Змістовий модуль №4 « Інформаційно-пропагандистське забезпечення особового складу частини (корабля)». 2 страница

Оцінку групам визначати на підставі індивідуальних оцінок тих, хто брав участь у підсумковому занятті:

 

“Відмінно” – якщо не менше 90 % військовослужбовців отримали позитивні оцінки, з них 50 % – “відмінно”;

“Добре” – якщо не менше 80 % військовослужбовців отримали позитивні оцінки, з них не менше 50 % – “добре” та “відмінно”;

“Задовільно” – якщо не менше 80 % військовослужбовців отримали позитивні оцінки;

“Незадовільно” – якщо не виконані попередні умови.

У військовій частині оцінка кожній категорії слухачів виводиться як середнє арифметичне оцінок груп за категоріями. Загальна оцінка з гуманітарної підготовки виводиться як середнє арифметичне оцінок усіх категорій слухачів. Вона не може бути вище оцінки з гуманітарної підготовки офіцерів.

Оцінка стану гуманітарної підготовки військової частини визначається з урахуванням загальних оціночних показників, методичного та матеріально-технічного забезпечення занять з гуманітарної підготовки.

 

Оцінку керівникам груп гуманітарної підготовки виставляють виходячи з рівня їх знань в обсязі програм гуманітарної підготовки та загальної оцінки групи.

У підрозділі, військовій частині /кораблі/ оцінка кожній категорії слухачів виводиться на підставі індивідуальних оцінок за показниками, що встановлені для оцінки групи.

Поточний контроль знань офіцерського складу, прапорщиків /мічманів/, військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, здійснюється щомісячно за результатами семінарських занять.

Оцінку військовослужбовцям строкової служби згідно вимог директиви № Д-3 від 13.02.2006р., необхідно виставляти щомісячно на підставі оцінок за підсумками вивчених тем.

 Крім того стан гуманітарної підготовки в частині, з'єднанні, рівень знань слухачів груп гуманітарної підготовки перевіряється під час інспектувань і підсумкових перевірок у всіх категорій військовослужбовців старшими командирами (начальниками) за підлеглістю.

Під час інспектувань і підсумкових перевірок військових частин рівень знань з гуманітарної підготовки перевірятється в групах слухачів усіх категорій. При цьому перевірці підлягають усі групи офіцерів. Загальна кількість перевірених груп має бути не менше 10 % загальної кількості груп. Кількість слухачів у групах – не менше 70 % списочної чисельності.

Індивідуальні оцінки з гуманітарної підготовки слухачів, оцінки груп, підрозділів, військових частин визначати згідно з Критеріями оцінки гуманітарної підготовки (додаток до директиви).

Тестові методики для контролю знань слухачів розробляються Генеральним штабом Збройних Сил України.

 

Оцінка стану гуманітарної підготовки проводиться з урахуванням таких елементів:

1. Загальні результати:

- загальна оцінка органу управління, з'єднання, військовій частині;

- ступінь виконання тематичних планів;

- кращі військові частини (підрозділи);

- військові частини /підрозділи/, що відстають.

 

2. Організаційне забезпечення гуманітарної підготовки:

- якість відпрацювання наказів з організації гуманітарної підготовки;

- планування і організація інструктивно-методичних занять, зборів керівниками груп гуманітарної підготовки;

- ефективність діяльності щодо недопущення випадків зриву або переносу занять, відриву особового складу від них;

- організація додаткових занять для військовослужбовців, що пропустили їх з поважних причин;

- наявність та зміст підсумкових наказів про стан гуманітарної підготовки;

- наявність та дієвість системи контролю, перевірок занять керівним складом з'єднань, військових частин.

