Комп’ютеризація облікової інформації

2.3.1. облік доходів від реалізації продукції в програмі 1 С                               

 

Облік доходів від реалізації продукції здійснюється протягом усього життєвого циклу, від надходження на підприємство і до моменту їх ліквідації чи реалізації. Раціональне використання доходів може бути забезпечене тільки в умовах функціонування сучасних засобів обчислювальної техніки з використанням автоматизованого робочого місця бухгалтера (АРМБ). Для вирішення задач по обліку доходів від реалізації продукції, застосовується спеціальна база бухгалтерських записів, яка дозволяє отримати в діалоговому режимі всю необхідну інформацію для аналітичного, синтетичного і управлінського обліку та звітності за звітний період часу. Автоматизація вирішення задач по обліку доходів базується на створенні і веденні інформаційної бази про наявність основних засобів, яка формується на основі інвентарної картотеки. При веденні інвентарної картотеки на АРМ бухгалтера ручна обробка інформації відсутня. Призначення АРМ бухгалтера по обліку доходів від реалізації заключається в виконанні

 системних обліково-контрольних операцій:

 - автоматизації документування первинної інформації;

 - оперативного управління, контролю за наявністю і рухом доходів;

- видачі по запиту необхідної інформації на друк або на екран монітору.

 При формуванні первинного документу нормативно-довідкової інформації у користувача є можливість модифікувати наявні стандартні форми, при цьому пропонується типова форма, на основі якої він формує необхідну йому форму первинного документа шляхом її доповнення або коректування. Для аналітичного обліку доходів ведеться автоматизована інвентарна картотека, в якій відображуються всі дані, необхідні для керування і обліку доходів її допомогою бухгалтер (аудитор) має можливість проаналізувати стан доходів від реалізації продукції, термін їх використання, вид і термін проведення ремонтів, суми нарахованого зносу, термін і суму переоцінки, правильність застосування процентів амортизаційних відрахувань. Шляхом перегляду і аналізу карток аналітичних даних визначається необхідність і завантаження доходів, а при необхідності визначається і фондовіддача даного інвентарного об’єкта. На підставі первинних даних і нормативно-довідкової інформації відбувається відображення інформації про наявність і рух основних засобів по підрозділах, матеріально- відповідальних особах, по групах, видах, підприємству в цілому. З цією ціллю формують:

· Відомість обліку наявності доходів від реалізації,

· Відомість повністю зношених доходів,

· Відомість-опис інвентарних об’єктів.

 В сучасних умовах найпоширенішою програмою, що застосовується на підприємствах, є "1С: Бухгалтерія". "1С: Бухгалтерія" представляє собою універсальну програму бухгалтерського обліку, яка може бути налагоджена користувачем на різні схеми обліку. Програма має інструментальні засоби, які дозволяють максимально гнучко автоматизувати складні операції, що виконуються бухгалтером. В програмі "1С: Бухгалтерія" існують різноманітні способи введення операцій з обліку доходів. При незначній номенклатурі доходів можливе ручне введення операцій з використання інформації про суму щомісячної амортизації з довідника субконто, а також автоматизовані способи з застосуванням режимів "Документи і розрахунки" або типових операцій. 66. Особливості економічної інформації та її властивості ЕІ – сукупність відомостей про соціально- економічні процеси, що слугують для управління цими процесами та колективом людей у виробничій і невиробничій сферах. Особливості ЕКІ враховуються при організації машинної обробки і при цьому використовують одиниці виміру:

 1)натуральні (число повідомлень, доку-ментів, символів, рядів, показників) 2) телеграфні (біти, байти).

 Відповідно до виконуваних функцій управління виокремлюють такі види інформації:

 -прогнозна – пов’язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів;

 -планово-договірна – пов’язана з функцією планування та описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді;

 - облікова – пов’язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку та відбиває господарські процеси, які вже здійснилися, а також фактичний стан.

 -нормативна – пов’язана з функцією підготовки виробництва;

 -цінова – охоплює ціни, тарифи, розцінки;

 -довідкова – призначена для реалізації процесів, розшифрування та доповнення різними відомостями;

 -таблична – містить коефіцієнтні величини

За технологією оброблення ЕІ поділяють:

 -первинна – інформація, що виникає на початковій стадії процесу управління;

 -внутрішня – інформація, що виникає у процесі господарської діяльності об’єкта;

 -зовнішня – інформація, що виникає за межами об’єкта;

-змінна – інформація, що характеризується зміною своїх значень під час кожної її реєстрації;

 -умовно-стала – інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого часу;

 -необроблена – інформація, що в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну;

-вхідна – інформація, що вводиться до оброблення;

 -похідна – інформація заново створена;

 -проміжна – інформація, що надходить для чергового оброблення.

