2018-02-14
309
1. Позовні заяви до адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
2. Адміністративні справи, розглядаються судом у п'ятиденний строк з дня надходження позовної заяви.
3. Адміністративні справи, розглядаються судом за обов'язкової участі сторін.
Судові рішення у визначених адміністративних справах можуть бути оскаржені в апеляційному порядку в п'ятиденний строк з дня їх проголошення.
6. Суд апеляційної інстанції розглядає справу протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги.
7. Судові рішення у визначених цією статтею адміністративних справах набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
8. Судові рішення (постанови, ухвали) першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та судові рішення апеляційної інстанції, прийняті за результатами розгляду апеляційної скарги, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
9. Позовні заяви та апеляційні і касаційні скарги у справах, передбачених частиною першою цієї статті, подаються до адміністративного суду без сплати судового збору.
Скорочене провадження
Скорочене провадження – це вид провадження в адміністративних судах, що полягає у спрощеній документарній процедурі захисту прав, свобод та інтересів позивача від рішень, дій суб’єктів владних повноважень, вимоги якого ґрунтуються на безспірних документах.
Метою закріплення цього виду провадження в адміністративному процесуальному законодавстві є спрощення, скорочення та здешевлення судової процедури у тих випадках, коли це можливо та виправдано.
Скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо:
1) зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо розгляду звернення, у тому числі інформаційного запиту, фізичної або юридичної особи;
2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання:
а) пенсійних виплат;
б) соціальних виплат непрацездатним громадянам;
в) виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням;
г) виплат та пільг дітям війни;
д) інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
3) припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців у випадках, передбачених законом,
4) відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців за їх зверненням;
5) стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
6) застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.
При цьому слід ураховувати, що адміністративний суд не може розглядати справу в порядку скороченого провадження, якщо:
а) вказані вище вимоги стосуються прав, свобод, інтересів та обов’язків третіх осіб;
б) адміністративну справу належить розглядати колегією суддів;
в) адміністративна справа стосується правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Поняття та основні риси апеляційного провадження
Апеляційне провадження - це сукупність процесуальних лій суду та осіб, які беруть участі) у справі, спрямованих на перегляд рішень (ухвал), що не набрали законної сили, та є засобом усунення помилок, допущених у суді першої інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.
Апеляційне провадження характеризується певними рисами:
1) в апеляційному порядку оскаржуються вироки, ухвалені місцевими судами, які не набрали законної сили; постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами; ухвали (постанови) про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування, ухвалені місцевим судом; окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом; інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених законом (ст. 347 КПК);
2) діє (існує) свобода оскарження судових рішень учасниками кримінального судочинства;
3) апеляційна інстанція перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції;
4) розгляд справи обмежений межами апеляційної скарги (подання);
5) недопустимість погіршення положення засудженого (виправданого) у справі, яка переглядається за його скаргою, а також скаргою його захисника чи законного представника; 6) неприпустимість встановлення й доказування фактів, які не встановлені та не доведені судом першої інстанції;
7) апеляційний суд наділений правом досліджувати докази шляхом проведення судового слідства в повному обсягу чи частково і може винести вирок;
8) виправдувальний вирок може бути скасовано тільки за поданням прокурора чи за апеляційною скаргою потерпілого або його представника.
