2018-02-14
318
В методиці навчання ІМ до засобів навчання висуваються певні вимоги. Так, засоби навчання повинні:
1) виступати в матеріальній формі і виконувати свою основну функцію, а саме – бути засобом праці, який забезпечує реалізацію діяльності вчителя і діяльності учня у навчальному процесі з ІМ;
2) бути орієнтованим на цілі навчання, тобто сприяти досягненню цілей у процесі навчання ІМ;
3) бути інструментами реалізації методів і прийомів, що застосовуються у навчальному процесі, і забезпечувати управління діяльністю вчителя і діяльністю учня;
4) відповідати сучасним досягненням методики навчання ІМ і забезпечувати реалізацію новітніх технологій навчання ІМ.
Згідно з такими критеріями, як значущість, призначення та застосування технічної апаратури засоби навчання ІМ розподіляють на основні та допоміжні; для вчителя і для учня; технічні та нетехнічні.
31
Текстуально-перекладний метод навчання іноземної мови (Ж. Жакото, Г. Лангеншейдт, Ж. Туссен та ін..)
Виникає у 19-20 ст. у всіх країнах Європи. Основні представники: Ж. Жакото (Франція), Г. Лангеншейдт (Германія), Ж. Туссен (Франція), Д. Гамільтон (Англія).
|
|
|
Соціальною основою стало наслідування традицій англійської школи.
Психологічну основу складає асоціативна психологія (Дж.Берклі, Д.Юм). Її вихідне положення полягало в тому, що всі психічні процеси розкладаються на окремі елементи, які потом з’єднуються у свідомості за законами асоціацій.
Лінгвістичну основу складали ідеї порівняльного-історичного мовознавства (В.Гумбольдт), згідно з якими мови не відрізняються у своїй основі та їх елементи можуть взаємозамінюватись. В.Гумбольдт вважав, що метою викладання мови є повідомлення знань про її загальну структуру.
Методичні характеристики методу:
Метою навчання є загальноосвітня підготовка учнів (загальний розумовий розвиток, а також навчання лексики і перекладу текстів на рідну мову, читання, граматики, писемного мовлення.
Засобами навчання виступають оригінальні тексти іноземною мовою.
Основними прийомами навчання є заучування, повторення, аналіз, переклад.
Основні принципи навчання:
Писемне мовлення, яке представляє справжню мову, як основа навчання;
Синтез і дедукція як найголовніші процеси логічного мислення, що зумовлюють заучування правил та аналіз і дослівний переклад зв’язних оригінальних текстів;
Засвоєння мовного матеріалу шляхом перекладу та механічного заучування, а також застосування аналогії.
Назва методу відображає його суттєві характеристики: лексика (текст) – зміст навчання, переклад – провідний метод навчання.
Позитивні риси методу:
|
|
|
Запропоновано ефективні прийоми роботи з текстом (лексичний аналіз)
Негативні риси:
Відсутність орієнтації на оволодіння мовою як засобом спілкування
Відрив форми від змісту
Сфери застосування методу:
Використання для навчання перекладу
Обмеження у застосуванні:
Окремі прийоми лексичного аналізу використовуються в школі
Використання фонограми у навчанні іншомовного мовлення.
Фонограма та аудіовізуальні засоби використовуються при навчанні, перш за все, діалогічного мовлення, а саме для створення на занятті навчальної комунікативної ситуації. Комунікативна ситуація завжди містить у собі стимул для мовлення. У реальному процесі спілкування комунікативні ситуації виникають самі собою, але у процесі навчання їх кількість обмежена. Навчальні комунікативні ситуації, створені за допомогою аудіовізуальних засобів стимулюють мотивацію навчання, викликають інтерес до участі у спілкуванні. Фонограма при навчанні діалогічного мовлення може використовуватися на підготовчому етапі при виконанні першої групи вправ для навчання реплікування, коли студенти реагують на подану диктором репліку. Також доречним є використання фонограмина другому етапі формування навичок і вмінь діалогічного мовлення при виконанні вправ третьої групи – для навчання об’єднувати засвоєні студентами діалогічні єдності у мікродіалоги. Перед виконанням цих вправ доцільно дати студентам прослухати мікродіалоги-зразки.
Фонограма також може використовуватися при навчанні монологічного мовлення. Зазвичай це відбувається на першому етапі при виконанні вправ на об’єднання зразка мовлення у понад фразову єдність, коли студенти приєднують свої фрази до фрази, висловленої диктором, або об’єднують структурно-однотипні і різнотипні зразки мовлення в режимі фонограма-учень.
32
