Подвійне роздільне вікно

           Віконний блок встановлюють у зовнішніх стінах на висоті не нижче 0,8 м і не вище 1,0 м для природного освітлення і вентиляції приміщень.

Рис. 1. Подвійний віконний блок з роздільними рамами з напливом: а - переріз А-А верхніх брусків коробки і стулок, б - переріз Б-Б нижніх брусків коробки і стулок, в - віконний блок з фрамугою, г -підвіконник; 1 - ущільнювальна прокладка, 2 - зимова стулка, 3 -скло, 4 - коробка (збірна), 5 - літня стулка, 6 - середня стулка, 7 -фрамуга, 8 - кватирка, 9 - наплив, 10 - відлив (злив), 11 - штапик (розкладка), 12 - чверть для підвіконника, 13 - слупик, 14 - слізник, 15 - імпост, 16 - підвіконник.

           Віконні блоки з окремим роздільними рамами: внутрішня (зимова) 15 і зовнішня (літня) 5 стулки встановлюють на відстані 130 мм одна від одної і відчиняються роздільно. На відміну від віконних блоків зі спареними рамами, в яких зовнішня і внутрішня стулки рам щільно скріплені між собою завісами з одного боку, а з другого з'єднані стяжками.

№26 Матеріал виготовлення вхідних дверей.

1.Виготовлення дверей з сосни та дуба і вхідних металевих дверей.

Можливе виготовлення одностворчатих металевих дверей, двостворчатих металевих дверей, металеві двері з фрамугами, металеві двері з ковкою, металеві двері з ковкою та склопакетами. МДФ-накладки можуть бути виконані у будь-яких кольорах та з будь-якими візерунками на вибір замовника, використовуються фрезирування та патинування на накладках, а також, на внутрішню сторону вхідних дверей можна використати накладку, ідентичну по дизайну до міжкімнатних дверей.

 Внутрішня частина дверей складається із металевого листа товщиною 2 мм з чотирьма ребрами жорсткості квадратного січення. В якості тепло- і звукоізоляції використовується мінеральна вата "Ізовер” або пінопласт товщиною 5 см. 

 Дверне полотно рухається на двох потужних петлях на підшипниках, які захищені двома антизрізами. Підшипники забезпечують легкий хід дверей, при якому не відчувається їх вага (біля 100 кг). Дверна рама обклеєна еластичним резиновим ущільненням, який забезпечує захист від шуму і пилу. 

 Незвичайним рішенням для вхідних дверей може бути врізання склопакета, прикрашеного кованими решітками авторської роботи. Герметичний склопакет з кованою решіткою не погіршує тепло- і звукоізоляцію, але пропускає природне світло і робить моноліт дверей не таким звичайним, а швидше навпаки, додає Вашим дверям неповторний шарм.

В комплект металевих дверей входить:

- металева коробка з профільної труби, утеплена мінеральною ватою;

- дверне полотно з листом металу 2 мм із зовнішньої сторони, двома панелями МДФ, утеплене мінеральною ватою;

- завіси на підшипниках;

 - притвір і лиштва, які закривають щілини між сталевою дверною коробкою і дверним полотном з внутрішньої сторони;

- ручка, посиленої конструкції яка є стійкою до - фізичних пошкоджень;

2. дві великі групи: двері з натурального дерева й двері зі штучних матеріалів, що нагадують дерево. Дерево, як природний матеріал, має свої недоліки (наприклад гігроскопічність). Тому широко поширені замінники натурального дерева, що суттєво знижує вартість дверей. Найбільшу популярність одержав матеріал, що володіє високої гідрофобністю й підвищеною щільністю, у скороченні з англійського - MDF.
По своїй природі деревина має як позитивні, так і негативні властивості, які необхідно враховувати при виробництві й експлуатації дверей.

Переваги натуральної деревини:
· висока міцність, незважаючи на невелику об'ємну масу;
· низька теплопровідність;
· низька звукопроводність;
· висока морозостійкість;
· легкість в обробці;
· простота утилізації;
· низький коефіцієнт температурного лінійного розширення.
Недоліки натуральної деревини:
· наявність пороків (сучки, тріщини, смоляні кишені й ін.);
· гігроскопічність (присутність надлишкової вологи в деревині викликає різке погіршення всіх її фізико-механічних властивостей);
· горючість.

