Змістовий модуль №4 « Інформаційно-пропагандистське забезпечення особового складу частини (корабля)». 3 страница

        3.Досвід проведення заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення під час виконання завдань бойової служби, бойового чергування, далеких морських походів.

         Література:

 

1.Конституція України. - К., 1996. – 80 с.

2.Воєнна доктрина України. / Указ Президента України № 648/2004 від 15 червня 2004 р. // Народна Армія. – 2004. – 23 червня.

3.Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки.

4.Концепція гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України / Указ Президента України №28/2004 від 12 січня 2004 // Народна Армія. – 2004. – 14 січня.

5.Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України / Указ президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 //

6.Указ Президента України  «Про невідкладні заходи щодо забезпечення розвитку  Збройних Сил України» (№ 196/2008  від 04.03.2008 р.)

7.Наказ Міністра оборони України №244 від 06.06.2008р. “Про введення посад та структурних підрозділів з виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України”. – К., 2008.

8.Військові статути Збройних Сил України. – К.: Варта, 1999.

9.Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року.

10. Директива Міністра оборони України Д-15 від 25.05.2004р. “Про організацію оборонного планування у Збройних Силах України на 2004 – 2009 рр.” – К., 2004.

11.Директива Міністра оборони України Д-3 від 13.02.2006 р»Про організацію гуманітарної підготовки,суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006-2011 роки».

12. Директива Начальника Генерального штабу від 18.06.2005 р. № ДГШ-4 “Про вдосконалення системи гуманітарного та соціального забезпечення Збройних Сил України “.

 13.Бабенко М.С., Ротань М.П., Стасюк В.В., Литвиновський Є.Ю. Виховна робота: методологія, організація і методика. навчально-методичний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2002..

  14. Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник / За     ред. В.В. Ягупова.– К., 2002.

 15.. Виховна робота в підрозділах Збройних Сил України/ Безбах В.Г.,Баранівський В.Ф.Бабенко М.С. та ін.: Навчальний посібник// За загальною редакціею В.В.Ягупова.-К.: НАОУ, 2004.

 

 

     Змістовий модуль №5  « Культурно-виховна та просвітницька робота з особовим складом частини та членами сімей військовослужбовців»

Лекція №5 (2 год.)

 

Культурно-виховна та просвітницька робота з особовим складом частини та членами сімей військовослужбовців.

Вступ

 

1.Визначення, сутність та основні напрямки культурно-виховної та просвітницької роботи з особовим складом корабля (частини) та членами сімей військовослужбовців.

2.Методика організації КВПР та дозвілля особового складу підрозділу.

 

Висновки

 

Література:

 

1.Конституція України. - К., 1996. – 80 с.

2.Воєнна доктрина України. / Указ Президента України № 648/2004 від 15 червня 2004 р. // Народна Армія. – 2004. – 23 червня.

3.Концепція гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України / Указ Президента України №28/2004 від 12 січня 2004 // Народна Армія. – 2004. – 14 січня.

4.Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України / Указ президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 // Збірник Указів Президента України. – К.: Політвидав, 1998.

5.Військові статути Збройних Сил України. – К.: Варта, 1999..

6. Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді / Указ Президента України №948/2002 від 25.10.2002 р./

7..Біла книга 2008.Оборонна політика України»-К.,-2009.

8. Розпорядження Президента України від 28.03.1996 р. “Про заходи щодо підвищення рівня інформованності населення України про основні напрямки державної політики”.

9. Указ Президента України  «Про невідкладні заходи щодо забезпечення розвитку  Збройних Сил України» (№ 196/2008  від 04.03.2008 р.)

10. Постанова Кабінету Міністрів України №998 від 8.09.1997 р. “ Про затвердження комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови “.

11. Національна Програма патріотичного виховання населення формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства “ /Постанова Кабінета Міністрів України №1697 від 15.09.1999 р./

12.Наказ Міністра оборони України №277 від 15.08.01р. “Про затвердження Цільової програми підтримки і розвитку культури у Збройних Силах України”. – К., 2001

13..Наказ Міністра оборони України №244 від 06.06.2008р. “Про введення посад та структурних підрозділів з виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України”. – К., 2008.

14.Директива Міністра оборони України Д-15 від 25.05.2004р. “Про організацію оборонного планування у Збройних Силах України на 2004 – 2009 рр.” – К., 2004. 14.

