Змістовий модуль №4 « Інформаційно-пропагандистське забезпечення особового складу частини (корабля)». 4 страница

12.Наказ Міністра оборони України №277 від 15.08.01р. “Про затвердження Цільової програми підтримки і розвитку культури у Збройних Силах України”. – К., 2001

13..Наказ Міністра оборони України №244 від 06.06.2008р. “Про введення посад та структурних підрозділів з виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України”. – К., 2008.

14.Директива Міністра оборони України Д-15 від 25.05.2004р. “Про організацію оборонного планування у Збройних Силах України на 2004 – 2009 рр.” – К., 2004. 14.

 15.Директива МО України № Д-57 “Про організацію культурно-виховної, просвітницької роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України” від 29.12.2006 р.                                                 

16.Директива Начальника Генерального штабу від 18.06.2005 р. № ДГШ-4 “Про вдосконалення системи гуманітарного та соціального забезпечення Збройних Сил України 17.Директива Міністра оборони України Д-3 від 13.02.2006 р. “Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил У країни на 2006-2011 роки “.– К., 2006.

18.Програма реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України. – К., 2000.

19. Бабенко М.С., Ротань М.П., Стасюк В.В., Литвиновський Є.Ю. Виховна робота: методологія, організація і методика. навчально-методичний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2002.

20.Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ягупова.– К., 2002.

21.Виховна робота в підрозділах Збройних Сил України/ Безбах В.Г.,Баранівський В.Ф.Бабенко М.С. та ін.: Навчальний посібник// За загальною редакціею В.В.Ягупова.-К.: НАОУ, 2004. 

22.Темко Г.Д. Основи формування системи виховання воїна в Україні у період утвердження державності.-К.,1997.

23.Темко Г.Д. Виховна робота в Збройних Силах України: історія і сучасність.-К.,1996.

 

 

Змістовий модуль №6  « Військово-соціальна робота з особовим складом частини та членами сімей військовослужбовців ВМС України»   

Лекція №6 (2 год.)

 

Військово-соціальна робота з особовим складом частини та членами сімей військовослужбовців ВМС Збройних Сил України.  

Вступ

 

1.Правові основи соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей.

2.Соціальна політика держави у Збройних Силах України.Її основні напрями та механізм реалізаціі. 

 3.Сутність, зміст та основні напрямки військово-соціальної роботи з особовим складом та членами сімей військовослужбовців ВМС ЗС України.

Висновки

 

Література:

 

1.Конституція України. - К., 1996. – 80 с.

2.Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів   їх сімей” від 20.12.91 року.

3. Закон України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ” від 9.04.92 року.                                                                                                        4. Закон України “Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист” від 24.03.98 року із змінами від 5.04.2001 року. 

5. Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93;

6.Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок чорнобильської катастрофи” від 19.12.91 року із змінами та доповненнями від 6.06.96 року, 26.04.2001 року;

7.Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оборону України”. // Народна армія. – 2000. – 28 листопада.

8.Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Збройні Сили України” // Армія України. - 2000. – 23 листопада.

9.Воєнна доктрина України. / Указ Президента України № 648/2004 від 15 червня 2004 р. // Народна Армія. – 2004. – 23 червня.

10.Концепція гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України / Указ Президента України №28/2004 від 12 січня 2004 // Народна Армія. – 2004. – 14 січня.

11.Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України / Указ президента України № 981/98 від 4 вересня 1998

12.Військові статути Збройних Сил України. – К.: Варта, 1999..

13. Указ Президента України  «Про невідкладні заходи щодо забезпечення розвитку  Збройних Сил України» (№ 196/2008  від 04.03.2008 р.)

14..Наказ Міністра оборони України №244 від 06.06.2008р. “Про введення посад та структурних підрозділів з виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України”. – К., 2008.

15.Директива Міністра оборони України Д-15 від 25.05.2004р. “Про організацію оборонного планування у Збройних Силах України на 2004 – 2009 рр.” – К., 2004. 14.

