Поняття економічного зростання. Неокласичні та неокейнсіанські моделі

Ек. ріст – збільшення реального доходу (ВНП, ВВП, НД) чи випуску реального випуску в розрахунку на душу населення.

Типи:

1.екстенсивний – застосовування великої кількості факторів виробництва при незмінній технічній основі.

2.інтенсивний – збільшення масштабів виробництва досягається аз рахунок використання більш ефективних і якісно зроблених факторів виробництва.

Фактори сукупної пропозиції, що забезпечують ек.ріст: кількість і якість використовуваних природних, трудових ресурсів, обясг основного капіталу, технологія виробництва.

Сукупний попит повинен забезпечити повне залучення ресурсів у ек.оборот.

Найбільш відомими моделями ек. росту є модель Домара і модель Харрода. Аналіз ек.росту в цих моделях базується на 2-х передумовах:

1.ріст нац.. доходу є функцією нагромадження капіталу при цьому всі ін.. фактори виключаються, тому ці моделі називаються одно факторними

2.капіталоємність не залежить від співвідношення цін на виробничі ресурси, а визначається лише технічними умовами

Основними факторами виробництва в неокейнсіанських моделях є ріст інвестицій, що обумовлює ріст нац. Доходу і збільшення виробничих потужностей. Оскільки виробничі потужності збільшуються, остільки приріст нац. Доходу повинен бути достатнім для задоволення, що збільшує виробничі потужності суспільства, щоб не допустити недовантаження підприємств і безробіття.

Модель Домара

Приріст грошового доходу(попит)=Приріст виробленої потужності(пропозиція) – основна умова економної рівноваги.

Модель Домара має вид: (∆І(1/а))=Іσ, ∆І/І=аσ, І – щорічні читсі капіталовкладення, ∆І – приріст чистих кап.вкладень, 1/а – мультиплікатор, а – частка заощаджень у нац. доході (середня схильність до заощаджень), σ – середня продуктивність кап.вкдладень (капіталовіддача).

У цій моделі використовується 2 формули. Одна з яких відбиває умову статистичної макроекономічної рівноваги. Необхідно мати на увазі. Що тут фактичеі заощадження прорівнюються з пропонованими інвестиціями.

1.G*C=S, де G=∆У/У (темп росту нац.доходу)

S=S/Y (частка заощаджень у нац. доході)

C=I/∆У (показник, зворотній до капіталовіддачі - капіталоємність)

2.Gv*Cr=S, Gv – необхідний темп росту нац.доходу, гарантує мий чи необхідний темп росту нац.доходу, що повинен забезпечити динамічну рівновагу між фактичними заощадженнями і непередбачуваними інвестиціями, S – відносно до минулого року, Cr – необхідна величина капітального коефіцієнта, тобто капіталоємність.

Відповідно до неокейнсіанських моделей ек. росту необхідний темп росту нац. доходу, який би забезпечував динамічну рівновагу в країні з ринковою економікою автоматично досягти неможливо. Для цього необхідне активне державне втручання в економіку.

При аналізі ек. росту неокласики виходять з наступних умов:

1.вартість продукції створена всіма факторами виробництва

2.кожен фактор виробництва вносить свій внесок у створення вартості продукції у відповідності з усіма граничними продуктами.

Основні макроекономічні тотожності

Перша основна макроекономічна тотожність – сума всіх вилучень буде дорівнювати сумі усіх ін’єкцій, що здійснюються в економіку.

S+T+IMP=I+G+EXP

S- заощадження, T- податки,IMP- імпорт, I – інвестиції, G – державний сектор, EXP – експорт.

Друга основна макроекономічна тотожність – ВВП розраховується як сума витрат усіх макроекономічних суб’єктів.

Y=C+I+G+X_n

Y- ВВП, C – особисті споживчі витрати, I – валові внутрішні інвестиції, G – державні закупівлі товарів і послуг, X_n – витрати на чистий експорт.

Третя основна макроекономічна тотожність, яка характеризує основну умову рівноваги на товарному ринку.

S=I

S - заощадження, I – інвестиції.

Державний бюджет: сутність, структура, бюджетне сальдо.

Державний бюджет – це фінансовий план доходів та витрат держави на певний період.

Баланс державного бюджету

Доходи	Витрати
1.податкові надходження2.доходи від емісії та продажу цінних паперів 3.доходи від митної діяльності 4.внутрішні та зовнішні показники держави 5.доходи від користування держ. власністю 6.доходи від роздержавлення і приватизації 7.доходи від конфіскації майна	1.соціальні виплати2.інвестиції в економіку, субсидії, дотації 3.витрати на утримання апарату управлінн4.витрати на оборону та підтримку внутрішнього порядку5.надання кредиту внутрішнім та зовнішнім суб’єктам господарства 6.погашення заборгованості по кредиту 7. витрати на освіту, культуру, медицину та освіту

Різниця між доходами і витратами держбюджету є сальдо держбюджету. Якщо доходи перевищують витрати створюється бюджетний надлишок – це позитивне сальдо, або профіцит, якщо витрати перевищують доходи держбюджету – це негативне сальдо, або дефіцит.