2018-02-14
562
Микола Сладков народився 5 січня 1920 р. в Москві. Під час війни добровольцем пішов на фронт, став військовим топографом. У мирний час зберіг ту ж спеціальність.
Микола Сладков - письменник, автор понад 60 книг про природу.
У молодості захоплювався полюванням, однак згодом відмовився від цього заняття, вважаючи спортивну полювання варварством. Замість неї став займатися фотополюванням, висунув заклик «Не бери в ліс рушницю, візьми в ліс фоторушницю».
Першу книгу «Срібний хвіст» написав у 1953 р. Всього написав понад 60 книг. Разом з Віталієм Біанкі випускав радіопередачу «Вісті з Лісу». Багато подорожував, як правило поодинці, ці подорожі відображені в книгах. Багато писав про необхідність захисту природи, охорони зникаючих видів, виховання дбайливого ставлення до природи.
Лісові казки
Борсук і ведмідь
- 
Що, ведмедю, спиш іще?
- Сплю, борсуче, сплю. Так – то, брате, розігнався – п’ятий місяць без пробудження.
- А може, ведмедю, нам вставати пора?
|
|
|
- Не пора. Спи ще.
- А не проспимо ми з тобою весну з розгону?
- 
Не бійся! Вона, брате, розбудить.
- А що вона – постукає нам, пісеньку заспіває чи, може, п’ятки нам полоскоче? Я, Мішко, страх як на підйом важкий!
- Ого - го! Мабуть підскочиш! Вона тебі, Борю, відро води як дасть під бік, мабуть не залежишся. Спи, поки сухий!
Прочитайте казку в особах.
Візьміть такі книжки в бібліотеці. Прочитайте їх. Розкажіть друзям, що в них цікавого.
Самуї́л Я́кович Марша́к
(1887 - 1964)
Самуїл Маршак – дитячий письменник, поет, перекладач, драматург, критик.
Народився в єврейській сім'ї заводського майстра Якова Мироновича Маршака (1855 — 1924).
Раннє дитинство та шкільні роки Самуїл провів у містечку Острогожськ під Воронежем. У гімназії учитель словесності привив любов до класичної поезії, заохочував перші літературні спроби майбутнього поета, вважав його вундеркіндом.
Один із поетичних зошитів Маршака потрапив до рук Володимира Стасова, відомого російського критика та мистецтвознавця, який посприяв подальшому розвиткові юнака. За сприяння Стасова Самуїл переїжджає в Санкт-Петербург, де навчається в одній із найкращих гімназій. Цілі дні він проводить у публічній бібліотеці, в якій працював Стасов.
1904 року вдома у Стасова Маршак познайомився з Максимом Горьким, який поставився до нього з великим інтересом і запросив його на свою дачу в Ялті, де Маршак жив у 1904—1906 роках.
Друкуватися почав з 1907 року.
Один із творців і організаторів радянської дитячої літератури. 1923 року вийшли дві перші книжки для дітей.
|
|
|
Дощ
(Переклав з російської Грицько Бойко)
По небу голубому
Проїхав гуркіт грому,
І знову все мовчить.
За мить нам чути й видко,
Як весело та швидко
По всім зеленім листі,
По всіх дахах у місті,
По відрах і по лавах,
По квітах і по травах
Веселий дощ лящить.
· Поміркуй, чому дощ названо веселим.
· Прочитай другий рядок так, щоб чути було гуркіт грому.
Агні́я Льві́вна Барто́
(1906 - 1981)
Агнія Барто — російська радянська дитяча поетеса, письменниця, драматург.
Дитяча поетеса Агнія Барто народилася в Москві. Навчалася в гімназії, де під впливом творчості Ахматової і Маяковського почала писати власні вірші. Паралельно з навчанням в гімназії займалася в хореографічному училищі. Справжнє ім'я письменниці - Гетель Лейбівна Волова. Змінила ім'я, коли вийшла в перший раз заміж. Чоловіком поетеси став поет Павло Барто, спільно з яким Агнія написала три вірші...
Друкувалась з 1925 року. Лаконізм, яскрава образність — характерні риси найкращих її творів («Вірші дітям», Сталінська премія, 1950).
