Сукупний попит – сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги

Базова модель сукупного попиту і сукупної пропозиції використовується для аналізу відновлення рівноваги в економіці. Рівновага встановлюється в точці перетину кривих сукупного попиту і пропозиції. В цій точці встановлюється рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг виробництва.У разі зміни сукупного попиту, в короткостроковому періоді можливе встановленні рівноваги при будь яких обсягах виробництва, при цьому механізм встановлення рівноваги залежить від того, на якому відрізку кривої сукупної пропозиції знаходиться економіка.

Економічна рівновага на горизонтальному відрізку встановлюється за рахунок зміни обсягу виробництва при незмінних цінах. На вертикальному відрізку сукупної пропозиції економічна рівновага встановлюється за рахунок зміни цін при незмінних обсягах виробництва. На проміжному відрізку сукупної пропозиції економічна рівновага встановлюється за рахунок одночасної зміни і ціни і обсягу виробництва.

У довгостроковому періоді рівновага встановлюється в точці перетину кривих сукупного попиту, короткострокової та довгострокової сукупної пропозиції. Рівноважний обсяг виробництва в довгостроковому періоді відповідає природному ВВП, а рівень цін відповідає очікуваному рівню цін на ресурси.Будь-яке збурення сукупного попиту і сукупної пропозиції приводить до зміни положення кривих сукупного попиту і короткострокової кривої сукупної пропозиції, а точка рівноваги зміщується по довгостроковій кривій сукупної пропозиції до очікуваного рівня цін на ресурси. Таким чином, рівновага в довгостроковому періоді відновлюється лише через зміну рівня цін, а обсяги виробництва залишаються нечутливими до збурень сукупного попиту й короткострокових факторів пропозиції й відповідають природному ВВП.

Споживання та заощадження як функція післяподаткового доходу тину. Середня та гранична схильність до заощадження та споживання.

Y = C + S. Y-дохід після сплати податків, C-споживання, S-заощадження.

Дохід після сплати податку поділяється на 2 частини: споживання та заощадження.

Споживання –головна складова сукупних витрат.

Споживання – це витрати дом. господарств на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб.

Споживчі витрати включають такі групи: 1)На товари довгострокового користування(авто); 2)На предмети повсякденного вжитку; 3)На послуги.

Структура споживчих витрат у різних груп населення різна, бідні сім`ї свої доходи витрачають на придбання товарів першої необхідності. У багатих значна частка витрачається на послуги. Зі збільшенням доходів частка витрат на продукти харчування зменшується.

Заощадження –це та частка особистого доходу, яка не витрачається на споживання. S=Y-C.

C та S безпосередньо впливають на рівень нац. вир-ва, ціни та зайнятість, щоб проаналізувати цей вплив Кейнс ввів поняття «функція споживання» та «функція заощадження».

C=C/Y - середня схильність до споживання

S=S/Y - середня схильність до заощадження

C`=∆C/∆Y - гранична схильність до споживання

S`=∆S/∆Y - гранична схильність до заощадження

C`+S`=1; C=C0+C`Y; S=-C0+S`Y.