Взаємодія змісту і форми в журналістському творі

Зміст - певним чином упорядкована сукупність елементів і процесів, що утворюють предмет чи явище (журналістський текст) і характеризують його глибинні звязки, основні риси.

Конструктивні елементи: задум, тема, ідея, концепція.

Категорія змісту включає такі основні групи елементів:

1. подієво-фактичні (описувані явища, події,як щось цілісне; система фактів, що лежать в основі опису, аргументи та докази)

2. проблемно-тематичні (тема і її підтеми, магістральна проблема, вузлові питання)

3. ідейно-концептуальні (ідейна позиція автора, принципова концепція, висновки, рекомендації)

Сюжет і композиція - елементи форми. Ієрархічний ряд змісту і форми різних рівнів набуває такого вигляду:

1. Зміст і форма окремого жуналістського твору.

2. зміст і форма окремого номера газети.

зміст і форма окремого видання чи групи видань, преси загалом.

Форма представлена групами основних елементів:

1. жанрово-визначальні (різні модифікації жанрів, добірки, рубрики)

2. сюжетно-композиційні (верстка, співвідношення частин газети, шрифти)

3. лексико-стилістичні (мова, стиль, набір зображально-виражальних засобів, тон, індивідуальна манера автора).

Теоретики і практики журналістики широко оперують такими поняттями, як зміст і форма. Зміст журналістського тексту не вичерпують життєві явища і факти. Зібрані й осмислені, вони відтворюються автором відповідно до його задуму, обумовленої ним теми, досліджуваної проблеми, ідейної позиції і принципової концепції. Отже, не лише відібрана журналістом інформація (різноманітні відомості, факти, свідчення, докази, документи), але й задум, тема, проблема, ідея, концепція твору виступають як складові його змісту. Те ж саме відбувається і з формою. Її елементами - на рівні конкретного тексту - є мова і стиль, жанрова структура, сюжет, композиція, архітектоніка, мелодія, ритм, тон викладу тощо

   відносна самостійність форми, як і елементи змісту окреслюються автором уже на початку його творчої роботи над виступом. І якщо він не буде з перших же кроків визначатися в плані їх взаємодії, це ускладнить увесь подальший хід справи. Бо коли відсутня така взаємодія між елементами змісту, - порушується смислова, логічна єдність тексту. За відсутності її між елементами форми - матеріал просто розпадається, порушується структурна цілісність твору.

Теоретики журналістики вважають, що визначенню змісту і форми - через одночасно спрямований на них вплив - активно сприяють такі важливі чинники

- тип видання, його принципова спрямованість, традиції, вимоги до висвітлення тих чи інших життєвих явищ (приміром, солідний часопис ніколи не дозволить собі опублікувати сумнівної якості матеріали, а бульварна газета, навпаки);

- характер аудиторії, якій адресований даний газетний виступ чи яку хочуть зацікавити означеним повідомленням (наприклад, якщо це молодіжне видання, то воно надає перевагу молодіжній проблематиці, втілення якої потребує відповідних їй жанрів, стилістики, тону розмови тощо);

- тиск суто професіональних моментів, як-то: терміновість виступу, що унеможливлює для журналіста серйозну роботу над ним; ліміт місця в газеті; випереджувальна публікація в інших часописах тощо. (Коли у журналіста обмаль часу, він не буде "замахуватися" на серйозну статтю чи грунтовний огляд, а напише оперативний звіт чи коментар, тобто навіть вагомий, соціально значущий зміст постарається підпорядкувати лаконічній, миттєво "спрацьовуючій" формі викладу);

Деталь у журналістському творі

В теорії журналістської творчості під деталлю розуміють різновид образу, що являє собою яскраву рису, виразну подробицю. Деталь, хоч і не має самостійного значення, все ж служить глибшому і яскравішому змалюванню картини, образу, портрету людини, підкресленню важливого у створенні ілюзії неповторного. Вона надає переконливості публіцистичному письму, робить його вагомішим, змістовнішим, тому широко використовується в жур­налістських жанрах.

Яскрава деталь в портреті людини, характері, манері говорити, жестикулювати, сміятися - важливий засіб індивідуалізації, а разом із тим і типізації образу. Іноді, якась деталь може бути домінантою всього твору, набувати глибокого алегоричного значення. Проходячи через твір, вона надає йому певної тональності, композиційної цілісності, і в такому випадку може мати відносно самостійне значення.

Правдивість деталей, поряд із типовістю характерів і обставин, є важливою рисою реалізму, достовірності письма. Способи використання деталі залежать від специфіки матеріалу, жанру і, звичайно, майстерності журналіста. Уміння автора оперувати промовистими деталями (документальними і художніми) збагачує його палітру, підносить твори до рівня високої майстерності.  Шкляр Поетика журн. творч.