3. Методичне та матеріально-технічне забезпечення занять гуманітарної підготовки:

- знання керівниками груп керівних документів з гуманітарної підготовки;

- рівень теоретичної підготовки керівників груп;

- рівень володіння керівником групи державною мовою, стан впровадження української мови у повсякденну діяльність;

- зв'язок теоретичного матеріалу з конкретними завданнями, що стоять перед військовими колективами. Рівень виховної спрямованості занять, її вплив на морально-психологічний стан особового складу, стан військової дисципліни;

- наявність посібників, конспектів, методичних розробок та вжиття заходів щодо підвищення якості занять;

- підготовка методичних матеріалів. Узагальнення та розповсюдження передового досвіду;

- залучення можливостей наукових і навчальних установ, культурно-освітніх закладів.

За результатами перевірок складається акт.

 

Таким чином, гуманітарна підготовка уявляє собою дидактичну систему з чітко визначеними компонентами, метою і результатом якої є формування всебічно розвиненої особистості військовослужбовця, громадянина-патріота України.

 

 

3. Методична система і організаційні форми гуманітарної підготовки

 

Успіх гуманітарної підготовки значною мірою залежить від правильного вибору методів, форм навчальної роботи, які сприяють якісному вивченню тематичного плану, забезпечують його міцне і глибоке засвоєння.

Вибір форм, методів залежить від специфіки завдань які виконує підрозділ, особливостей різних категорій військовослужбовців.

У директиві Міністра оборони України Д-3 від 13.02.2006 р. чітко визначено, що основним методом проведення занять з гуманітарної підготовки в групах офіцерського складу є лекційний метод (до 1 години) з подальшим обговоренням у ході активних форм занять;       

-в групах прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, які проходять службу за контрактом,військовослужбовців строкової служби заняття з гуманітарної підготовки рекомендується проводити методом розповіді-бесіди зподальшим обговоренням у ході активних форм занять;

-в групах працівників ЗСУ –лекційним методом.

 

Директива №Д-3 вимагає заняття з гуманітарної підготовки організовувати і проводити з усіма категоріями особового складу Збройних Сил України переважно активними формами (науково-практичні конференції, круглі столи, дискусії, диспути, семінари, співбесіди, рольові ігри, тренінги, конкурси рефератів, діалоги тощо).

Незважаючи на директивність визначення методів проведення занять з гуманітарної підготовки, слід звернути увагу на необхідність оволодіння та використання керівниками груп так званих традиційних і нетрадиційних (активних) методів навчання в залежності від рівня освіти слухачів, їх службового стану, практичного досвіду.

Щодо класифікації традиційних методів, то найбільш відома класифікація видатного педагога Ю.К.Бабанського.

Методи навчання можна поділити на словесні, наочні та практичні.

Усне (словесне) навчання застосовується переважно при поданні нового матеріалу (розповідь, лекція, пояснення).

Розповідь – це короткий, образний виклад навчального матеріалу, що містить переважно фактичні дані. Тривалість розповіді, як правило, має бути 20-30 хв. І поєднується з демонстрацією матеріалу (схем, карт тощо). При вивченні тем гуманітарної підготовки з історії України, її війська доцільно проводити показ коротких відеофільмів з тематики занять.

Лекція – розгорнуте повідомлення, науковий аналіз викладеного матеріалу. Головне призначення лекції – допомога слухачам в їхній самостійній роботі. Лекція застосовується для викладання найважливіших тем тематичних планів гуманітарної підготовки. При підготовці лекції в групах офіцерів, прапорщиків необхідно як найширше використовувати можливості бібліотек, клубів частин, залучаючи до їх проведення фахівців наукових та навчальних установ. У цьому випадку доцільно проводити загальне заняття всіх груп слухачів даних категорій.

Керівникам груп гуманітарної підготовки слід пам’ятати, що при проведенні занять лекційними методом, викладаються основні, найскладніші положення теми, аналізуються літературні джерела і даються поради як під час самостійної підготовки працювати над визначеною проблемою. У лекції тісно поєднуються елементи повідомлення та аналізу фактів і прикладів, пояснення і доказу, узагальнення та висновків. Основні вимоги до лекції – переконливість матеріалу, доступність, міцність його засвоєння, а також застосування наочності.