 15.Директива МО України № Д-57 “Про організацію культурно-виховної, просвітницької роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України” від 29.12.2006 р.                                                 

16.Директива Начальника Генерального штабу від 18.06.2005 р. № ДГШ-4 “Про вдосконалення системи гуманітарного та соціального забезпечення Збройних Сил України 17.Директива Міністра оборони України Д-3 від 13.02.2006 р. “Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил У країни на 2006-2011 роки “.– К., 2006.

18.Програма реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України. – К., 2000.

19.Атаманчук М.О. Індивідуалізація виховання військовослужбовців. (Основи теорії, методика і організація): Навчальний посібник. – К.: КВГІ, 1995. – 48 с.

20. Бабенко М.С., Ротань М.П., Стасюк В.В., Литвиновський Є.Ю. Виховна робота: методологія, організація і методика. навчально-методичний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2002.

21.Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ягупова.– К., 2002.

22.Виховна робота в підрозділах Збройних Сил України/ Безбах В.Г.,Баранівський В.Ф.Бабенко М.С. та ін.: Навчальний посібник// За загальною редакціею В.В.Ягупова.-К.: НАОУ, 2004. 

23. Литивновський Є.Ю., Петрович В.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Інформаційно–пропагандистське забезпечення особового складу: Навч. посібник: У 2–х ч., Ч.1. – 2003.

24. Литвиновський Є.Ю. Виховний процес у Збройних Силах України: шлях до гуманізації // Патріотичне і гуманістичне виховання військової інтелігенції: Сутність, взаємозв’язок, стан, проблеми. Мат-ли Всеукр. наук.-практ.конф. – К.: ВЦ “Просвіта”, 2003.

25. Литвиновський Є.Ю. Виховний процес у Збройних Силах України – складова системи загальнонаціонального виховання громадянина України // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості (теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді): Зб. наук. пр. – К., 2001.

 

 

         Вступ

 

 Сучасний стан розвитку Української держави, процеси демократизації, утвердження духовності й гуманістичних цінностей, національної самосвідомості, патріотизму вимагають піднесення ролі культури і духовності народу.

Питання культури, духовного розвитку мають величезне значення в ЗС України. Це обумовлено необхідністю, по-перше, збагачення духовного світу військовослужбовців на основі залучення їх до духовних цінностей українського народу та його війська, кращих зразків української й мирової культури; по-друге, формуванням духовних інтересів, патріотичних переконань і настанов щодо діяльності воїна як захисника Батьківщини; по-третє, розвитку духовної єдності, соціально-психологічних елементів військових колективів, творчу реалізацію естетичних здібностей і потреб кожного військовослужбовця Збройних Сил України.

Тому в умовах реалізації Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, вимог Концепції гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України особливої уваги вимагає культура виховання військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних Сил України.

1.Визначення, сутність та основні напрямки культурно-виховної та просвітницької роботи з особовим складом корабля (частини) та членами сімей військовослужбовців.

 

Реалізація положень Конституції України, процеси реформування та розвитку ЗС України зумовлюють необхідність посилення виховного впливу на особовий склад частин та підрозділів, формування в нього національної свідомості, культури, гуманістичних поглядів, високих морально-бойових якостей, морально-психологічної готовності до захисту Батьківщини.

Вирішенню цих завдань значною мірою сприяє культурно-виховна, просвітницька робота. Вона є одної з складових виховної роботи в ЗС України.

Культурно-виховна, просвітницька робота – це комплекс заходів, які здійснюються органами військового управління, структурами з гуманітарних питань щодо формування у військовослужбовців високої духовної культури, моральних якостей людини, громадянина, почуття патріотизму; задоволення естетичних потреб особового складу; організації його дозвілля.

Сутність і зміст культурно-виховної, просвітницької роботи визначені в низці керівних документів. У „Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України” вказано, що „...розвиток в Збройних Силах культури і духовності, створення необхідних умов для національно-культурного та духовного самовдосконалення військовослужбовців та членів їхніх сімей, розвитку творчих здібностей і талантів...” є одним з основних завдань гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України.

У „Концепції виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України” визначені якості, формування яких забезпечується заходами культурно-виховної, просвітницької роботи, вказані її спрямованість на задоволення естетичних потреб військовослужбовців та шляхи реалізації цих завдань.

