Загальна характеристика Податкового кодексу України

Проект Податкового кодексу України розроблений Міністерством фінансів у відповідності до основних положень Концепції реформування податкової системи, схваленої Кабінетом Міністрів України 19 лютого 2007 року.

 

При підготовці розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" проекту Податкового кодексу України був врахований набутий протягом 2004-2006 років досвід застосування діючої редакції Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та основні напрями реформування податку з доходів фізичних осіб, передбачені Концепцією реформування податкової системи, зокрема

 

- реалізація принципів прибуткового оподаткування щодо операцій з продажу нерухомого та рухомого майна, що надасть можливість визначати реальний дохід від продажу майна;

 

- удосконалення системи оподаткування пасивних доходів з метою стимулювання інвестиційної діяльності - зниження ставки оподаткування дивідендів з 15% до 5% на два роки;

 

При цьому залишаються без змін:

 

1. Перелік платників податку - всі фізичні особи;

 

- Ставка податку - "єдина" у розмірі 15 %

 

- (для деяких видів доходів інші ставки:

 

- 5% - з процентів по банківських рахунках, слід зазначити, що подовжено мораторій до 01.01.2010 року;

 

- 30% - з виграшів, призів, доходів резидентів та нерезидентів - фізичних осіб;

 

- 0%, 5%, 15% - з успадкованого (подарованого) майна.

 

2. Об'єкт оподаткування - дохід або прибуток (операції з майном, інвестиційними активами);

 

3. Порядок сплати податку - з доходів виплачених податковими агентами податок утримується у джерела виплати.

 

4. Порядок декларування - доходи, нараховані (виплачені) особою, яка не є податковим агентом, іноземні доходи, доходи від громадян, з яких не утримані податки під час їх виплати, включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу та відображаються у річній декларації.

 

 

Соціальні пільги та соціальна спрямованість змін:

 

Порядок та обсяги надання податкової соціальної пільги проектом не змінено, крім зменшення розмірів надання соціальної пільги вдовам та вдовцям, які отримуватимуть пільгу як будь-який платник податку (50% замість 150% мінімальної заробітної плати).

 

Новацією запропонованої редакції є спрощення процедури отримання громадянином податкового кредиту, тобто надання платнику податку можливості реалізувати своє право на податковий кредит - щомісячно протягом звітного року та одержувати повернення частини податку з доходів фізичних осіб (як компенсації вартості витрат, дозволених до включення до податкового кредиту), не очікуючи цього до кінця року, що дозволить отримати громадянам своєчасно дохід у розмірі не менш як 60 млн. гривень.

 

Крім того, удосконалено механізм здійснення зарахування податку з доходів фізичних осіб, а саме, зарахування податку до бюджету територіальної громади за місцем знаходження будь-яких відокремлених підрозділів, що забезпечить задоволення потреб населення;

 

За пропозиціями Мінпраці удосконалено механізм зменшення доходу на соціальні виплати до пенсійних фондів. Щодо знецінених заощаджень

 

- Звільняються від оподаткування успадковані суми знецінених грошових заощаджень, що ліквідує штучні перепони для оформлення громадянами спадщини.

 

Враховані пропозиції профспілок щодо не включення до оподатковуваного доходу нецільової благодійної допомоги, в тому числі матеріальної, що надається будь-якому платнику податку на протязі року у сумі, яка не перевищує наразі 740 гривень (діючим законодавством така допомога не оподатковувалась тільки у громадян, які отримували соціальну пільгу).

 

Проектом Податкового кодексу пропонується запровадити будівельний збір.

 

Проте, фактично для платників зазначений збір не є новим і не буде додатковим тягарем, оскільки він запроваджується на заміну плати на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, яка в даний час вже встановлена Законом України "Про планування і забудову територій" та постановою КМУ від 24.01.07 № 40. Крім того, встановлена лише верхня межа ставок, що дозволить органам місцевого самоврядування встановлювати їх розмір самостійно.