16.Директива Начальника Генерального штабу від 18.06.2005 р. № ДГШ-4 “Про вдосконалення системи гуманітарного та соціального забезпечення Збройних Сил України

17. Бабенко М.С., Ротань М.П., Стасюк В.В., Литвиновський Є.Ю. Виховна робота: методологія, організація і методика. навчально-методичний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2002.

18.Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ягупова.– К., 2002.

19.Виховна робота в підрозділах Збройних Сил України/ Безбах В.Г.,Баранівський В.Ф.Бабенко М.С. та ін.: Навчальний посібник// За загальною редакціею В.В.Ягупова.-К.: НАОУ, 2004. 

 

Вступ

 

 

Проблеми всебічного забезпечення війська виникли од­ночасно із відокремленням цього соціального прошарку із загальної структури суспільства, одночасно з історично обу­мовленим розподілом праці. Історично формувалась систе­ма взаємовідносин між військовою організацією держави та органами державної влади, які цю державу репрезентували, система, яка по суті закріпила в якості одного з основних принципів таких відносин, що:

— військо виконує специфічні функції в інтересах держа­ви, ризикуючи своїм життям і здоров'ям;

— держава у відповідь адекватно компенсує війську за­трати і ризик, надаючи йому відповідні блага майнового і немайнового характеру. Так почали формуватись засади правового і соціального захисту Збройних Сил.

Соціальний захист є одним з напрямів реалізації соціальної політики держави, її складовою частиною. Актуальність теми, яка розглядається, визначається рядом причин:

1. Проблеми соціального захисту безпосередньо вплива­ють на морально-психологічний стан військ, їх бойову го­товність.

2. Ступінь соціальної захищеності суттєво впливає на формування ціннісних і мотиваційних орієнтацій військо­вослужбовців.

3. Конституція України прямо передбачає право громадян України знати свої права, що є необхідною передумовою для формування намірів щодо їх реалізації.

 

1. Правові основи соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей.

 

 

Правові основи соціального захисту встановлюються і закріп­люються відповідними нормами правових актів, що видаються:

а) Верховною Радою України (закони);

б) Президентом України (укази і розпорядження);

в) Кабінетом Міністрів України (постанови і розпорядження);

г) іншими органами державної влади (додатково до вищевказа­них).

Назвемо лише найголовніші з них, хоч вони всі є важливою нормативною базою, що регламентує питання соціального за­хисту військовослужбовців та членів їх сімей.

1. Основний Закон — Конституція України від 28.06.96 р. передбачає загальні засади соціального захисту.

2. Закон України „Про соціальний і правовий захист війсь­ковослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.91 р. (дії окремих статей цього Закону можуть призупинятися на підставі Закону України „Про Державний бюджет України”);

3. Закон України „Про пенсійне забезпечення військовос­лужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ” від 9.04.92 р.

4. Закон України „Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист” від 24.03.98 р.

5. Статути ЗС України, в яких також закріплені норми право­вого і соціального захисту військовослужбовців.

6. Інші правові акти ВРУ, Президента, КМУ, МОУ, НГШ.

Крім цього питання соціального захисту регулюються зако­нами:

— Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

— Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»;

— Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»;

— «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (14.01.98 р.).

Таким чином, норми соціального захисту військовослужбов­ців містяться в актах:

а) спеціального (військового) законодавства;

б) загального (цивільного) законодавства.

Загальні засади в цій галузі закріплені в Основному Законі — Конституції України, норми якої, нагадуємо, є нормами прямої дії.

Основним правовим актом, який регулює питання у сфе­рі соціального і правового захисту війсь­ковослужбовців, є Закон України від 20 грудня 1991р. «Про соціальний і право­вий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Виходячи з принципу демократії, гуманізму, на основі яких будують свою діяльність Збройні Сили України, забезпечуються громадянські права і свободи військовослужбовців. Так, згідно зі ст. 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військо­вослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці — грома­дяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і в місцевих референдумах, обира­ють і можуть бути обраними народними депутатами, а також до інших виборних державних органів згідно з Конституцією України.

