Інформаційно-публіцистичні жанри та їх різновиди

ЗАМІТКА належить до найдавнішого, найпоширенішого інформаційно-публіцистичного жанру. Вона характеризується стислістю вислову, лаконічністю, точністю викладу думки, бездоганністю формулювань, яскравістю мовностилістичних засобів. Різновиди заміток: хронікальна замітка (хроніка), інформаційна замітка (повідомлення, відгук, подяка), критична замітка. Отже, замітка найоперативніший і найпростіший жанр, з допомогою якого повідомляється про об'єктивно існуючі факти, події, явища соціального розвитку суспільства з метою пізнавального, політико-виховного впливу на аудиторію ЗМІ.

РЕПОРТАЖ - оперативний жанр ЗМІ, в якому динамічно, з документальною точністю та емоційністю відтворюються картини дійсності у їхньому розвитку через безпосереднє сприйняття автора, що створює враження (ефект) присутності у самого читача, радіослухача чи телеглядача на місці події.

Різновиди репортажу: подієвий, прямий, проблемно-тематичний, репортаж-роздум, критичний репортаж, колективний репортаж.

ІНТЕРВ'Ю - бесіда журналіста з компетентними людьми на суспільно значущу тему, призначена для опублікування в пресі, передачі по телебаченню або радіо. Різновиди інтерв'ю: інтерв'ю-монолог, інтерв'ю-діалог, інтерв'ю-полілог (бесіда за круглим столом), інтерв'ю-звіт, інтерв'ю-замальовка, інтерв'ю-анкета, прес-конференція, брифінг.

Вимоги до інтерв'ю - злободенність, суспільна значущість теми питань, пристрасність, діловитість, соціально-політична спрямо­ваність.

ЗВІТ - це оперативний жанр журналістики, який не лише повідо­мляє, а й аналізує важливі суспільно-політичні події, для яких харак­терна дія, виражена словом. Різновиди звітів: прямий (інфор­маційний) і проблемно-тематичний.

26. Іронія в журналістському творі.

Іронія (і.) - художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. Особливе місце в системі емоційно-ціннісних орієнтацій займає іронія. Основа і. – скептицизм, спрямований не на саму дійсність, а на її осмислення. І. протистоїть як опонент-скептик будь-якій точці зору на світ, вона супротивник усякої догматичності, не сприймає абсолютистських постулатів. Саме завдяки і. часто виникають цікаві, художньо переконливі образи. І. погляд на світ – свідчення справжньої інтелектуальності, що однаково цінне як у літературних, так і в журналістських творах. Іронію та відмежовують від суміжних понять за такими ознаками: двозначність (двоплановість); контекстуальність; оцінна сугестивність. Бути іронічним насамперед означає мати на увазі ще щось поза висловленим чи написаним, вказувати на присутність додаткових, найчастіше альтернативних сенсів, втім, не обов'язково їх приховуючи і тим самим дезінформуючи читача. Іронія може виявлятися неприховано («явна» іронія) чи, навпаки, автор може її приховувати («маскована»). Критерієм іронічності в публіцистичному тексті залишається автор. Від його волі залежить, чи сприйматимемо ми розгорнуте ним іронізування як критичний випад, чи ні. І. може бути спрямована на об'єкт, у якому немає комізму, а, навпаки, є трагізм. І. більшою мірою, ніж інші форми комізму, базується на особистісному ставленні суб'єкта. Щоб комунікація відбулася, важливо передати зміст так, щоб читач зрозумів саме те, що цим повідомленням хотів сказати автор.

Іронія — це насмішка, замаскована зовнішньою благопристойною формою.. У сучасній газетно-журнальній сатирі дослідники налічують щонайменше півтора десятка жанрів: сатирична замітка, репліка, фейлетон, памфлет, гумореска (гумористичне чи сатиричне оповідання, жанр), байка, пародія (пародійна хроніка), епіграма, усмішка, анекдот, сатиричний афоризм (фраза), а також комедія (кінокомедія), сатирична повість, сатиричний роман.

27. Композиційні прийоми в журналістиці

Композиція (від лат. – складати, створювати, компонувати) – це зумовлена задумом, змістом побудова літературного твору, поєднання частин компонентів, їхня гармонія, співвідношення. Найпоширенішим композиційним прийомом є перекинута піраміда. Він найбільш вживаний для інформаційних жанрів, найкраще видно цю структуру у повідомленнях інформаційних агенств.

Прийоми:

· послідовний статичний виклад: хар-ний для інформ. замітки, звіту, інтерв’ю, коментарю, статті, рецензії;

· послідовний динамічний виклад: динаміка забезпечується чергуванням діалогів, монологів, описів, авторських реплік і ремарок, фактів, узагальнень, висновків;

· статистичний чи динамічний виклад зі вставними епізодами або ретроспекція ми;

· авторські відступи або публіцистичні монологи: уповільнюючи виклад, вони надолужують втрачене й наповнюють темп оповіді смисловим її навантаженням;

· прийом обрамлення: якась картина або теза подається на початку і повтор. У кінці дослівно, або у зміненому вигляді;

· прийом рефрену: періодичне повторення певного вислову, що становить композиційний каркас твору;

· прийом інверсії: послідовність викладу свідомо порушується – твір може починатися з кульмінації або розв’язки з тим, щоб потім повернутися до початкових фактів чи деталей.

Іще серед прийомів можна називати маловживані: паралельний виклад, монтаж (асоціативний і паралельний), історична або літературна аналогія, прийом подвійного зосередження матеріалу, докази від протилежного, пастки, уявні розмови і т.д.

(Гриценко, Шкляр. «Основи міжнародної журналістики – ст.. 255)