Зв’язок між окремими сторонами психічного розвитку старшокласників та змістом навчання має місце у наступному: 1. Особистість старшокласника спрямована на майбутню професійну діяльність. Це сприяє розвитку професійних інтересів, прагненню до засвоєння інформації про об‘єкт їх підвищеного інтересу тощо. 2. У старшокласників спостерігається синтез відносно високої абстрактно-логічної форми мислення та висхідної тенденції до регуляції власної та чужої поведінки. Такий синтез визначає появу в аналітичній діяльності старшокласника критичних рис, причинного пояснення явищ, прагнення до обговорення проблем, які їх хвилюють, тощо. 3. Мислення старшокласників характеризується високим рівнем узагальнення, абстрагування, їх пам’ять та увага спеціалізуються у відповідності до спрямованості особистості. Велика роль у процесі навчання ІМ на цьому етапі відводиться читанню.
38
Термін „підхід” означає стратегію навчання.
Виділяють чотири підходи: 1) Біхевіористський – визначає оволодіння іноземною мовою як сформованість реакцій на іншомовні стимули. 2) Інтуїтивно-відомий передбачає оволодіння іноземною мовою на основі моделей в інтенсивному режимі 3) Свідомий пізнавальний спрямовує діяльність учня передусім на засвоєння правил використання лексико-граматичних моделей. 4) Комунікативний підхід передбачає органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання іноземної мови. Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності
|
|
В період післявоєнних десятиліть формується характерна тенденція до і посилення комунікативної спрямованості навчального процесу — його наближення до реального процесу спілкування. Розробкою комунікативного методу в тій чи іншій мірі займалось багато наукових колективів та методистів у різних країнах. Найбільш вагомий внесок в обґрунтування методу зробили найпослідовніші його прихильники і насамперед Г.Уідоусан, У.Литлвуд (Англія),, Г.Е.Піфо (Германія), Ю.І.Пассов (Росія).
Коммуникативная компетенция предполагает «владение лингвистич. компетенцией, знание сведений о языке, наличие умений соотносить яз. средства с задачами и условиями общения, понимание отношений между коммуникантами. Для того, чтобы сформир. коммуникат. компетенцию необходимо:
---умение реализовать речевое намерение
---владение структурами на разных ур-нях языка и умение пользоваться ими в разл. ситуациях общения.
---владение набором речеорганизующих формул, необходиых для начала, завершения, поддержания общения и т.д.
|
|
Е.И.Пассов выделяет 5 методических принципов, на кот базир. коммуникативный подход:
1. Принцип речемыслит. активности. Он предусматривает не внешнюю, а внутреннюю активность обучаемого.
2. Принцип индивидуализации. Является главным ср-вом создания мотивации учения. Он предусматривает учет:
-природных способностей, задатков учащегося
-его св-в как субъекта учебн. деят., т.е. умения учиться
-личностных св-в, т.е. интересов, потребностей, мировоззрение, жизн. опыт.
3. Принцип функциональности реализуется:
-в отношении выбора учебного м-ла
-в обучении видам РД
-в обучении лексической и грамматической стороне речи
4. Принцип ситуативности предусматр. использование ситуации в кач-ве единицы организации процесса обучения иноязычному общению. Под ситуацией понимается динамичная система взаимоотношений обучающихся.
Осн. требования:
ситуация всегда д.б. значимой для ученика
она д.б. максимально приближ. к реальному процессу коммуникации.
коммуникат. сит-ю следует отличать от псевдокоммуникации, кот. едва ли м. служить стимулом для возникновения речевого намерения (Напр., «Расскажи о том, как ты покупаешь билет в театр»).
5. Принцип новизны реализуется в отношении:
---содержания учебного м-ла
---методов и приемов обучения
---характера организации учебного процесса, т.е. форм взаимод-я учащихся, видов уроков и др.