Військовослужбовці мають право оскаржувати в суді неза­конні дії військових посадових осіб і органів військового управ­ління. Вони мають також рівне з усіма громадянами України пра­во виїзду за кордон.

Згідно зі ст. 6 вищезгаданого Закону України військовослуж­бовцям гарантується свобода совісті. Вони мають право спові­дувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні обряди, відкрито висловлювати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не має права перешкоджати задоволенню військовослужбовцями їхніх релігій­них потреб.

Військовослужбовцю гарантується недоторканність особи. Він не може бути арештований інакше, як на підставі судового рішен­ня або з санкції прокурора чи наказу командира, винесеного згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Використання військовослужбовців для виконання завдань, не пов'язаних з військовою службою, не допускається. Військо­вослужбовці можуть залучатися до участі у ліквідації наслідків аварій, катастроф та в інших окремих випадках лише за рішенням Верховної Ради України.

Час перебування громадян України на військовій службі за­раховується до їх загального і безперервного стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

Військовослужбовцям гарантується свобода наукової, тех­нічної і художньої творчості.

Військовослужбовці строкової служби, сім'ї яких втратили годувальника і не мають інших працездатних членів з самостій­ним заробітком, звільняються з військової служби достроково, а також ті, які проживали в районі, де трапилося стихійне лихо.

Забезпечення зайнятості осіб, звільнених з військової служ­би без права на пенсію, проводиться згідно з законодавством України про зайнятість населення.

Згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям гарантується охорона здоров'я. Для них створюються необхідні санітарно-гігієнічні та побутові умови з врахуванням специфіки служби та екологічної обстановки.

Військовослужбовці забезпечуються безплатною кваліфіко­ваною медичною допомогою у військово-медичних закладах, а при відсутності за місцем служби військово-медичних закладів та у невідкладних випадках медична допомога військовослуж­бовцям надається в лікувально-профілактичних закладах Мініс­терства охорони здоров'я України За рахунок Міністерства обо­рони України та інших військових формувань.

Важливою проблемою в Збройних Силах є забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житлом. При характерис­тиці цього питання слід звернути увагу на конституційне право кожного громадянина на житло. «Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами самоврядування безплатно або за доступну для них плату від­повідно до закону», — вказується в ст. 47 Конституції України. Військовослужбовці забезпечуються жилим приміщенням дер­жавою.

       Позначилось на матеріальному стані військовослужбовців прийняття За­кону України про Державний бюджет на 2006 рік, за яким продовжено попередню практику щодо призупинення пільг щодо безкоштовного проїзду у чергову відпустку, пільгову оплату житла та кому­нальних послуг.

Додаткові пільги проїзду мають військовослужбовці строко­вої служби, військовослужбовці, які стали інвалідами внаслі­док бойових дій, і учасники бойових дій та прирівняні до них особи, а також батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби.

Передбачені також соціальні гарантії прав членів сімей війсь­ковослужбовців:

1. Члени сімей військовослужбовців строкової служби ма­ють переважне право при прийнятті на роботу і на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників, а та­кож на першочергове направлення для професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки з відривом від вироб­ництва та виплату на період навчання середньої заробітної плати.

2. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім війсь­ковослужбовців строкової служби, виплачується за місцем роботи грошова допомога в розмірі середнього місячного заро­бітку при розірванні ними трудового договору в зв'язку з пере­веденням чоловіка (дружини) на службу в іншу місцевість.

3. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім війсь­ковослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується період проживання з чоловіком (дружиною) в місцевості, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

4. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців за їх бажан­ням щорічна відпустка надається одночасно з відпусткою чоло­віка (дружини).

