Закон про видачу втеклих рабів (18 вересня 1850 р.)

(Витяги)

§ 6.1 далі повинно бути постановлено: якщо особа, зобов'язана (рабсь­кою) службою або роботою в якому-небудь штаті або території США, втек­ла або втече в інший штат або в іншу територію США, то особа або особи, які мають право на цю службу або роботу, чи агент, або правник цієї особи (його або її), що мають належні писані повноваження, засвідчені суддею, можуть переслідувати і вимагати видачі їм утікача або одержати ордер на арешт від однієї з судових установ, від судді, згаданого вище комісара у від­повідній судовій чи адміністративній окрузі і графстві. Ордер може бути ви­даний на зняття з роботи або служби даного втікача чи безпосередньо на арешт його, коли це може бути зроблене без судового розгляду.

Дана особа має бути схоплена і зараз же поставлена перед судом, суд­дею або комісаром, який повинен розглянути і розв'язати дану справу в най-коротший термін. Після того як будуть подані належні докази свідченням з клятвою або присягою в писаній формі і після того як ці докази будуть прий­няті від особи чи осіб, від яких могла втекти зобов'язана службою особа,

351

судовою установою, магістратом, мировим судом або іншою офіціальною (legal) службовою особою, уповноваженою приймати присягу за законами штату або території, належить видати позивачеві, його або її довіреним чи правникові сертифікат, який свідчить факт утечі і зобов'язаність втеклого

службою позивачеві.

[Далі в законі говориться про обов'язок властей, при вимозі рабовлас­ника, заарештувати раба, ув'язнити його в тюрмі і під надійною охороною приставити його в штат чи територію, звідки раб утік].

Нова історія в документах і матеріалах /Заред. М. М. Лукіна і В. М. Даліна. — ВипускII.—К, 1935. — С. 203.

Закон про гомстеди (1862 р.)

(Витяги)

Акт для забезпечення земельними наділами тих, що дійсно оселяють­ся на громадській землі, і для забезпечення нагороди солдатам замість спе­ціальних наділень громадськими землями.

1. Сенат і Палата представників Північноамериканських сполучених штатів, що зібралися в Конгресі, постановляють:

Розділ 1. Всяка особа, що є головою сім'ї або дійшла двадцяти одного року, що є громадянином Сполучених Штатів або подає заяву про своє ба­жання зробитися таким, як це вимагається американськими законами про натуралізацію, що ніколи не брала участі у війні проти Сполучених Штатів і не допомагала їх ворогам, має право з 1 січня 1863 року вступити в законне володіння однією чвертю секції або меншою кількістю ніким не зайнятої громадської землі або придбати порядком заїмки ділянку, на яку зазначена особа подала заїмкову заявку, по 1,25 дол. або менше за акр або 80 акрів чи менше такої незайнятої землі по 2 дол. 50 цент, за акр. Ці землі повинні ста­новити одну ділянку відповідно до установлених законом правил про поділ громадських земель. Всяка особа, що володіє землею і живе на ній, може згідно з цим законом одержати у володіння суміжні з її ділянкою землі, при­чому загальна кількість землі, що вже перебуває у володінні і зайнята, не по­винна перевищувати 160 акрів.

Розділ 2. Далі постановляється, що особа, яка звертається на підставі цього акта з заявою до реєстратора тієї земельної контори, в якій вона хоче оформити придбання землі, повинна принести присягу перед указаним ре­єстратором у тому, що (він або вона) є головою сім'ї, дійшла віку 21 року чи більше або служила в армії чи флоті Сполучених Штатів, а також, що вона

352

ніколи не піднімала зброї проти Сполучених Штатів і не подавала допомоги і підтримки їх ворогам і що заява подається виключно для користі і вигоди даної особи, що земля набувається для поселення на ній і обробітку її даною особою, а не для безпосередньої чи посередньої користі чи вигоди якоїсь ін­шої особи чи осіб. Після принесення вищезазначеної присяги і після сплати 10 дол. йому або їй дозволяється вступити у володіння зазначеною кількіс­тю землі. Проте передбачається, що до скінчення 5 років з дня вводу у воло­діння землею не видається ніякого посвідчення або патента. Якщо по закін­ченні цього строку або пізніше 2 років по закінченні його особа, таким чи­ном введена у володіння, або в разі її смерті її вдова, а в разі її смерті — її спадкоємці за заповітом або ж, у разі коли земля береться у володіння вдо­вою, в разі її смерті — її спадкоємці, якщо доведуть, представивши двох вірогідних свідків, що він або вона або вони жили на цій землі або обробля­ли її протягом п'яти років безпосередньо після принесення згаданої вище присяги, і принесуть присягу в тому, що ні одна частина зазначеної землі не була відчужена і що вони дійсно були вірними підданцями урядові Сполу­чених Штатів, тоді він, вона або вони, якщо вони в цей час перебуватимуть у підданстві Сполучених Штатів, одержать патент, як це передбачено зако­ном у всіх інших випадках.

Далі передбачається, що в разі смерті і батька і матері, в яких лишаєть­ся дитина або діти, що не дійшли 21 року, право на землю переходить до цієї дитини чи дітей, причому душоприказник чи опікун може протягом двох років з дня смерті одного з батьків, що помер останнім, згідно з законами то­го штату, в якому діти жили цей час, продати зазначену землю, але лише в інтересах дітей, а не з якоюсь іншою метою; покупець набуває повне право на землю і може по сплаті конторських зборів і зазначених тут сум одержати від уряду Сполучених Штатів патент на землю...

Розділ 4. Далі постановляється, що землі, придбані згідно з цим зако­ном, ні в якому разі не можуть піти на виплату якого-небудь боргу або бор­гів, зроблених до видачі патента на них.

Розділ 6. Далі постановляється, що ніхто не має права придбати згідно з постановами цього закону більш як одну чверть секції...

Постановлено також, що ніщо, що міститься в цьому акті, не повинне зачіпати чи порушувати відповідні права заїмки. І далі постановлено, що всі особи, які зареєстрували свої заявки на право заїмки до видання цього зако­ну, мають право користатись усіма привілеями цього закону.

Далі постановляється, що всі особи, які служили або які служитимуть ^в армії чи флоті Сполучених Штатів протягом 14 днів як добровольці або по Мобілізації під час міжнародної чи громадянської війни, не можуть бути по­збавлені права користатись привілеями цього закону, навіть якщо вони не Дійшли 21 року...

353

Розділ 8. Далі постановляється, що цей закон ні в якій мірі не повинен перешкоджати тому, щоб особа, яка переконалася у вигідності викладеного в розділі 1 цього закону, заплатила мінімальну ціну або градуйовану (зниже­ну) ціну, що належить за цю категорію землі, за ділянку, придбану таким чи­ном в якийсь час до закінчення зазначених п'яти років, і одержала від уряду патент на неї, як і в інших випадках, передбачених законом. При цьому дана особа повинна довести, що живе на зазначеній землі і обробляє її, як це вста­новлено законом про право на пільгову купівлю землі заїмщиком.

Нова історія в документах і матерілах /Заред. М. М. Лукіна і В. М. Даліна. — Випуск II. — К, 1935. — С 216—218.