Вимоги до планування та організації культурно-виховної, просвітницької роботи та дозвілля військовослужбовців викладені в низьці керівних документів, а саме, у директиві Міністра оборони Д-№ 57 від 29.12.2006 р. „Про організацію культурно-виховної, просвітницької роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України”, у наказі Міністра оборони № 277 від 15.08.2001 р. ”Про затвердження програми підтримки і розвитку культури у Збройних силах України”.

Отже, згідно зазначених документів, мета культурно-виховної, просвітницької роботи полягає в забезпеченні формування у військовослужбовців високої духовної культури, певних моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу, задоволенні естетичних потреб військовослужбовців.

Завданнями культурно-виховної, просвітницької роботи, в свою чергу, є:

- забезпечення формування позитивної мотивації до виконання завдань військової служби;

- здійснення правового, військового, патріотичного, морального, естетичного, фізичного виховання з зверненням особливої уваги до виховання почуття патріотизму, сприяння процесу гуманізації виховання, дозвілля та побуту;

- організація дозвілля військовослужбовців, задоволення їх духовних потреб.

Виконання цих завдань передбачає проведення певних конкретних заходів. Ці заходи можна поділити на декілька груп.

До першої групи заходів культурно-виховної та просвітницької роботи відносяться заходи, що забезпечують проведення навчально-бойової діяльності особового складу, а саме:

- доведення особового складу вимог та положень керівних документів щодо бойової і мобілізаційної підготовки, завдань, що виконує особовий склад;

- робота щодо навчання командного складу методам і формам організації та проведення культурно-виховної роботи при виконанні особовим складом завдань бойової підготовки;

- культурно-виховне забезпечення основних заходів бойової підготовки (організація прослуховування місцевих радіогазет та інформаційних матеріалів з питань бойової підготовки; оформлення наочної агітації);

- допомога в організації роботи військово-технічних гуртків;

- участь в організації і проведенні оглядів раціоналізаторської роботи;

- проведення тематичних вечорів, вікторин з військово-технічної тематики;

- розповсюдження через ТЗВ, наочну агітацію успіхів кращих військовослужбовців в бойової підготовці;

- проведення вечорів вшанування кращих спеціалістів із бойової підготовки.

- перегляд військово-навчальних кінофільмів відповідно до розділів програми бойової та гуманітарної підготовки;

- випуск стінних та фотогазет;

- організація роботи технічних виставок;

- підбір навчально-методичних матеріалів для керівників груп гуманітарної підготовки;

- проведення інформування особового складу;

До другої групи відносять власне культурно-просвітницькі заходи, такі як:

- створення постійно діючих колективів художньої самодіяльності;

- залучення військовослужбовців до художньої творчості в гуртках за інтересами (технічних, народної творчості);

- проведення оглядів художньої самодіяльності особового складу;

- участь у тематичних вечорах, читацьких конференціях.

До третьої групи відносяться заходи з організації дозвілля і відпочинку особового складу. Це такі заходи:

- організація виступів колективів художньої самодіяльності;

- проведення екскурсій пам’ятними місцями, культпоходи в театри;

- радіо, відео обслуговування;

- організація зустрічей з видатними людьми;

- проведення вечорів відпочинку військовослужбовців;

- організація виступів діячів культури й мистецтва.

Результат культурно-виховної, просвітницької роботи, або як визначено в Цільовій програмі підтримки і розвитку культури у Збройних Силах України, ”Очікувані наслідки реалізації Цільової програми”, це:

1. Забезпечення культурних прав військовослужбовців, працівників ЗС України та членів їх сімей.

2. Створення умов для реалізації творчого потенціалу особового складу, спрямування його на духовне, моральне, естетичне становлення та самовдосконалення, сприяння вирішенню завдань бойової готовності.

3. Створення цілісної системи культурологічного впливу на особистість військовослужбовця протягом усього періоду служби.

4. Збільшення кількості військовослужбовців, що залучені до народної творчості та художньої самодіяльності.

Отже, системні організація і проведення всіх зазначених заходів дозволять досягти мети як культурно-виховної та просвітницької роботи, так і морально-психологічного забезпечення в цілому.

 

2. Методика організації культурно-виховної роботи та дозвілля особового складу підрозділу

 

Відповідальність за проведені культурно-виховної роботи покладено на певні посадові особи. Згідно з „Концепцією виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України”, загальне керівництво в цій сфері належить командиру, який повинен створювати умови для проведення культурно-виховної роботи, аналізувати її стан та ефективність.