5. Органи місцевого самоврядування:

а) працевлаштовують у першочерговому порядку дружин військовослужбовців строкової служби у разі їх звільнення при скороченні чисельності або штату

працівників, при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, ор­ганізації;

б) надають позачергово місця дітям військовослужбовців та дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропа­ли безвісти під час проходження служби, у дитячих закладах за місцем проживання;

в) забезпечують відселення із закритих та віддалених від населених пунктів військових гарнізонів військовослужбовців, звільнених в запас або у відставку.                 .

6. Вдова (вдовець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження служби, в разі, коли вона (він) не вступила (не вступив) в інший шлюб, та її (його) непов­нолітні діти мають право на пільги, передбачені цим Законом.

7. Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самовря­дування, підприємствами, установами, організаціями можуть встановлюватися й інші пільги та гаранти соціального захисту сімей військовослужбовців.

 

  2. Соціальна політика держави у Збройних Силах України. Її основні напрями та механізм реалізації.

 

З метою подальшого удосконалення державної політики у сфері соціального захисту громадян, які перебувають на військовій службі у Збройних Силах, інших військових формуваннях, а також чле­нів їх сімей постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. № 322 схвалені «Основні напрями посилення соціального захисту військово­службовців та членів їхніх сімей на період до 2010 року».

Основні напрями передбачають посилен­ня уваги до розв'язання проблем соціального захисту зазначених категорій громадян і виз­начають пріоритети діяльності органів дер­жавної влади у створенні достатнього життєвого рівня військовослужбовців та членів їх сімей.

 

Грошове забезпечення військовослужбовців.    

Пріоритетними напрямами державної по­літики щодо збільшення грошового забезпе­чення військовослужбовців повинні стати:

 

 - задоволення потреб Збройних Сил щодо грошового забезпечення військовослужбовців на рівні показників Державної програми переходу Збройних Сил до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, затвер­дженої Указом Президента України від 17 квітня 2002 р. №348 (248/2002) (щороку під час формування Державного бюджету України);

 

 - усунення диспропорції у розмірах грошо­вого забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу у різних військо­вих формуваннях;

 

-      пропорційне збільшення розмірів посадо­вих окладів та окладів за військовими званнями з відповідним зменшенням розмірів до­даткових видів грошового забезпечення.

Основними напрямами державної політики щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців повинні стати:

       -упорядкування грошового забезпечення з метою посилення мотивації до військової служби та забезпечення об’єктивної оцінки виконання службового обов’язку різними категоріями військовослужбовців;

       -забезпечення реалізації державних гарантій щодо індексації грошових доходів військовослужбовців:

       -розроблення проектів законодавчих та ін­ших нормативно-правових актів з метою зап­ровадження порядку надання адресної дер­жавної соціальної допомоги замість передба­чених законодавством пільг для військовос­лужбовців;

       -розроблення і запровадження диференційованої системи грошового забезпечення залежно від рівня професійної підготовки військовослужбовців;

       -збільшення розмірів надбавки до окладів грошового забезпечення за вислугу років.

15.01.2004 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 44, якою передбачено повну компенсацію сум податків, що утримуються із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, що не призведе до їх зменшення.

Затверджені обсяги фінансування на поточний рік дозволяють здійснити виплати військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, грошової допомоги в розмірі 50 % їх місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, за погодженням з Президентом України – Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України Міністром оборони України прийнято рішення щодо підвищення їм розмірів щомісячної надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України до розмірів, встановлених Указом Президента України від 05.05.2003 № 389.

 

Створення сприятливих житлових та соціально-побутових умов. Забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей с однією з найважливіших соціально-економічних проблем Збройних Сил та інших військових формувань.

       Указом Президента України від 2 жовтня 1999 р. №1262 (1262/99) схвалено, а постано­вою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 р. №2166 (2166-99-п) затверджено Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Комплексна програма).

