Згідно з теорією адаптивних очікувань економічні суб'єкти формують свої інфляційні прогнози лише на базі інформації про інфляцію, яка спостерігалася в найближчому минулому періоді. Такий механізм записується за допомогою формули:
. Якщо в процесі передпрогнозного періоду фактична інфляція перевищує очікувану, то очікувана інфляція прогнозного періоду також перевищуватиме очікувану інфляцію передпрогнозного періоду. Механізм формування інфляційних очікувань, запропонований теорією адаптивних очікувань, може забезпечувати достатньо точне прогнозування лише в умовах стабільних темпів інфляції. Якщо темпи інфляції нестабільні, то використання рекомендацій цієї теорії може викликати певні відхилення фактичної інфляції від очікуваної.
Теорія раціональних очікувань спирається не на минулу інформацію, а на майбутню. Вона виходить з того, що економічні суб'єкти користуються достатньою інформацією про майбутні зміни в економіці і можуть її використати для формування прогнозів щодо всіх економічних змінних, у тому числі й цін. Зокрема, вони володіють інформацією про майбутні зміни грошової маси, реального ВВП та інших змінних, від яких залежить динаміка цін. Прогресивним елементом теорії раціональних очікувань є ідея про те, що інфляційні очікування мають базуватися на майбутніх змінах в економіці. Проте рекомендації теорії раціональних очікувань не можуть бути надійною основою для формування економічними суб’єктами своїх інфляційних очікувань.
|
|
14. Інфляція та безробіття. Економічна, графічна та математична інтерпретація кривої Філіпcа у короткостроковому періоді. Крива Філіпса у довгостроковому періоді.
Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари та послуги.
Між інфляцією та безробіттям існує обернена залежність, яка характеризується кривою Філіпсау короткостроковому періоді
Вісь у-темп інфляції Пt%: зверху – П2,знизу –П1, вісь х – безробіття U%: від нуля і в право: u2., un., u1.
Розташування кривої залежить від суми очікуваної інфляції та інфляції витрат Якщо П= , то циклічне безробіття відсутнє, а фактичне=природному. У разі збільшення безробіття інфляція зменшується і навпаки – обернена залежність. Уряд може в короткостроковий період робити вибір між інфляцією та безробіттям, оскільки і те і те одночасно врегулювати неможливо. Економічна інтерп.: Якшо уряд стимулюватиме сукупний попит, то безробіття зменшуватиметься, проте ціною його зниження буде прискорення інфляції, а якщо стримуватиме сукупний попит, то інфляція зменшуватиметься.
|
|
Мат інтерпретація:
П-фактичний темп інфляції;
pe — очікуваний темп інфляції; b — коефіцієнт, що показує реакцію інфляції на динаміку циклічного безробіття, яке спричинюється збуреннями сукупного попиту; ps — темп інфляції, який спричинюється виробничими витратами або збуренням сукупної пропозиції. Un – прир рівень без роб; U-прир рівень без роб.
Крива у довгострок періоді
Вісь у-темп інфляції Пt%: зверху вниз – П, П5, П4, П3, П2, П1, вісь х – безробіття U%: від нуля і в право: un., u.
Отже, у довгостроковому періоді між інфляцією і безробіттям не існує вибору. Тому в кінцевому підсумку стимулювальна політика уряду не може зменшити безробіття, вона здатна викликати лише зростання цін. У довгостроковому періоді проб-
лему безробіття можна вирішувати лише із застосуванням неінфляційних методів, здатних забезпечити зростання обсягів виробництва за рахунок нагромадження капіталу і зростання потенційного ВВП
15, Доходи і витрати домогосподарств в моделі економічного кругообігу. Особистий дохід, особистий наявний дохід і споживання. Роль заощаджень у споживанні. Вартість заощаджуваних грошей з урахуванням часового фактора.
Споживання домогосподарств — це їхні витрати на споживчі товари та послуги, які залежать від їхні доходів. озгляд моделі економічного кругообігу. В умовах приватної закритої економіки вона пояснює взаємодію лише двох суб’єктів економічної системи: домогосподарств і підприємств, а отже, не відображує державного втручання в економіку та будь-яких зв’язків із зовнішнім світом.
Рис. Кругопотік ресурсів, продуктів і доходів
Як видно з рис., домогосподарства взаємодіють з підприємствами через ринок ресурсів і ринок продуктів. У процесі цієї взаємодії домогосподарства формують свої доходи і здійснюють витрати на споживання.
У верхній частині рис. розміщується ринок ресурсів. Домогосподарства, які володіють усіма економічними ресурсами виходять на цей ринок із своїми ресурсами. Підприємства для здійснення виробництва купують ці ресурси у домогосподарств. В результаті купівлі — продажу виробничі витрати підприємств, що пов’язані із купівлею ресурсів, одночасно формують грошові доходи домогосподарств. Сума цих доходів є доходом домогосподарств, або особистим доходом.І навпаки – витрати домогосподарств на споживчі товари та послуги слугують для підприємств доходами.