Ми розбили склянку з чаєм

— Ти розбив!

— Ні, ти розбила!

— Ти штовхнув!

— А ти впустила!

— Ти тюхтій.

— А ти незграба.

— Баобаб!

— Ти баобаба!

Вже школярка — наче хмарка,
очі повні сліз.

Школярка
дмухає на пальчик свій.

— Обпекла?

— А ти радій!

Та школярик посмутнів:

— Я... ти вибач, не хотів,
я штовхнув.

— А я впустила.

— Я розбив.

— Це я розбила.

· Чим особлива форма вірша?

 

Прочитайте вірш в особах, супроводжуючи рухами.

Ірина Володимирівна Жиленко

(1941 – 2013)

  Ірина (Іраіда) Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941р. в м. Київ — українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуарист.

Дружина українського романіста, лауреата Шевченківської премії Володимира Дрозда.

  Народилася під час Другої світової війни у Києві. Втратила усіх рідних, виховувалася у родичів в Звенигороді.

1964р. заочно закінчила Київський державний університет імені Тараса Шевченка.

Працювала в редакціях газет і журналів. Перший вірш написала у восьмирічному віці.

Померла 3 серпня 2013р. у Києві.

                                                 І дівчатко, і хлоп’я

                                        Мають право на ім’я

                                    Ти – Надійка, я – Василь.

А оце малюк Максим.

Мають Дмитрик і Оленка

Ще й по батькові ім’я

«Я – Дмитро Ілліч Орленко»

Каже впевнено хлоп’я

І дівчатко, і – хлопчина,

І великі, і малі

Мають власну Батьківщину

Найріднішу на землі.

Мають право називати –

Україну словом МАТИ,

Бо вона дітей завжди

Оборонить від біди.

 

 

У неньки народилося дитя.

Дитя моє! Бог дав тобі життя.

І щоб ніхто не заподіяв шкоди

Тобі малесенький громадянин, -

Бог дав закони нашому народу…

Від дня народження, від іменин –

Він твій, цей світ широкий за вікном.

Ти на життя і щастя маєш право

Під золото-блакитним знаменом

Своєї Української держави.

· Про які права говориться у віршах Ірини Жиленко?

· Визнач настрій віршів.