Сутність, показники та види інфляції. Економічні чинники та наслідки інфляції, графічна інтерпретація. Основні антиінфляційні заходи. Інфляція: сутність, види, методи вимірювання

Сутність інфляції полягає в зростанні цін, тобто інфляція – це обернена сторона цього процесу – знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності. Інфляція — це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг. Класифікація інфляції: 1) залежно від темпів зміни цін розрізняютьтри види інфляції: помірну (повзучу) виникає тоді коли середньорічні темпи зростання цін не перевищують 10%. Ціни конкретизуються, економіка розвивається нормально; галопуюча виникає тоді, коли темпи зростання цін досягають десятки і сотні % за рік. Гроші знецінюються, домашнє господарство менше заощаджує, держава втрачає контроль над цінами; гіперінфляція виникає тоді, коли ціни зростають на тисячі % за рік. Держава повністю втрачає контроль над всіма грошовими потоками. 2) залежно від причин зростання цін:

інфляція попиту виникає внаслідок випереджального зростання попиту відносно сукупної пропозиції (доходи зростають швидше, ніж темпи зростання виробництва); інфляція витрат виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції, в результаті скорочується сукупна пропозиція. Також розрізняють очікувану інфляцію, яка спричинюється певними тенденціями в ек-ці або заходами, запланов. держ. Тому вона очікується і може бути врахована заздалегідь. Неочікуваиа інфляція є результатом непередбачених змін в ек-ці, наслідком виникнення незапланованих змін у сукупному попиті та сукупній пропозиції.

 Інфляція попиту – кейнсіан- за незміної сукупної пропозиції збільшується сукупний попит                              Інфляція витрат – монетаристи – причиною є надмірна кількість грошей

Вісь Р: знизу вверх Р1, Р2, Р3 (в 1-ому графіку, а в 2-ому графіку крім Р3)

AD: зліва на право AD1, AD2, AD3 (в 1-ому графіку)

По вісі У: Ур (в обох графіках)

АS: зліва на право АS2, АS1.

Існують 2 показники для кількісного вимірювання інфляції: 1) рівень інфляції, який визначається через дефлятор І ∙ Р = Уn/Y, де Уn – ціни поточного року, Y – ціни базисного року. 2) темп інфляції, який можна визначити 2-ма способами: на основі цін базового періоду Пt = I ∙ Рt – 100%; на основі цін попереднього періоду Пt = (I ∙ Рt - I ∙ Рt-1) / I ∙ Рt-1.

Розрізняють 2 групи чинників: 1 ) чинники інфляції попиту: урядовий попит – чинником інфляції є емісійне фінансування бюджетного дефіциту; приватний попит – це чинники, що забезпечують випереджальне зростання приватного попиту порівняно із сукупною пропозицією; іноземний попит – виникає у звязку з випереджальним зростанням експорту порівняно з імпортом. 2) чинники інфляції витрат: внутрішні чинники – до них належать зростання цін на проміжну продукцію, зменшення продуктивності ресурсів, випереджальне зростання номінальної зарплати порівняно з продуктивністю праці, підвищення податків на продукти; зовнішні – реалізується через імпорт товарів і послуг: зростання митної вартості продукції, зниження курсу національної валюти, підвищення податків на імпорт. 3) чинники інфляції очікування: адаптивні та раціональні - роль інфляційних очікувань полягає в тому, що економічні суб'єкти, фіксуючи загальне зростання цін у минулому періоді або передбачаючи несприятливу економічну кон'юнктуру в майбутньому періоді, впливають на динаміку цін. Реагуючи на несприятливі очікування, наймані працівники напе­ред вимагають підвищення заробітної плати, підприємства зазда­легідь підвищують ціни на свою продукцію, комерційні банки упе-реджувально піднімають проценти за кредит тощо.

Основні наслідки інфляції: 1) знецінення реальних доходів населення; 2) знецінення фінансових активів; 3) порушення розподілу доходів між дебіторами та кредиторами; 4) зниження мотивації до довгостокового інвестування; 5) матеріалізація грошей.

Основні заходи антиінфляційної політики: 1) політика адаптації – полягає в індексації доходів, має пасивний характер, не усуває причин інфляції; 2) стримуюча (рестриктивна) фінансово-кредитна політика – полягає в скороченні пропозиції грошей, зменшенні державних закупівель, підвищенні податків, зменшенні трансфертів, відсутності грошово-кредитної емісії, акстивний характер, має швидкі економічні результати, тому її необхідно застосовувати послідовно і жорстко; 3) вплив на ринок – полягає у посиленні конкуренції та конкурентноспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку; 4) політика стимулювання виробництва – полягає у створенні сприятливого інвестиційного клімату, результатом дії такої політики є економічна, політична та законодавча стабільність; 5) впровадження НТП.