Працювала в редакційній раді Детгиз і журналу «Мурзилка». Була головою секції дитячих письменників Москви.
Твори Барто видані в українських перекладах Наталі Забіли, Оксани Іваненко, Марії Пригари, Грицька Бойка.
Агнія Львівна завжди була оточена дітьми, розуміла їх, раділа і сумувала разом з ними. Вірші поетеси добре відомі не тільки дітям, а й дорослим, коли вони теж були маленькими. Агнія Барто була президентом Асоціації діячів літератури і мистецтва для дітей і юнацтва, виступала зі статтями про дитячу літературу, писала кіносценарії. Вірші Агнії Барто перекладаються на різні мови світу і друкуються в різних країнах. Українські поети Наталя Забіла та Анатолій Костецький зробили чудовий переклад віршів Агнії Барто українською мовою, які знають і люблять усі діти від малечі і до дорослого читача.
М'ячик
Наша Таня гірко плаче,
Утопила в річці м’ячик.
- Тихше, Танечко, не плач,
- Не потоне в річці м’яч.
Ведмедик
Впав ведмедик на підлогу,
Відірвали в нього... ногу.
Все одно його не кину,
Бо для мене він - єдиний.
Каченята
Рано, зранку-зранечка
Вийшла мама качечка
Вчити каченят.
І не втомиться ж учити!
- Ви, качаточка, пливіте
Плавно, в ряд.
Хоч синок ще малий,
Ще малий,
Та сміливо вже поплив,
Вже поплив.
- Пливи, пливи,
Дитинко,
Ти не потонеш,
Синку.
Переклад А. Костецького
· Чи подобаються тобі вірші А. Барто?Чому?
· Як їх потрібно читати?
· Вивчи один з віршів напам'ять.
ЗАХОДЕР БОРИС ВОЛОДИМИРОВИЧ
(1918-2000)
Борис Заходер - російський радянський письменник, перекладач. Народився 9 вересня 1918 в г.Когуле (Молдавія).
Дитячі роки провів у Москві, де після закінчення школи (1935) навчався в Московському авіаційному інституті, потім на біологічних факультетах Московського і Казанського університетів і в 1938-1947 - в Літературному інституті ім. О.М.Горького.
Регулярно друкувався в журналі "Мурзилка", газеті "Піонерська правда", випустив збірки віршів На задній парті (1955), Мартишкін завтра (1956), Ніхто й інші (1958), Хто на кого схожий (1960), Товаришам дітям (1966), Школа для пташенят (1970), Счіталія (1979), Моя Вообразілія (1980), Якщо мені подарують човен (1981) та ін. Основна тема дитячої поезії Заходера - світ тварин, серед яких зі своїми переконливими і яскравими, індивідуалізованими характерами і звичками постають як добре відомі персонажі (кенгурята, антилопи, верблюди, тхори, страуси), що викликають не тільки розчулення, але і роздратування такими рисами, як дикість, неуцтво, самозамилування, дурість (це кабани, носороги, павичі, папуги), так і небачені звірі, відомі лише читачам Л.Даррелла та інших класиків світової дитячої анималистической літератури, в т.ч. самого Заходера (Кавот, Камут, уявні, Рапунок, Південний Ктототам, Піпа Суринамський).
Помер Заходер в Москві 7 листопада 2000р.
|
|
|
Візьміть такі книжки в бібліотеці. Прочитайте їх, перекажіть прочитане товаришам.
Я́нка Купа́ла
(справжнє ім'я — Іва́н Доміні́кович Луце́вич)
(1882 - 1942)
Янка Купала — класик білоруської літератури, поет, драматург, публіцист, видатний діяч білоруського Відродження початку XX століття. Академік Національної академії наук України (1929), Академії наук Білоруської РСР (1928).
Народився 7 липня 1882 року (за новим стилем) у с. В'язинка під Мінськом. Батько належав до дрібної збіднілої шляхти, яка орендувала землю у поміщицькому селі. У 1888 року закінчив Білоруське народне училище. Після смерті батька у 1902 році працював на посаді домашнього вчителя, писаря, практиканта на пивоварні та інших.