Головною особою, яка відповідає за організацію культурно-виховної роботи є заступник командира підрозділу з виховної роботи.

 Він безпосередньо відповідає за стан культурно-виховної роботи в підрозділі, організацію дозвілля особового складу, зобов‘язаний піклуватися про духовний і культурний розвиток військовослужбовців, розробляти плани проведення вихідних та святкових днів.

В організації й проведенні культурно-виховної роботи командир, його заступник з виховної роботи спираються на актив підрозділу. У складі активу – члени редколегії стінних газет та фотогазет, ради народознавчої світлиці, керівники гуртків і колективів художньої самодіяльності.

Алгоритмом діяльності заступника командира підрозділу з виховної роботи щодо організації культурно-виховної та просвітницької роботи може бути послідовність таких дій:

- вивчення вимог керівних документів;

- вивчення планів бойової та гуманітарної підготовки;

- з‘ясування наявності в підрозділі матеріально-технічної бази культурно-виховної роботи, ступеня забезпеченості підрозділу культурно-просвітницьким майном;

- вивчення можливості культурного обслуговування особового складу за рахунок закладів культури і освіти місця дислокації підрозділу;

- підбир активу культурно-виховної роботи

- планування культурно-виховної роботи;

- підготовка і проведення заходів культурно-виховної роботи;

- оцінка дієвості проведених заходів.

Важливим етапом організації культурно-виховної, просвітницької роботи є планування.

На практиці склалася певна система цієї роботи.

Вона полягає у всебічному аналізі стану культурно-виховної роботи в підрозділі, в чіткому визначенні мети, завдань, пріоритетів та змісту цей роботи, у найбільш доцільному залученні сил і засобів до неї.

Планування культурно-виховної та просвітницької роботи в підрозділі здійснюється у двох його видах: поточному і оперативному (або цільовому).

Заходи поточного планування культурно-виховної роботи в підрозділі включаються до планів виховної роботи підрозділу на місяць. Оперативне (цільове) планування включає плани проведення культурно-виховних та спортивно-масових заходів у вихідні, святкові і не робочі дні, а також плани підготовки і проведення окремих складних заходів культурно-виховної роботи (тематичних вечорів, усних журналів тощо).

У плані проведення вихідних, святкових та неробочих днів передбачаються наступні розділи:

- заходи культурно-виховної, просвітницької роботи;

- спортивно-масові заходи.;

- організація дозвілля особового складу, який знаходиться у відриві від підрозділу.

- заходи щодо забезпечення мір безпеки.

Заходи культурно-виховної роботи мають певну форму. Форма – це спосіб існування і вираження конкретного змісту будь-якого заходу.

Форми культурно-виховної, просвітницької роботи поділяються на індивідуальні, гурткові, а також комплексні й прості. Комплексні форми характеризуються складністю структури, різноманітністю застосування способів і методів (тематичні вечори, усні журнали, вечори запитань та відповідей та ін.). Некомплексні (прості) форми – такі, зміст яких розкривається за допомогою одного способу, одного методу (вікторини, диспути, бесіди, лекції тощо).

При підготовці і проведенні заходів використовуються конкретні методи культурно-виховної роботи. Це певні способи та прийоми передачі і засвоєння знань, впливу на свідомість, почуття й поведінку воїнів. У культурно-виховній роботі широко використовуються педагогічні методи, методи пропаганди і агітації, методи ідейно-національного і духовно-емоціонального впливу, методи колективного мистецтва.

У ході культурно-виховної роботи застосовується засоби, що притаманні цій роботі. До них відносяться:

- усна, друкована та наочна пропаганда (живе слово, лекції, бесіди, доповіді, періодична преса, наочна агітація);

- мистецьки засоби – всі види та жанри мистецтва (музичне, театральне, декоративне, художнє, література, живопис тощо);

- технічні засоби (фонограми, плівки, відео, радіо, телебачення тощо);

-декоративно-художні засоби (афіша,реклама,запрошення,проспекти,виставки,костю --ми,реквізити,декорації тощо.)

Вибір заходів, форм і методів культурно-виховної, просвітницької роботи, її засобів залежить від конкретних видів діяльності особового складу та відпочинку.

Особливої уваги вимагає організація відпочинку особового складу, насамперед, у передвихідні (передсвяткові) і вихідні (святкові) дні.

