2018-02-14
419
Представители натурального метода считали, что при обучении иностранному языку следует создавать те же условия и применять тот же метод, что и при усвоении родного языка ребенком. Отсюда и название метода – естественный или натуральный. М.Берлиц, как один из основоположников метода, выдвигает такие методические положения:
Восприятие языкового материала должно быть непосредственным, а не переводным, т.е. учащиеся должны ассоциировать иностранное слово с предметом или действием, а не со словом родного языка; грамматические понятия должны восприниматься интуитивно, из контекста, а не путем сравнивания с формами родного языка.
Закрепления материала должно осуществляться путем подражания учителю при максимальном использовании принципа аналогии.
Родной язык полностью исключается из преподавания.
Значение нового языкового явления следует раскрывать при помощи наглядности.
Весь новый языковой материал учитель должен вводить устно.
Наиболее целесообразная форма работы – диалог между учителем и учащимся.
|
|
|
М.Вальтер связывает весь процесс обучения иностранному языку с активной деятельностью учащихся.
Прямой метод появляется на основе натурального.
Виникає у кінці 19-початку 20 ст. в країнах західної Європи.
Соціальною передумовою став розвиток буржуазного суспільства, в умовах якого виросла потреба в людях, які практично володіють іноземною мовою.
Психологічну основу методу складають експериментальна психологія В.Вундта, порівняльна психологія Е. Торндайка та гештальтпсихологія. Залишаючись на позиціях асоціаціонізму, В.Вундт вважав, що мовлення являє собою діяльність, в якій основну роль відіграють акустичні та моторні відчуття. У процесі мовлення речення виникає у свідомості людини як цілісний витвір. Е. Торндайк висунув теорію спроб і помилок, згідно з якою випадково знайдена реакція на стимул закріплюється в результаті повторень. Це дозволило йому висунути теорію научування, складовими якої були закон ефекту (взаємозв’язок стимулу і реакції на нього в результаті багаторазових спроб та помилок); закон вправляння та закон готовності. Психологічна теорія спроб і помилок стала підставою для методичної вимоги багаторазових і тривалих повторювань одного і того ж мовного явища. Представники гештальтпсихології вважали, що першочергове завдання навчання – це розуміння цілого, а не окремих елементів. Одиницею навчання повинно бути не слово, а речення, яке являє собою єдине ціле (гештальт). Однак усі ці психологічні напрями визнавали переважну роль імітації та повторення для закріплення правильної реакції учнів.
|
|
|
Лінгвістичну основу складає теорія младограматизму (М.Бреаль, Г.Пауль, К.Бругман, Ф.Ф. Фортунатов). Младограматичний напрям створює основи описової фонетики, вивчає фонетичні зміни, пов’язані з артикуляцією, а також звуко-буквені співвідношення. З’являються зародки лексикології, як науки, що дозволила зробити висновок про відсутність повної відповідності в структурі та словниковому складі різних мов. Лінгвістична теорія младограматиків надає великої уваги проблемам вивчення вимови – важливої передумови усного мовлення. Для навчання вимови створюється теоретична основа, а опис аналогій у мовах використовується з метою навчання граматики без обов’язкового заучування правил.
Методичні характеристики методу:
Метою навчання є практичне володіння іноземною мовою.
Змістом навчання стає навчання усного мовлення.
Засобами навчання виступають зовнішньо-предметно-зображальна наочність/дійова наочність/контекстуальна наочність
Прийомами навчання є одномовні способи семантизації мовного матеріалу.
Основне положення методу:
В основі навчання іноземних мов лежать ті ж процеси, що й при оволодінні рідною мовою; головну роль у мовленнєвій діяльності відіграють пам'ять та відчуття, а не мислення.
Назва методу відображає головний прийом методу, а саме встановлення прямих зв’язків слова та поняття (без використання рідної мови).
Позитивні риси методу:
Навчання живої розмовної мови
Розроблено методику навчання усного мовлення
Створено систему фонетичних вправ
Розроблено прийоми без перекладної семантизації лексики
Негативні риси:
Безпідставність повного виключення рідної мови з процесу навчання
Повне заперечення ролі граматики
Сфери застосування методу:
Використовується в окремих країнах для навчання усного мовлення
Обмеження у застосуванні:
Окремі вправи, прийоми і засоби навчання використовуються в США
Контроль і оцінка навичок і вмінь учнів/студентів у монологічному мовленні
Навички та вміння монологічного мовлення належать до основних об’єктів контролю у навчанні іноземної мови.
До якісних показників контролю навичок та вмінь монологічного мовлення належать:
Мовна правильність
Відповідність темі
Логічність
Розгорнутість
Завершеність
Різноманітність зразків мовлення
До кількісних показників відносять:
Обсяг висловлювання
Темп мовлення
Об’єкти вимірювання при тестовому контролі іншомовної комунікативної компетентності у монологічному мовленні:
До основних видів тестових завдань з монологічного мовлення належать:
монолог із зоровою опорою (тестований – дві фотокартки; екзаменатор – ті ж фотокартки з питаннями до них);
кероване інтерв’ю
дискусія
