Сімейство тріскових – gadidae

Мерланг – Merlangius merlangus

У Чорному морі мешкає підвид мерланга – мерланка, або чорноморський мерланг, що має менші розміри. Місцеве населення називає його пікша.

Внутрішні органи.

1. Іноді при обробленні північноморського мерланга може звернути на себе увагу сильно розтягнутий, блідий, важкий жовчний міхур. Це зовнішні ознаки його ураження міксоспоридією Myxidium sphaericum.

Жовчний міхур мерланга Чорного моря вражає інший вид міксоспоридій цього ж роду – Myxidium gadi. У разі гіперінвазії вже візуально видно запальний процес, що торкнувся жовчного міхура риб, стінки якого сильно потовщені, а розміри міхура значно збільшені.

2. У кістках і хрящах черепа і зябер, в очних капсулах дуже часто зустрічаються великі молочно-білі цисти округлої чи овальної форми діаметром до 1 – 3 мм (рис. 2.8). Цисти містять величезну кількість спор міксоспоридій міксоболюс еглефіні. Оскільки уражена міксоболюсом голова риби видаляється при її обробленні, наявність у мерланга даного паразита не може служити підставою для його бракування. Паразит вражає багатьох тріскових риб і знайдений у них по всій Північно-Східній Атлантиці.

Рис.2.8 Цисти Myxobolus aeglefini в очному яблуці риби

3. В очах поселяються личинки цестоди – гільквінії катранової. Личинки досить великі – їх довжина до 8,0 мм, а ширина 1,6 мм. В одному оці буває до 10 цестод. Ліве око вражається частіше, ніж праве. Зараження починається у річняків, досягає максимальних показників у риб                   2 – 4 років, а потім знижується.

Кінцевими господарями паразита є катрани і деякі інші акули.

4. У м'язах ока та його орбіті, в носових ямках, в черепній порожнині і спино-мозковому каналі паразитують трематоди Prosorynchoides gracilescens. Ці метацеркарії укладені в дрібні цисти, їх кількість в одній рибі може перевищувати 300 екземплярів. Найбільш сильно вражена черепна порожнина, більшість цист тут занурена у ліквор, що омиває мозок, деякі з них прикріплені до мозкових часток.

Паразит відзначений у мерланга по всій Північно-Східній Атлантиці; його кінцевий господар – морський чорт, або вудильник. Дрібні розміри цист та особливості їх локалізації не завдають суттєвого впливу на товарні якості риб. На печінці та інших внутрішніх органах розташовуються личинки нематоди анізакіс симплекс. У печінці навколо личинок утворюється капсула.

Кількість нематод в одній рибі складає в середньому 14 екземплярів. Зараженість дорослого мерланга довжиною 30 – 40 см досягає 50%. Особливо висока зараженість мерланга анізакісом в північній частині Північного моря і в районі Фарерських островів (100%). У шлунку, кишечнику і порожнині тіла паразитує нематода гістеротіляціум адункум.

Паразит зустрічається у мерланга повсюдно. Так, мерланг, виловлений біля чорноморських берегів Туреччини, заражений ним, в залежності від розмірів і сезону, в середньому на 22 – 55%. Немає залежності між зараженістю чорноморського мерланга нематодами та коефіцієнтом його вгодованості і плідністю.

5. До зябер прикріплюється лернеоцера зяброва. Рачок проникає прикріпним органом до серця риби і заходить в його шлуночок. На одній рибі зазвичай паразитує 1 – 3 лернеоцери, іноді – до 11. Заражені лернеоцерами мерланги відстають у рості, їх голова відносно до тіла значно більша, до того ж, у них спостерігається суттєве зниження величини гематокриту.