Мас-медіа як соціальний інститут: особливості взаємин з владою

1) Як і більшість сучасних інститутів, мас-медіа є институционально-организационное єдністю, поєднуючи характеристики інституту і їх організаційне оформлення;

2) виконують особливу, тільки йому властиву функцію створення ин­формаційного аналога суспільства шляхом створення певної картини світу, а також освітлення функціонування інших соціальних інститутів;

3) виступаючи як рупор громадської думки, інститут масової комунікації в силу свого мобілізаційного потенціалу - спо­собности впливати на великі групи людей - грає особливу роль в сучасному політичному процесі.

Нині можна стверджувати, що латентна функція впливу журналістики на громадський настрій а пізніше - на формування громадської думки в цілому перейшла в розряд явних, коли суб'єкти дії соціального інституту усвідомлюють її значущість і формують соціальне замовлення. Іншою латентною функцією журналістики, що проявилася пізніше, є контроль за дією влади. Виявилось, що інформація, що публікується в ЗМІ, окрім усіх завдань, які на неї покладаються, дає можливість громадськості стежити за діями влади, своєчасно на них реагувати і силою громадської думки запобігати небажаним наслідкам. Чим демократичніше суспільство, тим повніше інформація про діяльність уряду, президента, адміністрації. У тоталітарному суспільстві влада дозує подібну інформацію, прикрашає її, приховує справжні цілі і наміри. Журналісти, навпаки, виступаючи з гаслами свободи слова, прагнуть зробити дії влади прозорими. Звідси слідує вивід: можлива ситуація, коли цілі різних інститутів розходяться і між ними виникає зіткнення, що переростає у відверту боротьбу. Така боротьба може привести до того, що влада підпорядкує "бунтуючі" соціальні інститути, і вони діятимуть за її правилами. Інший варіант: усередині головного інституту - журналістики - будуть закриті деякі особливо непримиренні видання, інші закриються самі, задушені штрафами, податками, тому що в демократичному суспільстві це найголовніші важелі дії на невдоволених. Але може створитися і така ситуація, коли, "бунтуючі" соціальні інститути, об'єднавшись, ламають колишні засади суспільства. Це відбувається тоді, коли число невдоволених досягає критичного порогу. Система стає некерованою, починають мимоволі виникати нові структури, що об'єднують колишніх маргіналів, які визначають нові цілі, нові завдання. Тобто з'являється нова влада, яка визначає нову ідеологію, захищає її і в цьому руслі формує дії інших соціальних інститутів, в їх числі і журналістики. Особливість журналістики полягає в тому, що це один з самих "неспокійних" соціальних інститутів. Вона має широкі можливості, передусім, гласністю, здатністю "зробити приватний інтерес загальним" (До. Маркс), здатністю об'єднати і направити в потрібне руло дії невдоволених. Це дало їй основу оголосити себе "четвертою владою", разом із законодавчою, виконавчою і судовою. І в такій якості журналістика постійно вступає в конфлікт з іншими політичними інститутами, передусім, - з владою.

йдеться про юридичну основу функціонування журналістики, а вона знаходить відображення в основному законі країни - Конституції та в законах, що стосуються засобів масової інформації в періодичних виданнях, зокрема, як, наприклад, прийнятий З березня 1996 року Указ Президента "Про державну підтримку періодичних видань у 1996 році". За цим документом на державну підтримку мають розраховувати друковані органи, засновниками яких є урядові установи, товариства, трудові колективи, а серед них і журналістські, видання місцевого самоврядування, наукових та навчальних закладів. Цей Указ викликав критичні стріли з боку засновників комерційних, недержавних видань, а також тих, які ввійшли до законодавчої "номенклатури", а також й у народних депутатів. Указ певною мірою дискримінує підприємництво, не сприяє утвердженню справжньої свободи слова в країні. Діяльність окремих засобів масової інформації регламентується в різних документах, зареєстрованих державними органами, а також редакційними статутами, Кодексом професійної етики українського журналіста (про правові норми та професійні обов'язки - у попередньому розділі і додатку).

Отже, з викладеного можна зробити висновок про те, що роль засобів масової інформації в суспільстві полягає в тому, що вони є специфічними інформаційними інституціями, які впливають на хід подій, життя суспільства, громадян, задовольняють усю систему різноманітних інтересів суспільства. Варто наголосити також на тому що журналістська діяльність має суспільно-політичну спрямо­ваність, і покликана збуджувати громадську думку навколо проблем, що ними живе суспільство. Свою високу і відповідальну місію журналіст може виконати лише за тих умов, коли його працю поважатимуть і шануватимуть, визнаватимуть незалежність його позицій, що над ним не висітиме дамоклів меч цензури на всіх рівнях.