Перші твори Купала — сентиментальні вірші польською мовою, надруковані у 1903–1904 роках. Упродовж 1906–1907 років пишуться поеми «Зімою» (Взимку), «Нікому», «Адплата каханьнем» (Відплата коханням), 18 грудня1908 року «Наша Ніва» публікує поему «У Піліпаўку» (У Пилипівку). Того ж року закінчена праця над поемами «Адвечная песьня»(Споконвічна пісня) та «За што?» (За що?).
28 червня 1942 року в Москві Купала трагічно загинув, коли впав зі сходів у готелі «Москва».
Казки
(Переклав з білоруської Терень Масенко)
Пісня і казка в дивних уявах
Щастя збудують з квітів яскравих.
Серце сповинуть в вічную ласку…
Слухай же, серце, пісню і казку.
· Про що говориться у вірші?
· Що повинне слухати серце?
Джа́нні Рода́рі
(1920 - 1980)
Джанні Родарі — італійський письменник, журналіст. Найбільше визнання отримав завдяки казкам та книжкам для дітей. Твори Джанні Родарі перекладені багатьма мовами світу.
|
|
|
Джованні Франческо Родарі народився в містечку Оменья (Північна Італія) у родині пекаря. Його батько помер, коли Родарі було лише десять років. Родарі і його два брати, Чезаре і Маріо виховувалися їхньою матір'ю в її рідному селі в провінції Варезе. Після закінчення школи Джанні поступив до семінарії, провчився там три роки і отримав диплом вчителя. У віці сімнадцяти років він вже почав викладати у початкових класах в селах його провінції. Ще хлопцем Родарі цікавився музикою (вчився грати на скрипці) і літературою — читав твори Ніцше, Шопенгауера, Леніна і Троцького, які вплинули на його світогляд. У 1939 році Родарі поступив на навчання до Міланського університету.
У 1948 році Родарі почав працювати журналістом у виданні італійської компартії «Уніта» (італ. L’Unità) і водночас почав писати оповідання для дітей. У 1950році він був призначений редактором нового італійського щотижневого дитячого журналу «Піонер» (італ. Il Pioniere). У 1951 р. Родарі опублікував свої перші твори: «Книжка веселих віршів» і «Пригоди Цибуліно».
У 1966-1969 рр. Родарі працював над спільними проектами з дітьми. У 1970 році за внесок до дитячої літератури був нагороджений Премією Ганса Хрістіана Андерсена, що зробило його одним з найвідоміших італійських дитячих письменників. Його твори почали перекладатися на інші мови народів світу.
У 1979 році його здоров'я значно погіршилося і він припинив писати. 1980 р. у Римі, під час операції, Джанні Родарі помер.
Пригоди Цибуліно
(уривок)
Як Цибулоне наступив принцові Лимону на мозоль
Цибуліно був сином Цибулоне і мав семеро братів. Звали їх Цибулетто, Цибулотто, Цибулучча та іншими подібними іменами, найкращими в шановній цибулиній родині. Люди вони були, що й казати, хороші, але безталанні.
Та й не дивно. Де цибуля, там і сльози.
Жив Цибулоне з усією своєю родиною в дощаній халупі, не більшій від ящика для розсади.
Коли хто з панів потрапляв, бувало, на вулицю, то роздратовано морщив носа і велів візникові їхати швидше: «Пхе, як тхне цибулею».
Якось через те село мав проїздити правитель країни, сам принц Лимон. І його придворні побоювалися, щоб не постраждав від запаху цибулі принців ніс.
- Ну що скаже принц, коли почує, як тхне від оцих злиднів?!
- Треба їх напахтити,- вирішив обер-камергер.
І одразу ж послали з десяток солдатів Лимончиків, щоб напахтити бідноту. Цього разу солдати облишили свої шаблі та гармати, а взяли на плечі лише обприскувачі з одеколоном, амброю, фіалковими пахощами та найкращою трояндовою водою з Болгарії.
Солдати вигнали надвір Цибулоне з його синами і всією ріднею, поставили попід муром і оббризкали від голови до ніг пахощами, аж бідолашний Цибуліно застудився.
