Соціально- економічні наслідки інфляції

Інфляція–це процес підвищення загального рівня цін, який супроводжується знеціненням грошей. Негативні наслідки інфляції:

1.Інфляція призводить до знецінення грошових заощаджень населення. Внаслідок цього знижується життєвий рівень населення, зменшується споживання товарів та послуг, скорочується споживчий попит.

2.Інфляція призводить до знецінення основних та оборотних засобів підприємств, що викликає падіння інвестицій і скорочення обсягів виробництва.

3.Інфляція не однаково впливає на різні майнові групи населення. В більшій мірі страждають від неї люди з фіксованими доходами, які не можуть змінювати величину своїх номінальних доходів слідом за ростом цін. Як правило це люди з низькими доходами: студенти, пенсіонери, працівники бюджетної сфери. Багатші люди в меншій мірі страждають від інфляції, оскільки вони можуть захистити себе, утворюючи товарні запаси, інвестуючи в різноманітні активи. Тому інфляція викликає перерозподіл майна і доходів громадян, соціальне розшарування суспільства.

4.Інфляція спотворює ціни, що робить неможливим прогнозування їх динаміки і збільшує інвестиційні ризики.

5.Інфляція викликає падіння обсягів виробництва та зростання безробіття.

6.В умовах інфляції відбувається перерозподіл доходів між дебіторами і кредиторами.

7.Невеликі темпи інфляції до 5% сприяють зростанню ВВП,внаслідок зростання платоспроможного попиту та величини очікуваного прибутку.

Високі темпи інфляції виявляють деструктивний вплив на економіку: скорочуються довгострокові інвестиції і нагромадження, здійснюється переміщення капіталу із сфери вир-ва у сфери обігу, порушуються зовнішньоекономічні пропорції тощо.

Головна небезпека інфляції полягає в тому, що вона може вийти з під контролю, оскільки в її механізмі закладено тенденцію до прискорення темпів інфляції. Тому держава повинна здійснювати антиінфляційне регулювання.

Антиінфляційні заходи держави.

Антиінфляційна політика -комплекс заходів держави, встановлений на відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання реального ВВП.

Існує адаптивна та активна політики.

Адаптивна -проводять, коли темпи інфляції незначні,застосовують у ролі інструментів-індексацію доходів, регулювання цін, стабілізацію цінових очікувань, поступове обмеження грошової пропозиції.

Активна -передбачає різке скорочення пропозиції грошей і застосовується при гіперінфляції.

При виборі моделі політики застосовують:1.Активно-бюджетну політику.-маневрування держ. витратами та доходами з метою впливу на платоспроможний попит. 2.Монетарну-підтримка стабільного темпу зростання грошової маси на рівні 3-5 % на рік відповідно зростанню ВВП.

Антиінфляційна стратегія -прагнення уряду не допустити інфляції в довгостроковому періоді. Практичні кроки проведенню антиінфл.поліики вимагають урахування закону зв’язку між інфл. і безробіттям. Філліпс першим звернув на це увагу, аналізував ек. показники, встановив наявність зворотнього зв’язку між зміною номінальної з\п і безробіттям. Коли збільшується попит на робочу силу-збільшується з\п. Трохи пізніше була зроблена модель,що визначає інфляцію як функцію, залежну від безробіття.