Пояснення – це такий вид усного мовлення, коли керівник прагне розкрити сутність теми, ніби відповідаючи на запитання: „Що це таке?”, „Чому?”, „У зв’язку з чим?”, „До чого це приведе?”. Цей метод доцільний при висвітленні тем з сучасної суспільно-політичної та економічної ситуації в країні. Він досягає кращих результатів, якщо підкріпляється демонстрацією наочних матеріалів.

Пояснення має бути переконливим і доказовим, спиратися на глибокі знання керівником занять навчального матеріалу, на систематизовані й відпрацьовані факти і приклади, бути логічним, зрозумілим, дохідливим, послідовним і наочним, поєднуватись з іншими методами навчання.

До практичних методів відносяться самостійна підготовка та семінар.

Самостійна робота слухачів – необхідний елемент навчального процесу.

Без самостійної роботи неможливо розраховувати на глибоке й міцне засвоєння навчального матеріалу. Основне завдання самопідготовки – навчити слухачів працювати з першоджерелами. Слід привчати слухачів робити нотатки з прочитаного, використовуючи їх під час семінарів. У зв’язку з цим заступник командира підрозділу повинен постійно турбуватися про поповнення бібліотечки керівника груп гуманітарної підготовки літературою та періодичними виданнями з суспільно-політичних, економічних та правових питань. По можливості залучаючи для цього шефські зв’язки.

При організації самостійної підготовки в групах військовослужбовців строкової служби, важливим засобом самостійного вивчення і закріплення навчального матеріалу може бути перегляд тематичних телевізійних передач. Велика роль у підвищенні якості самостійної підготовки належить її організації, визначенню обсягів завдання, контролю і надання допомоги слухачам з боку керівників.

Перевірка знань слухачів, глибина засвоєння ними навчального матеріалу проводиться під час семінарських занять з гуманітарної підготовки. До семінарських занять доцільно доручати кращим слухачам групи готувати реферати з пропонованої тематики, з яким вони під час семінару мають виступити. Краще, коли з одного й того ж питання готуватимуться два або більше слухачів, що мають різні погляди на висвітлення теми. Створення під час заняття проблемної ситуації підвищує інтерес слухачів до заняття і в такий спосіб сприяє активізації їх розумової діяльності.

Звичайно, запропоновані методи не є догмою і не являють собою спробу скувати ініціативу керівника групи гуманітарної підготовки. Це лише поради, які можуть бути використані ним під час занять і можуть бути ним творчо розвинуті.

Що стосується нетрадиційних методів (активних) то їх поділяють на імітаційні та неімітаційні.

Активні методи навчання – це сукупність способів і прийомів, що спрямовані на розвиток у тих, хто навчається, творчого мислення і вміння кваліфіковано вирішувати професійні завдання.

Вони забезпечують:

- активізацію пізнавальної діяльності, творчого мислення;

- зв’язок теорії з практикою;

- володіння методом аналізу і вирішення складних проблем;

- розвиток самосвідомості, саморегуляції, необхідних навичок спілкування.

Особливістю активних методів навчання є те, що вони вирішують проблему забезпечення ефективності навчання під час послідовного вирішення пізнавальних завдань при методичній, контролюючій і корегуючій ролі керівника групи гуманітарної підготовки.

Основні види активних методів навчання, що можуть використовуватись під час гуманітарної підготовки:

1. Діалогові розповіді:

- розповідь-дискусія;

- проблемна розповідь;

- розповідь-консультація.

2. Активні методи проведення бесіди:

- бесіда-дискусія;

- бесіда-дослідження;

- бесіда „круглий стіл”;

- бесіда-взаємонавчання та інші.

3. Аналіз конкретної ситуації.

4. Інтелектуальна розминка.

5. „Мозкова атака”.

6. Військово-професійні ігри (рольові тренінги).

7. Метод „круглого столу”.