 

Внесення цього збору до системи оподаткування сприятиме контролю за використанням коштів від його сплати.

 

З метою ліквідації значних ухилень від оподаткування окремими податками і зборами пропонується кардинально змінити підходи в їх оподаткуванні і відійти від принципу сплати податків "із рук в руки".

 

Тому, проектом Податкового кодексу пропонується запровадити податок за торгові місця на ринку, яким змінюється підхід визначення платників податку та бази оподаткування (платниками визначені особи, які є власниками або користувачами земельної ділянки, що відведена для ринку, а об'єктом оподаткування є торгове місце, що встановлюватиметься від 1 до 4 квадратних метрів займаної площі ринку, де здійснюється торгівельна діяльність).

 

На заміну збору за парковку автотранспорту запроваджується податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів, платниками якого мають стати особи, уповноважені органом місцевого самоврядування організовувати та здійснювати діяльність, пов'язану з парковкою транспортних засобів.

 

Судимість

Судимість — це правовий наслідок засудження особи, який визначає її правовий стан, пов'язаний з наявністю відповідних правообмежень на період виконання обвинувального вироку та на час, обумовлений законом після його виконання.

 

Зміст судимості визначений у ст. 88 КК України. Згідно із ч. 1 цієї статті вона настає з моменту вступу в законну силу обвинувального вироку суду. З цього моменту для особи виникають відповідні визначені законом правообмеження. Приміром, особа, яка має судимість, не може обиратись депутатом Верховної Ради України, місцевих органів самоврядування, не може призначатись на посаду судді та ін. Саме із судимістю закон пов'язує правову оцінку особи при вчиненні нею нового злочину, визначає умови застосування інститутів звільнення від кримінальної відповідальності та покарання.

 

Значення інституту судимості полягає в посиленні боротьби з рецидивом злочинів, запобіганні проникнення злочинної ідеології у владні структури (ст. 88 ч. 2).

 

Основні кримінально-правові наслідки судимості пов'язані з тим, що:

 

- наявність в особи, яка вчинила злочин, непогашеної або не знятої судимості відповідно до ст. 32 ч. 4 КК дає підстави для оцінки нового злочину як повторного;

 

- наявність в особи судимості дає підстави для визнання нового вчиненого нею злочину як рецидиву злочинів (ст. 34 КК);

 

- виходячи з того, що відповідно до ст. 67 ч. 1 п. 1 КК повторність і рецидив злочинів визнаються обставинами, що обтяжують покарання, наявність судимості також автоматично визнається обтяжуючою обставиною;

 

- наявність в особи судимості відповідно до статей 75, 81, 82 КК визначає встановлення більш жорстких умов застосування пільгових норм звільнення від покарання та заміни призначеного покарання більш м'яким. У зв'язку з цим не можна погодитись з точкою зору авторів цитованого підручника «Кримінальне право України. Загальна частина», які вважають, що наявність судимості «виключає застосування до особи, яка вчинила новий злочин, пільгових інститутів кримінального права, наприклад, звільнення від кримінальної відповідальності (статті 45^7). Аналіз вказаних статей не дає підстав для такого висновку. Законодавець жодним чином не згадує наявність судимості при визначенні правообмежень у застосуванні цих інститутів, а розширене тлумачення вказаних кримінально-правових норм є недопустимим, отже суттєво обмежує права особи;

 

^ судимість безпосередньо визнається обтяжуючою обставиною при вчиненні низку злочинів, передбачених нормами Особливої частини КК (напр., ст. 186 ч. 2 «Грабіж», ст. 201 ч. 2 «Контрабанда» та ін.).

 

Як вже зазначалось, судимість виникає з моменту винесення обвинувального вироку. Однак не просто обвинувального вироку, а такого, яким особі призначено покарання. Згідно із ст. 88 ч. З «Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання, чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості». Також не мають судимості особи, яких було реабілітовано у встановленому порядку (ч. 4).