Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності

Платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

У разі ліквідації платника податків документи за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення таких документів, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем свого обліку та митний орган.

Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Крім того, протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У такому випадку може бути призначено позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Податкова адреса – це:

‒ місце проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податків в органі державної податкової служби, але не більше однієї податкової адреси;

‒ місцезнаходження юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ.

Податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платники податку на прибуток, малі підприємства, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Форма спрощеної податкової декларації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть посадові особи та податкові агенти.

Податкова декларація повинна містити такі обов’язкові реквізити:

‒ тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

‒ звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

‒ повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

‒ код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

‒ реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта;

‒ місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

‒ найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

‒ дата подання звіту (або дата заповнення);

‒ підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Платник податків зобов’язаний за звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація може бути подана платником податків особисто, надіслана поштою (не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації) з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб.

У разі втрати або зіпсуття поштового платник податків протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов’язаний надіслати оштою або надати особисто другий примірник податкової декларації разом з копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення.

Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів та зареєструвати її датою фактичного отримання.

У разі відмови у прийнятті декларації орган державної податкової служби зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У випадку подачі платником податків заяви щодо порушення норм Податкового кодексу України з питань прийняття податкової звітності, за кожною заявою в обов’язковому порядку проводиться службове розслідування а винні особи – притягуються до відповідальності.

В органах Державної податкової служби України функціонує автоматизована система «Єдине вікно подання електронної звітності».

Податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

‒ календарному місяцю – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

‒ календарному кварталу або календарному півріччю – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

‒ календарному року – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

‒ календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що настає за звітним;

‒ календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації або зазначити уточнені показники у податковій звітності за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Якщо самостійно платником податків виявлено факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, то платник повинен:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок уточнюючі розрахунки до поданих раніше податкових декларацій не подаються.