Та ось долинув звук сурми, і в супроводі усіх Лимонів і Лимончиків з'явився сам правитель, принц Лимон. Він був одягнений у все жовте, а над його жовтою шапкою [11] дзеленчав золотий дзвіночок. У придворних Лимонів дзвіночки були срібні, а у простих Лимончиків - бронзові. І так усі ті дзвіночки гарно дзеленчали, що люди збігалися, як на дивовижу,- думали, що то оркестр.
Цибулоне і Цибуліно опинилися спереду, тому їх штовхали і в боки, і в спину ті, що стояли позаду. Старому бідоласі Цибулоне це набридло, і він почав гукати:
- Назад! Назад!
Принц Лимон почув те і розсердився. А потім спинився, підійшов окаряч до Цибулоне і гримнув на старого:
- А чого це ти кричиш «назад, назад»? Може, тобі не до вподоби, що мої вірні піддані тиснуться вперед, щоб на мене подивитися? Га?
- Ваша світлосте,- зашепотів йому на вухо обер-камергер,- мені здається, що цей чоловік - небезпечний бунтівник! Його треба тримати під пильним наглядом.
І один із охоронців принца навів на Цибулоне спеціальну підзорну трубу, у яку наглядали за бунтівниками. Кожен з Лимончиків мав таку трубу.
Бідолашний Цибулоне аж позеленів зі страху.
- Ваша величносте,- насилу пробелькотів він,- то мене ж задавлять!
- І добре зроблять! - гримнув принц Лимон.
Тут обер-камергер звернувся до натовпу з такою промовою:
- Любі наші підданці! Його світлість дякує вам за вірнопіддані почування і за стусани, якими ви частуєте один одного. Тож штовхайтеся, громадяни! Штовхайтеся, громадяни! Штовхайтеся дужче!
- Та коли б і вас із ніг не збили,- вихопилося у Цибуліно.
І тут-таки один із стражників навів на хлопчину свою підзорну трубу. Цибуліно зважив за краще втекти і попід ногами старших швидко пробрався назад.
Громадяни спочатку не дуже тіснилися. Та обер-камергер так загрозливо бликав на них, що юрба захвилювалася, мов вода у діжці. Штовханина стала такою, що зрештою старий Цибулоне не утримався на місці і наступив простісінько на ногу самому принцові Лимону. У його світлості на ногах були мозолі, тож йому аж свічки в очах засвітилися. Десяток солдатів Лимончиків з усіх боків як один кинулися на нещасного Цибулоне і закували його в кайдани.
- Цибуліно! Цибуліно! - гукав старий, а його вже тягли геть.
Цибуліно був у цю мить уже далеко, та всі навколо нього все знали і, як то буває, знали навіть те, чого насправді й не було.
- Ото добре, що його схопили. Адже він хотів ударити його світлість кинджалом!
- Та зовсім не те! У нього в кишені був кулемет!
- Кулемет у кишені? Бути цього не може!
- А ви не чули пострілів?
Насправді то були не постріли, а тріскотіння ракет на честь принца Лимона. Але люди так переполошилися, що кинулися врозтіч від солдатів Лимончиків.
· Про кого говориться у казці?
· Чи подобається тобі вона? Чому?
Поставте запитання один одному за змістом прочитаного і дайте відповіді на них.
МІСЯЦЬ НАД КИЄВОМ
Чи місяць над Києвом
Сяє так само чудово,
Як сяє над Римом,
А може, й ясніше стократ?
Чи місяць над Києвом —
Місяць той самий,
Що сяє над Римом,
Чи, може, не він там,
А тільки місяців брат?
А місяць, розсердившись,
Хмариться, — От ще питання! —
Й відказує так:
«Я всюди той самий,
Бо я ж таки місяць,
А не якийсь там нічний ковпак!
Я всюди буваю,
Скрізь блиск розсіваю,
Проміння усім розкидаю
Перу, й Парагваю,
І Кубі, й Китаю,
Я в Польщі й в Панамі,
В Канаді й В'єтнамі,
Мій кожен промінчик
Несе свій пломінчик
Куди тільки сам захотів,
Промінню й кордони
Не перепони — обходиться без пашпортів.
