в Азовському морі зареєстровані мікроспоридії   Loma mugili. За аналогією з іншими представниками Loma, наприклад, L.branchiale паразит може бути патогенним для господаря.

3. Зябра слугують місцем паразитування міксоспоридій Myxobolus parvus, потенційно патогенного для піленгаса виду. При більшій кількості цист, зябра покриваються рідким білим нальотом, що суттєво порушує їх дихальну функцію.

4. При заході піленгаса на прибережні мілководдя до нього можуть потрапляти паразити прісноводного походження. Наведу один приклад. У Азовському морі в порожнині тіла цьоголіток піленгаса були виявлені плероцеркоїди прісноводної цестоди роду лігул (Ligula), які в статевозрілому стані паразитують у рибоїдних птахів. Якщо в одній рибі зустрічалося два плероцеркоїда, то їх сумарна довжина перевищувала довжину тіла риби.

5. Так, сумарна довжина двох плероцеркоїдів, витягнутих з порожнини тіла одного піленгаса довжиною 67 мм, склала 110 мм. Плероцеркоїди, видовжені, циліндричні, білого кольору, довжиною до     10 см і діаметром 2 – 3 мм (рис.2.7) можна виявити і в кровоносних судинах. Один кінець тіла овально потовщений. Якщо надрізати магістральні кровоносні судини риби, то там можна бачити об'ємних хробаків, до 10 в одній судині. У пошкоджених судинах спостерігається деформація поверхні і розвиток аневризм. Паразит може звернути на себе увагу у разі потрапляння в порожнину тіла. Маса заражених лигульозом риб в середньому менша від незаражених особин.

 

 

Рис. 2.7 Сколекс плероцеркоїда Dasyrhynchus sp.

 

6. Описані випадки різних морфологічних патологій – викривлення хребта, наявності гематом в селезінці та печінці, пухлин на шкірі, значних варіацій в кольорі печінки у піленгаса, виловленого в Керченській протоці, а також в Азовському морі (Мальцев, 1999).