8. Професійна консультація та інші.

Застосування активних методів навчання в гуманітарній підготовці дає найбільший ефект, коли вони впроваджуються не як окремі елементи, фрагменти заняття, а як єдина технологія, концепція організації і проведення гуманітарної підготовки.

Проблемне навчання – це система, при якій під час оволодіння знаннями виділяються головні питання /проблеми/ теми, що вивчається, прийоми їх глибокого розкриття.

Керівник групи гуманітарної підготовки при підготовці до заняття повинен:

- визначити мету заняття;

- виділити ключові ідеї, запитання, без яких тема не може бути розкрита;

- сформулювати питання заняття, орієнтувати їх за змістом і формою на проблемне висвітлення;

- при використанні методів, засобів, прийомів активізації пізнавальної діяльності проявляти творчість.

В якості додаткових інформаційних заходів з метою розширення та поглиблення знань військовослужбовців з тематики гуманітарної підготовки доцільно використовувати:

- всі види інформування особового складу;

- демонстрацію науково-популярних і документальних фільмів;

- зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, Збройних Сил, з’єднання, військової частини;

- виступи представників органів державної влади та місцевого самоврядування працівників військових прокуратур і судів;

- відвідування музеїв, кімнат Бойової слави;

- відвідування тематичних виставок-бібліотек;

- щоденний перегляд та прослуховування інформаційних програм національного радіомовлення і телебачення України.

Всі ці та інші форми значно активізують слухачів під час проведення занять та активно впливають на свідомість військовослужбовців.

Висновки:

-Гуманітарна підготовка особового складу підрозділу є важливою складовою гуманітарної політики держави, інформаційно-пропагандистського забезпечення, комплексною формою виховної роботи, ефективного впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців за умов системного підходу до її організації та проведення.

-Важливим напрямком реалізації виховного потенціалу гуманітарної підготовки та інформаційно-пропагандистського забезпечення є використання найбільш сучасних технологій навчання які основані на активних методичних системах і спрямовані на активізацію пізнавальної діяльності особового складу.

 

 

4. Сутність та зміст інформування особового складу Збройних Сил України

 

Інформування військовослужбовців є полягає в здійсненні державними органами, органами військового управління, командувачами, командирами (начальниками), штабами, органами з виховної та соціально-психологічної роботи, засобами масової інформації заходів щодо впровадження гуманітарної політики держави у Збройних Силах, спрямованих на формування у військовослужбовців активної життєвої настанови, громадянської свідомості та національної самосвідомості, готовності до сумлінного виконання своїх функціональних обов’язків в мирний і воєнний час.

Інформування є надійним каналом зв’язку командирів із підлеглими, застпника з виховної роботи– зі всіма військовослужбовцями, дієвим інструментом формування громадської думки в підрозділі. Воно покликано оперативно і об’єктивно доводити до військовослужбовців відомості про діяльність органів державної влади, військового управління щодо впровадження гуманітарної політики держави у Збройних Силах, інформувати про суспільно-політичну та економічну обстановку в державі, міжнародне становище України, військово-технічні досягнення та інші актуальні питання.

Головна мета інформування особового складу – підвищення рівня обізнаності військовослужбовців у різних сферах суспільного життя та здійснення цілеспрямованого впливу на свідомість особового складу, досягнення керованості духовними процесами у військовому середовищі, мобілізація військовослужбовців на виконання вимог Конституції і законів України, Статутів Збройних Сил, наказів командирів (начальників).

Тут важливо звернуту увагу на наступні моменти. По-перше – мова йде про забезпечення особового складу суспільно значимою інформацією, тобто про роз’яснення політики держави, доведення до військовослужбовців військового законодавства та наказів командирів, інформування про хід реформування Збройних Сил України, роз’яснення соціально-політичних і економічних умов виконання завдань ЗС України.