Вільний час військовослужбовців повинен використовуватися продуктивно і цілеспрямовано. Організовуючи роботу у такі дні, слід виходити з принципу безперервності, цілеспрямованості та системності виховного впливу на особовий склад. При проведенні культурно-виховної й спортивно-масової роботи та організації дозвілля особового складу вирішуються такі завдання:

- створення позитивної психоемоційної мотивації та направленості на виконання завдань бойової підготовки;

- сприяння оволодінню особовим складом необхідними військовими знаннями та навичками;

- створення умов для зняття психофізичного навантаження після напруженої бойової підготовки протягом тижня;

- створення умов для самореалізації й задоволення духовних, творчих та культурно-мистецьких потреб військовослужбовців;

- залучення до організації дозвілля всіх категорій військовослужбовців.

Для вирішення цих завдань широко застосовуються форми та методи спортивно-масової, культурно-виховної роботи, організації дозвілля, технічні засоби виховання. Основними осередками у підготовці та проведенні заходів вихідних, святкових та неробочих днів у частині є клуб та бібліотека, музей, кімната бойової слави, кімнати історії частини та підрозділів, спортивний зал і стадіон, цивільні заклади та установи культури, в підрозділі – народознавча світлиця.

Процес підготовки, організації та проведення у підрозділі вихідних, святкових та неробочих днів включає підготовчий, основний та заключний етапи.

Підготовчий етап є найбільш відповідальним. Він починається з визначення заступником командира з виховної роботи заходів, які доцільно провести з особовим складом. Для цього враховуються:

- план повсякденної діяльності підрозділу;

- місячний план виховної роботи з особовим складом частини та підрозділу;

- календар державних, професійних, релігійних свят, знаменних і пам’ятних дат;

- план роботи народознавчої світлиці;

- потенційні можливості цивільних закладів культури, які можуть бути залучені до участі в заходах;

- можливості матеріально-технічного забезпечення заходів культурно-виховної роботи.

Важливе значення має формування організаційного ядра з підготовки та проведення заходів вихідних, святкових та неробочих днів. До складу організаційного ядра входять офіцери та актив підрозділу.

Після формування оргядра, вивчення планів та керівних документів заступник командира з виховної роботи визначає:

- форми та методи проведення заходів;

- місце та термін проведення заходів;

- відповідальних за заходи;

- особовий склад, який залучається до проведення заходів;

- необхідні матеріально-технічні ресурси.

Наступний крок – розробка плану організаційних, культурно-виховних, просвітницьких та спортивно-масових заходів на вихідні, святкові та неробочі дні, який має бути складений заступником командира з виховної роботи і затверджений командиром підрозділу за три доби до вихідного, святкового чи неробочого дня. Про основні заходи виховної роботи в ці дні заступник командира підрозділу з виховної роботи доповідає заступнику командира частини з виховної роботи.

Слід звернути окрему увагу на планування та проведення заходів з молодим поповненням. Основною метою цих заходів є адаптація молодих воїнів до військової служби.

Виходячи із передбачених планом заходів, заступник командира з виховної роботи ставить задачі відповідальним виконавцям і детально інструктує кожного з них.

Після затвердження плану розпочинається основний етап по підготовці та проведенню запланованих заходів. Наказами та директивами Міністра оборони України передбачено проведення таких культурно-виховних, просвітницьких заходів і відповідних їм форм:

у середу: перегляд навчальних,правовиховних та хронікально-документальних кінофільмів (згідно вимог Директиви Начальника Генерального штабу від 18.06.2005 р. № ДГШ-4 “Про вдосконалення системи гуманітарного та соціального забезпечення Збройних Сил України “)

 

в передвихідний день (суботу):

- правове інформування військовослужбовців строкової служби;

- інструктаж особового складу із заходів безпеки;

- парко-господарчий день за окремим планом;

-перегляд художнього фільму у вечірній час (згідно вимог Директиви Начальника Генерального штабу від 18.06.2005 р. № ДГШ-4 “Про вдосконалення системи гуманітарного та соціального забезпечення Збройних Сил України “);

 

-  перегляд телепрограм УТН;

- заняття гуртків за інтересами.

У ці дні до планів можна включати такі заходи, як прослуховування місцевої радіогазети, концерт за заявками військовослужбовців, концерт художньої самодіяльності підрозділу.

