Конфлікт – основа сюжетної дії. Вплив конфлікту на вибір жанру

Конфлікт у журналістському творі – це відображення, документованих, реальних суперечностей життя. на відміну від художнього твору, для якого характерне узагальнення відтворення, у журналістському суперечності об’єктивної дійсності відтворюються безпосередньо. Завдання журналістики полягає у тому, щоб оперативно підмітити реальні суперечності на конкретних життєвих прикладах, сформулювати практичну проблему, що потребує розв’язання, вивчення, дослідження, обговорення.

Конфлікт зумовлює запитання, проблему, якщо це не елементарне повідомлення про факт, подію. Якщо у художньому творі конфлікт реалізується у сюжеті, тобто у системі подій, взаємин між персонажами, розкритті їхніх характерів у дії та вчинках, то у журналістському творі реальна життєва суперечність розкривається переважно за допомогою логіки понять.

Головним у публіцистичному творі є авторська думка, яка цементує увесь життєвий матеріал. Дія, яка розгортається у журналістському творі, не завжди завершена. Суперечність між реальним і бажаним потребує вирішення насамперед у самому житті.

Конфлікт журналістського твору – це нерідко суперечність між тим чи іншим життєвим явищем і позицією автора. Такий конфлікт лежить в основі статті, огляду, навіть рецензії. Автор можу заперечувати відтворювані явища як негативні. Це характерно майже для всіх критичних виступів, а їх сьогодні немало. Розповідь тримається саме на такому протиставленні. Воно ж є засобом зацікавлення читача, зосереджує його увагу, хоч у традиційний літературний сюжет не виливається.

29. Конфлікт та його види у публіцистичному творі

У відображенні внутрішьно-психологічних конфліктів журналістика користується переважно зовнішнім жестом, описом вчинків чи ситуативних деталей. Майже неприйнятними тут є широко вживані в художній літературі з цієї метою прийоми внутрішнього монологу, невласне прямої мови, що дають можливість створити докладний, повноцінний внутрішній портрет героя. Журналістика, як легка артилерія, рідко вдається до таких складних способів передачі внутрішнього життя людини.

Публіцистичні конфлікти, як правило, не допускають однополюс-ності, є завжди двополюсними. Якщо в публіцистичному творі зображені негативні факти й картини дійсності, то рано чи пізно мусить з'явитися автор, який виступить із відкритим засудженням зображуваного. Своєрідність публіцистичного конфлікту — у коментуванні його автором-оповідачем, у недвозначному витлумаченні його. На відміну від художнього конфлікту, публіцистичний конфлікт має свого арбітра. Ним є автор.

У підсумку розгляду спільного й відмінного в художньому й публіцистичному типах мислення наведемо міркування про них російського письменника Андрія Белого. Відповідаючи в 1930 році на анкету збірника "Як ми пишемо", він висловився так:

 "Оприявлення нових, непередбачених якостей і складає основу так званого "мислення образами", воно — квалітативне, а механічно-абстрактне мислення — квантитативне; у ньому сума двох отрут — отрута; у дійсночті — не отрута, а сіль. І в цій солі "сіль" відмінностей художньої прози від прози тільки публіциста.; як публіцист я мислю квантитативно, як митець — квалітатично"192. Для Андрія Белого це означало, що художня творчість не підпорядковується апріорним намірам та абстрактним прийомам, герої в художньому творі в певний момент "оживають" і живуть далі своїм самостійним життям. У публіцистиці цього не може статися, публіцист мусить реалізувати первісний задум у сукупності сюжету, конфлікту, героїв, ідей. Художня література наділена більшим узагальнюючим потенціалом, але публіцистика володіє більшою злободенністю, сміливістю, розташовує свою проблематику на ландшафті не естетичної, а суспільно-політичної проблематики.

к. у журнт творі- це відображення зазвичай документованих, реальних суперечностей життя. Завдання журналіста полягає в тому, щоб оперативно підмітити реальні суперечності на конкретних життєвих прикладах,сформулювати практичну проблему, щр\о потребує розвязанн, вивчення, дослідження, обговорення. журналіст не вигадує суперекчностей, він знаходить їх у реальному житті. і що швидше вони будуть зауважені, точніше і чесніше відтворені ЗМІ, то більша надія на розвязання й уникнення соціальних, економічних, політичних катаклізмів. у цьому прогностична, "лікувальна" функція мас-медіа.

Конфлікт у публіцистиці- головний засіб розкриття характеру, поняття бінарне. Вінг має відображати обєктивне соціальне протиріччя, динаміку суспільного рпоцесу і водночас є засобом відображення, художньо-публіцистичним прийомо у розкритті характеру.На відміну від художньої літератури, публіцистика освоює соціальний конфлікт не опосередковано, а прямо, фактично передаючи і аналізуючи протиріччя через призму особистості.Конфлікт у публіцистиці базується на соціальних факторах і несе в собі соцільну оцінку дійсності, тому і вибір самого конфлікту диктується насамперед соціальною дійсністю з динамікою її безперервних змін і протиріч. Навіть якщо у публіцистичному творі йдеться про індивідуально- психологісчний конфлікт, він все одно розглядається автором на рівні і в світлі соціальних теорій та уявлень з обовязковим оціночним знаком. Крім того, конфлікт у публіцістиці здатний прогнозувати тенденції власного розвитку: від локальноспонтанного до суспільного конфлікту-проблеми, з одного боку, самоконтруювання шляхом власного розвязання - з іншого.

Спостререження над природою конфлікту уможливлюють виділити його визначальні ознаки:

- форма соціально-політичного і ідейно-естетичного освоєння і осмислення протиріч дійсності

- соціально-політична детермінованість, заангажованість.

- співвідненсення з проблематикою, тематикою та ідейно-емоційною спрямованістю твору.

- оціночна характеристика публіциста.

Досілдеження багатоманітності конфлікту у публіцистиці дають можливість виділити як домінуючі в практиці такі їх типи: подієвий, проблемно-тематичний, конструктивно-технологічний

Виходячи з практики, матеріалу, яким оперує публіцист, можна умовно виділити узагальнені конфлікти типу "людина-проблема" і "факт-проблема". Перший у чистому вигляді проявляється у художгьо-публіцистичних жанрах, другий- в аналітично-публіцистичних. Ці конфлікти взаємоповязані, їх штучне розєднання неможливе, оскільки вони знаходяться в діалектичному взаємозвязку.)