По-друге – змістом інформування є формування у військовослужбовців громадянської свідомості, роз’яснення положень Конституції України про збройний захист Батьківщини, інформування військовослужбовців з питань гуманітарної політики держави, роз’яснення законів про юридичну та адміністративну відповідальність військовослужбовців, інформування про соціальне забезпечення, права та свободи військовослужбовців.

По-третє – захист особового складу від впливу негативної інформації, яка можливо бути пов’язана з приниженням ролі ЗС України, як соціального інституту в суспільстві, недостатньо об’єктивним показом процесів, що мають в них місце.

З мети інформування витікають його конкретні завдання:

- згуртування військовослужбовців навколо ідеї захисту суверенітету і державної незалежності України, формування в них національної і правової свідомості та самосвідомості, виховання почуття глибокої любові до України;

- поліпшення рівня обізнаності особового складу з питань внутрішньої й зовнішньої політики держави;

- оперативне та об’єктивне висвітлення процесів військового будівництва;

- аналіз суспільно-політичної обстановки у місцях дислокації військ та її впливу на морально-психологічний стан особового складу;

- підняття престижу військової служби, забезпечення здорового способу життя тощо.

- Основними видами інформування особового складу є:

суспільно-політичне; військово-технічне; бойове;

-  правове інформування.

 В ході суспільно-політичного інформування висвітлюються актуальні проблеми суспільно-політичного розвитку держави, реформування ЗС України, питань життєдіяльності військ, конкретних подій історичного та сучасного розвитку держави.

Бойове інформування проводиться в процесі бойового чергування, виконання завдань вартової служби, всіх видів навчань із залученням особового складу.

Під час правового інформування до особового складу доводять вимоги наказів та директив із питань юридичної відповідальності військовослужбовців, правопорядку й дисципліни, підтримання законності, здійснюється аналіз стану військової дисципліни та правопорядку в частині і підрозділі, доводяться основні завдання й заходи щодо їх поліпшення, висвітлюються питання з проблем правового виховання.

Важливе значення в інформуванні особового складу підрозділу мають засоби масової інформації (електронні та друковані). Вони являють собою джерело різноманітної, оперативної, авторитетної для багатьох інформації, дозволяють своєчасно отримати відомості з різних питань, формують суспільну думку. Завдання командира, заступника з виховної роботи полягають в тому, щоб використати цю інформацію в інтересах виховання військовослужбовців.

Засоби наочної агітації в частинах і підрозділах за умов, що до них є серйозне відношення і ставлення, – також вагомий важіль у вихованні військовослужбовців. Сила наочних засобів інформування полягає у конкретному відображенні положень та ідей, в їх образності, простоті і доступності, тривалості впливу на почуття військовослужбовців. Вони є необхідною частиною інформаційно-художнього оформлення території військових містечок, службових та жилих приміщень. В розташуванні підрозділів влаштовуються народознавчі світлиці, в яких у наочному художньому оформленні, відображаються державна і військова символіка, історія та традиції Збройних Сил і частин (підрозділів), правові засади військової служби та інша інформація.

Для інформування, як ні якої іншої складової інформаційно-пропагандистське забезпечення, характерно багатство форм, серед яких можливо виділити змістовні форми (лекції, бесіди, доповіді, повідомлення, покази, огляди, перегляди, читання і обговорення, обмін досвідом роботи) та організаційні форми (Дні інформування, Дні відкритих дверей, Дні науки і культури, екскурсії, відкрити судові процеси, куточки інформації, наради, семінари, звіти, інструктивно-методичні заняття, стіна преса).

Інформування здійснюється і на заняттях з гуманітарної підготовки у вигляді інформації на початок кожного заняття, фіксованих виступів, при проведенні зборів, семінарів.

Основним методом інформування є метод переконання, в ході якого застосовуються різноманітні прийоми: роз’яснення, обґрунтування, обговорення, навіювання. Все це підвищує вплив на свідомість військовослужбовців. Поряд з методом переконання застосовується роз’яснювально-інформаційний метод, основна ознака якого – повідомлення, інформація. Це здійснюється за допомогою усного слова (розповідь, лекція), друкованого слова (газетні та журнальні публікації), наочних засобів (схеми, діафільми), кіно, аудіо та відео засобів.