У вихідний день (неділю) проводяться:

- година українознавства – у ранковий час з метою пропаганди духовної, історичної та культурної спадщини українського народу;

- перегляд телепрограм “Нова армія”, відеопрограм ТРЦ “Бриз “ ВМС України та подібних, який проводиться під керівництвом відповідальної посадової особи і після закінчення програма може обговорюватись з військовослужбовцями;

- спортивно-масові заходи, які проводяться за участю офіцерів підрозділу за окремим планом;

- до обіду - перегляд художнього фільму особовим складом, що заступає в добовий наряд чи на варту;

- обід особового складу, під час якого в їдальні транслюються радіопередачі місцевого або центрального радіо, а також радіогазети та радіожурнали, підготовлені в частині, музичні поздоровлення військовослужбовців із знаменними датами, підсумки бойової підготовки,спортивних змагань,результатів обслуговування техніки, звернення командира військової частини до підлеглих, поради медичних працівників та інша інформація);

- відпочинок особового складу – 1,5-2 години післяобіднього часу, коли заходи організуються з урахуванням індивідуальних потреб військовослужбовців: клубна робота, заняття в гуртках за інтересах, перегляд телепередач, заняття в спортивних гуртках, спортивні ігри;

- читання книг, журналів, газет, написання листів;

- перегляд художнього кінофільму у вечірній час (для решти особового складу);

- перегляд та прослуховування “Українських новин”(проводиться організовано з коментарем заступника командира з виховної роботи або відповідального офіцера).

У дні релігійних свят командири повинні створити умови для відправлення релігійних потреб віруючими військовослужбовцями.

Великих організаторських зусиль та особливої уваги вимагають підготовка та проведення дозвілля в святкові дні, коли з найбільшою повнотою повинні проявлятись єдність інформаційно-пропагандистського забезпечення та культурно-виховної роботи.

На заключному етапі проведення вихідних, святкових та неробочих днів підводяться підсумки роботи, аналізуються успіхи та невдачі, плануються та проводяться заходи щодо поліпшення організації дозвілля особового складу.

 

Висновки:

 

-Духовне виховання військовослужбовців ЗС України вимагає в сучасних умовах особливої уваги.

- Культура, її духовні та матеріальні носії мають безпосередній вплив на хід бойової підготовки, взаємовідносини між військовослужбовцями, гуманістичну направленість військової служби.

-Важливим соціально значущим засобом, що має великий культурологічний потенціал, є культурно-виховна, просвітницька робота як одна з основних складових виховної роботи у військах.

- Планування і організація культурно-виховної роботи в підрозділі вимагає відповідного системного підходу і постійної уваги з боку командира підрозділу та його заступника з виховної роботи.

 

Семінар №5 (2 год.)

 

  Відродження духовності особового складу Збройних Сил України, виховання високої свідомості та патріотизму, прищеплення загально-людських цінностей –головне завдання культурно-виховної та просвітницької роботи в українському війську.

   

1.Особливості форм та методів культурно-виховної та просвітницької роботи з різними категоріями військовослужбовців та членами їхніх сімей.

  2.Досвід організації культурно-виховної та просвітницької роботи за часів УНР та у радянські часи (1917-1991).

 

      Література:

 

1.Конституція України. - К., 1996. – 80 с.

2.Воєнна доктрина України. / Указ Президента України № 648/2004 від 15 червня 2004 р. // Народна Армія. – 2004. – 23 червня.

3.Концепція гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України / Указ Президента України №28/2004 від 12 січня 2004 // Народна Армія. – 2004. – 14 січня.

4.Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України / Указ президента України № 981/98 від 4 вересня 1998

5.Військові статути Збройних Сил України. – К.: Варта, 1999..

6. Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді / Указ Президента України №948/2002 від 25.10.2002 р./

7..Біла книга 2008.Оборонна політика України»-К.,-2009.

8. Розпорядження Президента України від 28.03.1996 р. “Про заходи щодо підвищення рівня інформованності населення України про основні напрямки державної політики”.

9. Указ Президента України  «Про невідкладні заходи щодо забезпечення розвитку  Збройних Сил України» (№ 196/2008  від 04.03.2008 р.)

10. Постанова Кабінету Міністрів України №998 від 8.09.1997 р. “ Про затвердження комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови “.

11. Національна Програма патріотичного виховання населення формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства “ /Постанова Кабінета Міністрів України №1697 від 15.09.1999 р./