Сімейство ставридових – carangidae

Європейська ставрида – Atropus atropus

Поверхня тіла.

1. На грудних, черевних і спинних плавцях поселяється копепода пенікулюс фістула.

Рачок відзначений у ставриди у водах Португалії та в Біскайській затоці. Зараження риб починається на першому році життя.

Внутрішні органи

1. Печінка є місцем паразитування кокцидії гоусія круціата. Ооцисти округлі або сферичні, з тонкою гладенькою стінкою, невеликі, діаметром до 25 мкм.

Хоча зовні інфікована гоусією риба виглядає нормально, її ооцисти викликають значні пошкодження печінки, що видно неозброєним оком. Однак самі ооцисти видно тільки при дослідженні мазків печінки під мікроскопом при збільшенні х 90.

Паразит відзначений у європейської ставриди повсюдно. Знаходили його у ставрид від Північного моря до Чорного. У водах північно-західної Іспанії ним уражено в середньому 74% риб.

2. У порожнині тіла на брижі дуже часто зустрічаються дрібні (до 1 мм), білого кольору цисти, що містять личинок тетрарінхідних цестод.

Дослідники відзначали їх у 25 – 100% ставрид з Центральної Атлантики. Довжина обстежених риб становила 22 – 38 см. Кількість цестод в одної рибі зазвичай невелика – 1 – 6 екземплярів, іноді до 30.

На товарні якості риб паразити не впливають, для людини вони не становлять небезпеки.

3. У порожнині тіла 43,9% ставрид, виловлених у північно-західного узбережжя Туреччини, виявлені личинки анізакіса.

Мускулатура.

1. Одного разу ми досліджували ставриду, м'язова тканина якої була пронизана гіфами гриба, систематичну приналежність якого ми не встановили. Риба мала нездоровий вигляд, шкіра в деяких місцях була відсутня, внутрішні органи були покриті густою коричневою рідиною, що містила спори гриба.

2. Між м'язовими волокнами візуально можна виявити білі цисти, розмірами до 2,4 х 2,5 мм. Цисти містять спори міксоспоридій кудоа нова. Будь-яких порушень в мускулатурі у риб не спостерігається. Зовні вражена кудозісом риба не відрізняється від здорової.

У 1997 – 1999 рр. паразит був знайдений у 15 – 25% європейської ставриди, виловленої в Центральній Атлантиці. Кількість цист в одній рибі невелика – не більше 8 екземплярів. Проте в 70-і роки в уловах зустрічалася ставрида, в м'язовій тканині якої нараховувалося до 400 цист, що виключають можливість реалізації подібної риби в торговельній мережі (Гаєвська, Ковальова, 1975). Тоді ж надходили рекламації з боку споживачів, які знаходили «нафаршировану» цистами рибу в банках «Ставрида пряного посолу».

2.12 Сімейство скумбрієвих – SCOMBRIDAE

Скумбрія, або атлантична скумбрія – Scomber scombrus

Внутрішні органи.

1. У серці, нирках, селезінці, печінці, стінках шлунково-кишкового

тракту, мезентерії та сполучній тканині виявляються чіткі білуваті вузлики, які містять збудників роду мікобактерій. Уражені риби відстають у рості. Це захворювання мало вивчене і може створювати загрозу для здоров’я рибоїдних птахів, ссавців і людини.

Мікобактеріозіс виявлений у скумбрії в британських водах.

2. Внутрішні органи можуть звернути на себе увагу тим, що знаходяться в стадії некротичного розпаду і покриті товстим шаром коричневої рідини, в якій плавають білі і жовті гранули розміром до 2 мм. Подібна патологія є результатом ураження іхтіофоном, «псевдогіфи» якого виявляються в кровоносних судинах внутрішніх органів риби. Основним місцем локалізації іхтіофона є нирки та селезінка. Іхтіофонозіс відзначений у скумбрії в Біскайській затоці, Північно-Східної та Центральній Атлантиці.

3. У стінці шлунка, кишечника і пілоричних придатків, а також у перитонеумі і навіть жовчному міхурі можуть зустрітися цисти з личинками грілоцій. У Північно-Західній Атлантиці вони були знайдені у 37,5% риб, при інтенсивності інвазії 1 – 7 екземплярів. Цисти мають розмір 3 – 5 мм, а довжина витягнутих з них личинок до 7 мм.

4. У порожнині тіла на внутрішніх органах зустрічаються личинки анізакісних нематод. Вони виявлені у 10% скумбрій з Центрально-Східної Атлантики. У Північно-Західній Атлантиці, у районі Лабрадору і Ньюфаунленду, знаходили їх у поодиноких риб. За даними А. В. Зубченко (1984), у скумбрії, виловленої в центральній частині Північної Атлантики, кількість анізакісів коливалася від 1 до 608 екземплярів.

5. У порожнині тіла іноді реєструють великих, жовтого кольору шкребнів радінорінхів. Зазвичай вони живуть в травному тракті риб, а в порожнині тіла виявляються в разі ушкодження їх внутрішніх органів.

Мускулатура.

1. У серпні 1996р. у скумбрій, виловлених в Середземному морі, виявлено ураження м'язів іхтіофонозісом. Зовні хвора риба нічим не відрізнялася від здорових особин. Однак при її обробленні шкіра моментально приймала зморщений вигляд і легко знімалася з підлеглої мускулатури. Під шкірою вздовж спинної частини тіла розташовувалася зеленувато-жовтого кольору безформна м'яка маса, яка представляла собою скупчення «псевдогіфів» іхтіофона серед деструктурованої підшкірної клітковини, жирових відкладень та елементів м'язової тканини риби. Іхтіофон відзначений у риб довжиною менше 35 см, їх загальна зараженість склала 9%. М'язова тканина може бути уражена міксоспоридією – кудоа гістолітіка.

Також у середземноморської скумбрії, в мускулатурі черевної стінки тіла інколи можна зустріти білі цисти (рис. 2.9), що містять надзвичайно дрібні спори мікроспоридій. Розміри цист 9 x 5 мм. Їх кількість у рибі невелика 4 – 8 екземплярів, а загальна зараженість не перевищує 8%.