Використання всього багатства арсеналу засобів і методів впливу на військовослужбовців є запорука ефективності інформування особового складу частин і підрозділів.

 

Організація інформування особового складу підрозділу

 

Інформування особового складу частин і підрозділів здійснюється згідно до вимог Директиви Міністра оборони № Д-3 від 13 лютого 2006 року „Про організацію гуманітарної підготовки,суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006-2011 роки.”

В основу організації інформування військовослужбовців в частині покладено наказ командира частини, в якому визначається система організації та відповідальні за інформування особового складу з громадсько-політичних, військових, міжнародних та правових питань. У частині ведеться план-графік проведення інформування особового складу.

Суспільно-політичне інформування проводиться з усіма категоріями військовослужбовців:

- з офіцерами,прапорщиками(мічманами),війсковослужбовцями військової служби за контрактом- щомісяця по одній навчальній годині;

- з військовослужбовцями строкової служби – щотижня по 30 хвилин;

- у ході тактичних навчань, морських походів, під час виконання інших навчально-бойових завдань у польових умовах суспільно-політичне інформування проводити щоденно, переважно з використанням технічних засобів трансляції.

 

Правове інформування для військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців військової служби за контрактом, прапорщиків (мічманів) проводиться щотижня по 30 хвилин.

 Форма проведення інформування визначається командирами військових частин.

У військових частинах тематику суспільно-політичного та правового інформування необхідно відображати в розкладах занять (добових планах) підрозділів.

Щоденно у підрозділах організовується перегляд особовим складом вечірніх випусків українських телевізійних новин. Час перегляду визначають командири військових частин, виходячи із особливостей діяльності та відображають у розкладі занять (добових планах).

Інформування всіх категорій особового складу здійснюється, як правило, у складі підрозділу, в дні, коли не проводяться заняття з гуманітарної підготовки і включається до розпорядку дня підрозділів та до розкладу занять.

Важливе місце займає підбір офіцерів, яким доручається ведення інформування. Це – офіцери з структур виховної та соціально-психологічної роботи, командних та інженерних посад. Вони повинні бути авторитетними особами, які добре володіють державною мовою, здатні творче проводити інформування, донести матеріал до свідомості військовослужбовців.

У військовій частині проводяться інструктивні заняття з офіцерами, які залучаються до інформування особового складу. На допомогу їм також готуються матеріали, в тому числі і письмові.

Тематика інформацій визначається заступником командира частини з виховної роботи і затверджується відповідним командиром. Однак, і в першому випадку, командир підрозділу може, узгодивши з командуванням частини, змінити тему, якщо виникла необхідність негайно поінформувати особовий склад про важливу подію, поставлене завдання.

Безумовно, шаблону в проведенні інформації немає і бути не може. Але необхідно прагнути до того, щоб людям було цікаво, щоб вона мобілізувала, допомагала краще виконувати службові обов’язки. Матеріал слід висвітлювати у легкодоступній формі, простою розмовною мовою з використанням яскравих прикладів, цікавих фактів і цифр, прислів’їв та приказок. При цьому треба пам’ятати, що зміст матеріалу повинен бути адаптованим до рівня слухачів. Наприклад, для військовослужбовців строкової служби він повинен бути більш пояснювально-ілюстративним.

