Стадії виконання зобовязань

Аналіз норм зобов’язального права та спеціальної літератури з предмета дослідження дозволив виділити такі стадії динаміки договірного зобов’язання:

а) стадія виникнення зобов’язального правовідношення;

б) стадія існування договірного зобов’язання, на якій зобов’язальне правовідношення може зазнавати змін;

в) стадія виконання (здійснення, реалізації) договірного зобов’язання, у процесі якого правовідношення також може зазнавати певних змін;

г) стадія припинення договірного зобов’язання (зобов’язального правовідношення), в тому числі внаслідок його виконання (погашення).

Виділення виконання як самостійної, центральної стадії динаміки зобов’язального правовідношення і вичленення її із стадії існування дисертантка обґрунтовує тим, що на стадії існування договірного зобов'язання цивільні права і обов'язки знаходяться в статичному (потенційному) стані, а на стадії виконання – відбувається здійснення цивільних прав та виконання обов'язків.

Проведене дослідження дало підстави для висновку, що виконання зобов’язання в свою чергу можна поділити на 3 стадії: 1) підготовчу (організаційну), на якій боржник вчиняє підготовчі (організаційні) дії, спрямовані на безпосереднє передання виконаного; 2) основну (матеріальну), яка включає 2 етапи – передання виконаного боржником і прийняття виконаного кредитором; 3) заключну (техніко-юридичну), на якій відбувається підтвердження виконання зобов’язання.

Договірне зобов'язання може зазнавати певних змін як на стадії існування, так і в процесі його виконання. На думку дисертантки, встановлені ст. 11 ЦК України підстави виникнення цивільних прав і обов’язків не лише породжують відповідні права і обов'язки на стадії виникнення договірного зобов'язання (правовстановлюючі юридичні факти), але й є також підставами зміни цивільних прав і обов'язків (їх обсягу) на стадії існування і виконання договірного зобов'язання (правозмінюючі та правоприпиняючі юридичні факти). Це положення підтверджується результатами проведеного в роботі дослідження впливу договору, правочину, актів цивільного законодавства, рішення суду, подій та інших обставин на динаміку договірного зобов’язання.

(ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ. Дисертація Боднар Т.В.)

Суброгація

Зобов'язальні відносини здійснюються і діють між конкретними особами. Ними, як правило, виконуються зобов'язання. Під час виконання зобов'язання іноді виникає потреба замінити кредитора чи боржника іншими особами. Оскільки попередні учасники зобов'язання вибувають, то їхні права і обов'язки переходять до суб'єктів, які заступили їх. Це має місце як внаслідок універсального правона-ступництва, коли до правонаступника переходить увесь обсяг прав та обов'язків правопопередника (наприклад, при злитті юридичних осіб), так і в силу часткового правонаступництва, коли право (вимога), що належить кредиторові на підставі зобов'язання, може бути передана ним іншій особі за правочином, або перейти до іншої особи на підставі виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) чи виконання обов'язку боржника третьою особою(суброгація).

Можлива підстава для заміни кредитора в зобов'язанні — виконання обов'язку боржника третьою особою. Така зміна кредитора у зобов'язанні називається суброгацією. Суброгацією визнається придбання всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора. Тобто суброгант стає на місце кредитора. Приклад законної суброгації — суброгація на користь спадкоємця, який прийняв у спадщину майно за умови виплати ним за рахунок своїх коштів боргу спадкодавця. Зацікавленість спадкоємця в такій операції пояснюється тим, що заставний кредитор може вимагати продажу заставного майна, у чому спадкоємець незаінтересований, а відшкодовуючи йому борг спадкодавця, спадкоємець вступає в права за іпотекою. Як приклад суброгації можна навести й випадок, коли страхова компанія відшкодує страхувальнику вартість зіпсованого чи знищеного майна й у неї виникає право вимоги до особи, з вини якої настав страховий випадок.

Протиставляючи суброгацію регресу, слід звернути увагу на те, що при суброгації на відміну від регресу заміняються тільки кредитори, але не заміняється зміст самого зобов'язання. У регресі заміняються не тільки боржник, а й саме зобов'язання. Крім того, основою суброгації є зобов'язання, яке пов'язує суброганта (виконавця за боржника) із суброгантом (посереднім кредитором), а не з боржником. Вважається, що до переходу всіх прав суброганту правовідносин між ним і боржником не було.

Суброгація відрізняється і від цесії (передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином). У цесії з'являється новий кредитор, який має право вимагати від боржника виплати боргу, тому що він ще не отримав передбаченого зобов'язанням. У суброгації кредитор повністю, як правило, отримав свій борг від суброганта і яких-небудь претензій до боржника у нього бути не може.

Право первісного кредитора при суброгації переходить до нового кредитора в тому ж обсязі й на тих самих умовах, що були на момент переходу права, якщо інше не передбачено законом або договором. Зокрема, до нового кредитора переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання, а також інші, пов'язані з вимогою права, у тому числі право на несплачені проценти.

Підставою для зміни кредитора в зобов'язанні може бути також виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем. Так, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Кредитор, який передав право іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що засвідчують передане право, і переказати відомості, важливі для здійснення цього права. Боржник має право не виконувати зобов'язання новому кредиторові до надання йому доказів переходу прав до цієї особи.

Заміна боржника у зобов'язанні допускається лише за згодою кредитора, оскільки тому не байдуже, хто повинен виконувати зобов'язання. Новий боржник має право висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником. Порука і встановлена третьою особою застава припиняються після переведення боргу, якщо поручник або заставодавець не висловив згоди відповідати за нового боржника. Застава, встановлена на забезпечення боргу первісним боржником, зберігається після переведення боргу на іншу особу, якщо інше не передбачено законом або договором.