Основними способами обробки є: лакування, полірування, фарбування виробів з дерева що придає особливий вигляд ошатність і святковість.
Перед будь-яким видом обробки, поверхня проходить декілька етапів обробки;
1. Видалення старого покриття.
2. Видалення тріщин, заломів і інші дефектів та усунення їх, шляхам вставок або спеціальними замазками на основі; деревини, смол та інших добавок. Що забезпечує максимальну надійність.
3. Поверхня шліфується на шліфувальному станку для усунення перепадів, нерівностей по площині, перепадів, тощо.
4. Шпаклювання виявлених мілких дефектів.
5. Шліфування мілкою шліф шкуркою ручним інструментом.
6. Нанесення грунтовочного покриття.
7. Шліфування шорсткості, що надалі може призвести до неякісного нанесення облицювального матеріалу, і тим самим погіршити зовнішній вигляд виробів.
Тепер все готові до лакування або по краски.
В залежності від вибраного типу:
8. Нанесення двійного шару лаку барвників за гамою відтінків.
9. Нанесення двійного шару кінцевого акрилового чи поліуретанового лаку (матовий - глянцевий) з почерговим шліфуванням та матуванням.
10. Далі виробів проходить процес сушіння, після чого вони готові до експлуатації.

№ 27 Матеріал виготовлення вікон.

вікно -Функціональний конструктивний елемент огороджувальних конструкцій (стінових або покрівельних), який призначений для сполучення та зорового спілкування внутрішніх приміщень з навколишнім простором для природного освітлення в середині приміщення, їх вентиляції та захисту від атмосферних впливів, зовнішніх шумових потоків

Складаються із улаштованого віконного блоку, приєднувального ізоляційного контуру по периметру до стін будинків та допоміжних функціональних конструктивних елементів (підвіконня, водозливу, сонцезахисні, шумозахисні та інше)

Віконна столярка є важливим елементом, що творить характер фасадів історичних будинків

Матеріали- історично використовувся матеріал- дерево з металевими елементами. Дерево було клеєне, а в особливих випадках –гнуте.

Сучасними матеріалами вважають- металопластикові вікна та так званий дерево пакет.

При заміні автентичних вікон в історично цінному будинку, важливим, є відтворення автентичного образу сучасними матеріалами. Найкращий варіант,звісно,реставрація існуючого вікна, але він є занадто кошторисним. Можливим є використання дерево пакету, обов’язково повторюючи образ автентичного вікна відповідно до розміру та кількості ділень скла,а також важливим є підібрати колір максимально наближений до реального.

Також бажана регульована заміна (одночасна) на одному фасаді,якщо він є особливо важливим для візуального сприйняття образу будинку,вулиці,міста.

Замковий камінь.

Замковий камінь (синонім — звірник) (іноді просто замок або ключ) — клиноподібний або пірамідальний елемент кладки у вершині склепіння або арки. Часто виступає з площини арки, виділяється розмірами, має орнаментальну або скульптурну обробку, і цим виконує також декоративну функцію, служить прикрасою арок і навіть плоских перемичок.

Верхній клинчастий камінь арки або склепіння, також виконаних з клинчастих каменів (синонім — аграф2). Нерідко мав більші розміри, виступав над поверхнею стіни та відзначався барельєфним акантом, волютою або маскароном із зображенням людини, голови тварини, які мали підкреслювати міцність конструкції і надійність мурування. Мав місце і декоративний замковий камінь, який виконувався у штукатурці з імітацією справжнього клинчастого. Останній часто був розташований над вікнами чи дверима. Від замкового каменю у візантійській архітектурі походить плоска клиноподібна капітель, яка часто вживалась у романському зодчестві.

32. Прямолінійний руст
(або плоский руст) використовувався для зовнішньої оздоби цегляної стіни (площа ринок 10, вик. Плоский руст, буд Бандінеллі використовується Діамантовий руст)

33. Діамантовий руст.

Рустування діамантове — квадрати (прямокутники) мають форму чотиригранних пірамід. Часто застосовувалось в архітектурі ренесансу, бароко.