Свої особливості має організація інформацій на навчаннях, польових заняттях, полігонах, стрільбах: скорочення часу на їх проведення, збільшення кількості інформацій, (інколи декілька разів на добу), зміни у складі аудиторії (неможливість зібрати підрозділ у повному складі інколи примушує проводити інформування в екіпажах, обслугах, відділеннях, при пересуванні на автомобілях).Важливим місцем інформування є народознавча світлиця. При обладнанні світлиці необхідно намагатися, щоб матеріали, які в неї оформлені, мали достатній інформаційний зміст.У народознавчій світлиці або іншому приміщенні підрозділу обладнується куток інформації. Зміст інформації в ньому буває різний і періодично змінюється. З питань правових знань це може бути „Воїн і закон”, або „Воїну про законодавство”. На спеціальному стенді або на столі можуть бути представлені матеріали, в яких викладено права військовослужбовців, їх обов’язки і відповідальність. В розділі „Нове в законодавстві” доцільно розміщати періодично оновлену інформацію щодо прийнятих законів, указів Президента України, постанов Кабінету міністрів України, наказів Міністра оборони України. Тут же можуть бути розміщені виписки із вироків військових судів щодо засудження військовослужбовців, інша інформація про застосування правової діяльності органів військового керівництва.

У народознавчій світлиці ведуться підшивки періодичних видань, організується колективне читання і обговорення їх матеріалів. В підрозділах щоденно переглядають вечірні випуски „УТН” та прослуховують інформаційні програми Українського радіо, щотижнево переглядають таки передачі, як „Нова армія “, “Час флоту” ТРЦ БРИЗ, “Час – Ч”, прослуховують радіопередачі „Наша армія”, „Польова пошта”. Щоденний перегляд і прослуховування вечірніх випусків новин в підрозділі проводиться під керівництвом офіцерів (мічманів).

Необхідно приділяти увагу стінній печаті підрозділу та випуску бойових аркушів, як ще одним із форм інформування особового складу. Стінна газета випускається, як правило, один раз на місяць. Дозвіл на випуск стінгазети дає командир. За рекомендації командира, з урахуванням побажань особового складу редколегія газети підбирає інформаційні матеріали, які потрібно підготувати в черговий номер.

Редактори бойових аркушів призначаються у взводах. Вони також можуть спеціально призначатися при виконанні завдань бойового чергування, несення вартової служби, на польових заняттях. В бойових аркушах уміщуються замітки щодо оперативного інформування особового складу про позитивні моменти або недоліки поведінки окремих воїнів.

В інтересах інформування особового складу використовуються технічні засоби. Можливості матеріально-технічного забезпечення інформування особового складу застосовуються згідно з нормами забезпечення технічними засобами виховання, які визначені в наказі Міністра оборони № 146 від 29.04.02 р.: в клубі частини є кіноустановка, радіовузол, відеокамера, відеомагнітофон, телевізор, аудіо магнітофон, програвач компакт-дисків, касетний магнітофон. В лінійній роті передбачена наявність телевізора і радіоприймача.

 

      Висновки:

 

-Гуманітарна підготовка особового складу підрозділу є важливою складовою гуманітарної політики держави, інформаційно-пропагандистського забезпечення, комплексною формою виховної роботи, ефективного впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців за умов системного підходу до її організації та проведення.

 

-Важливим напрямком реалізації виховного потенціалу гуманітарної підготовки та інформаційно-пропагандистського забезпечення є використання найбільш сучасних технологій навчання які основані на активних методичних системах і спрямовані на активізацію пізнавальної діяльності особового складу.

 

     -Інформування особового складу є важливим завданням виховної роботи в ЗС України. Воно спрямовано на формування у військовослужбовців активної життєвої настанови, громадянської та національної свідомості, готовності до сумлінного виконання своїх функціональних обов’язків в мирний час та особливий період і вимагає уважного ставлення до нього з боку командира підрозділу, його заступника з виховної роботи.

 

 

Семінар №4 (2 год.)

 

 Особливості організації і методики проведення інформаційно-пропагандистського забезпечення в частині (на кораблі)

1.Особливості проведення гуманітарної підготовки в частині (на кораблі) відповідно до завдань навчально-бойової підготовки.

  2.Особливості організації та методики проведення інформування з усіма категоріями військовослужбовців згідно видів навчально-бойової діяльності.