       У зв’язку з цим основними зав­даннями щодо забезпечення житлом військо­вослужбовців на період до 2010 року повинні стати:

       -продовження строку виконання Комплек­сної програми до 1 січня 2010 року;

       -державна підтримка вико­нання Комплексної програми;

       -розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо використання коштів і матеріальних активів, які перебувають у податковій заставі, цінних паперів, страхових резервів для довгострокового кредитування будівництва житла військовослужбовцям та членам їх сімей;

       -залучення на потреби будівництва та ут­римання житлового фонду крім коштів дер­жавного бюджету коштів інвесторів, у тому числі іноземних, удосконалення механізму надання військовослужбовцям безвідсоткових або пільгових довгострокових кредитів для будівництва та придбання житла;

       -гарантованість забезпечення військовослужбовців службовим житлом за місцем проходження військової служби та житлом в обраному місці проживання після звільнення з військової служби у запас чи відставку;

       -формування фонду службового житла та вдосконалення механізму забезпечення ним;

       -забезпечення житлом у першочерговому порядку членів сімей загиблих військовослужбовців та тих, що пропали безвісти, осіб, звільнених у запас або відставку, у визначені законодавством строки;

       -удосконалення порядку грошової компен­сації витрат військовослужбовців за підпалом житла з метою наближення її сум до фактичних витрат.

У вірішенні цьго питання вже є певні позитивні зрушення.

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року № 88 затверджено Порядок кредитування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань. Згідно з цією постановою військовослужбовці, які не мають жилого приміщення для постійного проживання і перебувають на квартирному обліку за місцем проходження служби, мають право на одержання кредитів для будівництва або придбання житла на строк до 20 років з погашенням за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті військовим формуванням для будівництва або придбання житла, з урахуванням вислуги років: для тих, хто прослужив більше ніж 15 років, - 50 відсотків, більше ніж 20 років, - 75 відсотків, більше ніж 25 років, - 100 відсотків кредиту.

Збереження життя та здоров'я військовослужбовців.

 

 З метою забезпечення кожному військовос­лужбовцю під час проходження військової служби належних і безпечних умов для вико­нання ним службових обов'язків, збереження його життя та здоров'я необхідно здійснювати:

       -суворий державний нагляд за створенням безпечних умов виконання кожним військовослужбовцем службових обов'язків;

       -реформування та подальше вдосконалення системи надання первинної медичної допомо­ги, передусім у сільській місцевості та у від­далених гарнізонах;

       -створення передумов для вжиття команди­рами (начальниками) заходів щодо аналізу усунення та запобігання виникненню невип­равданих ризиків для військовослужбовців;

       -контроль за створенням безпечних умов проходження військової служби;

       -активну інформаційну та профілактичну роботи щодо формування в Збройних Силах та інших військових формуваннях здорового способу життя, боротьбу з наркоманією. алко­голізмом, туберкульозом, ВІЛ-інфекцією, СНІДом та іншими соціально обумовленими хворобами;

       -спрямування роботи органів державної влади на створення безпечних умов проход­ження військової служби.

       Основним напрямом діяльності органів державної влади щодо збереження життя та здоров'я військовослужбовців повинне стати забезпечення істотного зниження рівня трав­матизму та професійних захворювань.

       З цією метою потрібно:

       - залучати фахівців військових формувань до участі у перегляді законодавства з питань охорони праці з урахуванням вимог конвенції Міжнародної організації праці та законо­давства Європейського Союзу;          

       - підвищити рівень професійної підготовки інспекторів з охорони праці у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

 

Реформування системи забезпечення соціальних гарантій військовослужбовців, перехід до адресної допомоги. Реформування системи забезпечення соціальних гарантій військовослужбовців повинне здійснюватися на основі нових підходів і критеріїв до оцінки існуючих соціальних програм з метою їх раціоналізації з урахуванням наявних бюджетних ресурсів.

       Державна політика стосовно соціальних гарантій повинна бути виваженою, оскільки для значної кількості військовослужбовців такі гарантії є важливою складовою частиною основних джерел забезпечення їх життєвого добробуту.