 - вихідна – видається наприкінці оброблення як кінцевий результат.

 ВІ утворюється як результат роз-ня задач і використовується для управління об’єктом і прийняття ефективних рішень. ЕІ є інструментом управління і водночас належить до його елементів. Її потрібно розглядати як один з із різновидів управлінської інформації, яка забезпечує розв’язування задач організаційно-економічного управління народним господарством. За допо-могою ЕІ можна простежити взаємозвязки між ланками, напрями його розвитку та прийняття управлінських рішень. Тобто ЕІ – це дані, що використовуються в управлінні об’єктом.

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

БЕЗПЕЧНІ ПРИЙОМИ РОБОТИ. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ

 

 

3.1. Охорона праці та безпека життєдіяльності в Україні.

 

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Лише таке широке поняття охорони праці здатне забезпечити безпечні і здорові умови праці працівників. Якщо хоча б один її компонент порушений, порушується вся охорона праці працівника.

В цьому значенні, охорона праці потрібна скрізь, де працює людина - праця в суспільній організації, на виробництві всіх форм власності, включаючи працю як працівників, так і адміністрації, членів виробничих кооперативів, студентів, військовослужбовців, що залучаються до роботи на підприємствах, будівництвах, громадян, що відбувають виправні роботи на підприємствах.

В трудовому праві України охорона праці - це система правових норм, що передбачають в законодавстві, колективних і трудових договорах і угодах, заходи і засоби забезпечення безпечних і здорових умов праці працівників і заходів по оздоровленню і поліпшенню цих умов.

В Законі України «Про охорону праці» сформовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

- пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

- повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

- комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

- здійснення навчання населення, професійне підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

- співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями і профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;

- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.

Для реалізації цих принципів було створено Національну раду з питань без­печної життєдіяльності при Кабінеті Міністрів України, Держнаглядохоронпраці та його територіальні органи, Фонд соціального страхування від нещасних випадків, Національний науково-дослідний інститут охорони праці, навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці. Розроблені та реалізуються національна, галузеві, регіональні та виробничі програми покращення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища. В обласних та районних державних адміністраціях діють відповідні ради з безпечної життєдіяльності, а в центральних та міських органах виконавчої влади функціонують підрозділи, що займаються питаннями охорони праці. Значними накладами видаються нормативні акти, наочні посібники, навчальна, довідкова та інша література з охорони праці. При Держнаглядохоронпраці створюються комп'ютерні мережі, опрацьовуються та впроваджуються автоматизовані інформаційні системи з найважливіших питань охорони праці.

Створення безпечних умов праці - це невід’ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, підприємств.

Основне місце в цьому процесі посідає законодавство у галузі регулювання відносин з охорони здоров’я людини та навколишнього середовища і забезпечення безпеки у надзвичайних ситуаціях та ситуаціях повсякденного життя, тобто безпеки життєдіяльності.

Ці відносини регулюються нормативними актами – Конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади.

Контроль за дотриманням законодавства щодо безпеки життєдіяльності здійснюють різні державні та громадські організації. Серед них: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адміністрації.

Державні органи спеціальної компетенції уповноважені контролювати діяльність підприємств, установ, організацій і громадян з питань охорони праці, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища.

Кабінет Міністрів України забезпечує:

- реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища;

- визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;

- визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.

Державний комітет України по нагляду за охороною праці:

- здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі;

- розробляє за участю міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади та профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

- координує роботу міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та об’єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- опрацьовує і переглядає спільно з органами праці, статистики і охорони здоров’я систему показників обліку умов і безпеки праці;

- бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони праці, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід у цій галузі, організовує виконання міжнародних договорів і угод з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- одержує від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та підприємств інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань.

Міністерство праці та соціальної політики України:

- здійснює державну експертизу умов праці;

- визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці;

- бере участь у розробці нормативних актів про охорону праці.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерства та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Реалізація державної політики охорони здоров’я покладається на органи державної виконавчої влади.

Таким чином, державний нагляд у спрямуванні своєї роботи повинен орієнтуватися на інспектування тих підприємств, на яких спостерігаються найпоширеніші види ризику, зосереджувати зусилля на виробництвах, де зафіксовано високий рівень травматизму і звідки найчастіше надходять скарги про брак належних умов праці. Державні інспектори повинні сприяти проведенню внутрішнього контролю чи аудиту на підприємствах, створенню сучасної системи управління охороною праці.

Система управління охороною праці належним чином функціонуватиме лише тоді, коли всі три гілки соціального партнерства - роботодавець, влада й профспілки - виконуватимуть покладені на них функції із забезпечення промислової безпеки.