ТАНОК УСІХ ДІТОК
Складаю цей віршик, рядок у рядок,
Для всіх, скільки є їх у світі, діток —
Діток-абіссінців, діток-італійців,
Діток-росіян і діток-австралійців,
Для чорних-пречорних, немов ті вуглинки,
Для зовсім червоних, неначе цеглинки,
Для жовтих, отих, що живуть у Китаї,—
У них вечоріє, коли в нас світає, —
Для тих, що живуть там, де льоду багато,
І лізуть в мішок, коли спати лягати,
Для тих, що у пралісі жити повинні,
Де шастають мавпи, прудкі та невпинні,
Для всіх, що у місті живуть чи в селі,
Для всіх, що веселі, для всіх, що малі,—
За руки побравшись, безліч діток
По цілому світі веде свій танок —
Улітку в садах чи на луках весняних,
На всіх паралелях і меридіанах.
· Твори яких жанрів писав письменник?
· Яка головна думка віршів Джанні Родарі?
· Чим вони цікаві?
ЗМІСТ
| Назва розділу, автор твору | Сторінка | Назва розділу, автор твору | Сторінка | |
| Поезія | 4 - 34 | Літературні казки | 58 – 72 | |
| Павло Тичина | 4 | Костянтин Ушинський | 58 | |
| Максим Рильський | 6 | Леся Українка | 60 | |
| Володимир Сосюра | 8 | Іван Франко | 63 | |
| Ігор Калинець | 9 | Олександр Зима | 64 | |
| Микола Вороний | 10 | Іван Липа | 66 | |
| Микола Вінграновський | 12 | Оксана Іваненко | 68 | |
| Платон Воронько | 13 | Леся Письменна | 71 | |
| Михайло Стельмах | 14 | П'єси | 73 -77 | |
| Володимир Коломієць | 15 | Ніна Куфко | 73 | |
| Андрій Малишко | 16 | Леся Мовчун | 75 | |
| Євгенія Горєва | 18 | Сходинки до монографічного вивчення творчості письменників | 78 – 89 | |
| Володимир Лучук | 19 | |||
| Петро Осадчук | 21 | Марійка Підгірянка | 78 | |
| Марійка Підгірянка | 22 | Наталя Забіла | 80 | |
| Олена Пчілка | 24 | Платон Воронько | 82 | |
| Інна Кульська | 25 | Михайло Стельмах | 83 | |
| Володимир Самійленко | 27 | Тамара Коломієць | 85 | |
| Вадим Скомаровський | 29 | Анатолій Костецький | 87 | |
| Оксана Сенатович | 30 | Дмитро Павличко | 88 | |
| Ірина Жиленко | 31 | Науково – художні твори | 90 – 99 | |
| Ганна Чубач | 32 | Галина Демченко | 90 | |
| Акровірші | 35 | Оксана Іваненко | 91 | |
| Вірші - загадки | 36 | Олександр Копиленко | 93 | |
| Вірші - скоромовки | 37 | Юрій Старостенко | 94 | |
| Байки | 38 | Паола Утевська | 96 | |
| Павло Глазовий | 38 | Юрій Дмитрієв | 97 | |
| Проза | 39 -57 | Михайло Пришвін | 98 | |
| Євген Гуцало | 39 | Зарубіжна література | 100 – 116 | |
| Анатолій Григорук | 40 | Петро Єршов | 100 | |
| Віктор Кава | 41 | Олександр Пушкін | 102 | |
| Олександр Клименко | 42 | Ганг Крістіан Андерсен | 103 | |
| Всеволод Нестайко | 43 | Захаріус Топеліус | 106 | |
| Дмитро Чередниченко | 45 | Божена Немцова | 108 | |
| Іван Сенченко | 47 | Микола Сладков | 109 | |
| Григір Тютюнник | 49 | Самуїл Маршак | 110 | |
| Микола Трублаїні | 50 | Агнія Барто | 111 | |
| Юрій Збанацький | 51 | Борис Заходер | 113 | |
| Василь Чухліб | 53 | Янка Купала | 114 | |
| Олександр Дерманський | 54 | Джанні Родарі | 115 | |
| Леся Вороніна | 55 |
| ||
| Марія Чумарна | 57 | Зміст | 117 | |