       Для цього необхідно:

       -Поглибити адресність державної соціальної допомоги шляхом упорядкування пільг, що надаються річним категоріям населення;

       -замінити систему пільг за професійною оз­накою адресною державною соціальною допо­могою;

       -створити систему контролю за ефектив­ним і раціональним використанням коштів для надання адресної державної соціальної допомоги;

       -впровадити єдину обліково-інформаційну систему одержувачів адресної державної соціальної допомоги;

       -визначити критерії соціального захисту за­безпечення професійної діяльності військо­вослужбовців:

       -перейти від державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців до здійснення потерпілим компенсаційних виплат;

    -установити розмір та механізм фінансу­вання адресної державної соціальної допомо­ги військовослужбовцям;

    -ліквідувати заборгованість із соціальних виплат;

    -забезпечити доступність соціальних послуг для малозабезпечених сімей військово­службовців.

 

   Механізм соціального захисту військовослужбовців.

 

     Реалізація Основних напрямів потребує розроблення механізму їх фінансового, право­вого та інформаційного забезпечення.

       Фінансове забезпечення соціального за­хисту військовослужбовців та членів їх сімей передбачає:

       -раціоналізацію структури витрат бюдже­тів усіх рівнів, спрямування бюджетних коштів на реалізацію пріоритетних заходів щодо соціального захисту військовослужбов­ців;

       -удосконалення механізмів витрачання бюджетних коштів, залучення інших джерел фінансування з метою поліпшення соціально­го захисту військовослужбовців;

       -забезпечення гарантій безоплатного ме­дичного та побутового обслуговування, здо­буття освіти;

       -розроблення механізму залучення інших джерел фінансування для створення нових перспективних виробництв на території військових частин, що реорганізуються або ліквідуються.

       Правове забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей передбачає:

       -розроблення та запровадження державних соціальних стандартів і нормативів для війсь­ковослужбовців;

       -подальше вдосконалення процесу соціаль­ного управління, зокрема законодавче визначення механізму компенсаційних виплат.

   -Інформаційне забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сі­мей передбачає:

   -подальше вдосконалення статистичної звітності з питань соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

   -проведення моніторингу реалізації Основних напрямів.

 

З активізацією процесу реформування Збройних Сил України у 2004 році у кожній військовій частині створені комісії, які покликані забезпечити діяльність пунктів з питань соціального та правового консультування військовослужбовців і членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України щодо професійної перепідготовки та працевлаштування, можливостей отримання послуг регіональних центрів соціальної адаптації та інших установ. Кожен військовослужбовець може отримати кваліфіковану консультацію та пораду.

Організовано взаємодію командування військових частин, військових навчальних закладів, закладів, установ і організацій, що скорочуються та реформуються, із регіональними (міськими) наглядовими радами з питань реалізації Програми соціальної та професійної адаптації звільнених військовослужбовців, центрами зайнятості, регіональними центрами перепідготовки та працевлаштування.

Військовослужбовцям, які плануються до звільнення і мають позитивні службові характеристики та вислугу не менше 5 років, дозволено проходження курсів професійної перепідготовки (до 500-годин) за рахунок службового часу у навчальних закладах, які реалізують відповідні програми.

Під час звільнення працівників у зв’язку із скороченням чисельності Збройних Сил України командуванням спільно з профспілковими організаціями буде забезпечено дотримання вимог чинного законодавства про працю, організовано проведення індивідуальних бесід, консультацій тощо.

Для вирішення існуючих проблем налагоджено регулярний прийом з особистих питань військовослужбовців та членів їхніх сімей керівним складом усіх рівнів.

Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Це право мають усі застраховані особи, а також незастраховані особи - військовослужбовці Збройних Сил України, звільнені з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності, або штату без права на пенсію.

Військовослужбовцям, звільненим з військо­вої служби без права на пенсію, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості гарантується:

- надання статусу безробітного з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання у разі відсутності підхо­дящої роботи;