Прокламація про звільнення рабів (1 січня 1863 р.)

(Витяги)

Беручи до уваги... що 22 вересня 1862 р. Президентом Сполучених Штатів була випущена прокламація, яка містить між іншим таке, а саме:

«що... (з 1 січня 1863 р.) всі особи, які вважаються рабами в якому-не-будь штаті або певній частині штату, населення яких буде в стані повстання проти Сполучених Штатів, будуть з цього часу і назавжди вільні; що вико­навча влада Сполучених Штатів, включаючи сюди військові і морські сили, визнає і забезпечить (підтримає) свободу цих осіб і не почне дії або дій, що можуть перешкодити таким особам у всякому зусиллі, яке їм може стати по­трібне, щоб досягти дійсної свободи;

що виконавча влада в перший день січня (1863) назве в прокламації штати і частини штатів, в яких народ буде в стані повстання проти Сполуче­них Штатів. А відносно тих штатів, які матимуть у Конгресі законно обра­них, при наявності належного кворуму, представників, при відсутності по­казів протилежного порядку, всім буде очевидно, що вони не перебувають у стані повстання проти Сполучених Штатів».

Тому нині під час існуючого збройного бунту проти влади і уряду Сполучених Штатів, застосовуючи це як справедливий, необхідний воєнний захід для придушення бунту, про який іде мова, я, Авраам Лінкольн, Прези­дент Сполучених Штатів, владою головнокомандувача армії і флоту Сполу­чених Штатів у перший день січня (1863) у згоді з моїм (попереднім) на­міром так учинити, публічно оголошеним за сто днів до згаданого першого дня, встановлюю і вказую ті штати і частини штатів, народ яких нині пере­буває в стані повстання проти Сполучених Штатів, а саме... (далі йде пере­лік штатів та графств, що перебувають у стані повстання).

354

В силу повноваження і для досягнення вищезазначеної мети наказую і оголошую, що всі особи, які вважалися рабами в зазначених штатах і части­нах штатів, віднині і далі вільні і що виконавча влада Сполучених Штатів, включаючи військову і морську владу, визнаватиме і охоронятиме свободу згаданих осіб.

При цьому я пропоную населенню, оголошеному вільним, утримува­тись від усякого насильства, за винятком випадків необхідної самооборони, і я рекомендую їм у тих випадках, коли це дозволено, сумлінно працювати за розумну плату.

Далі я оголошую і подаю до відома всіх, що такі особи, які задоволь­няють умовам, будуть прийняті на військову службу Сполучених Штатів у гарнізони, пости, станції і інші місця і на кораблі всіх видів як команда.

Підводячи підсумок, я щиро гадаю, що це акт справедливості, оправ­даний перед Конституцією воєнною необхідністю. Я апелюю до гідної по­ваги думки людства і до ласкавої милості всемогутнього бога.

Нова історія в документах і матеріалах /Заред. М. М. Лукіна і В. М. Даліна. — Випуски. —К, 1935. — С 220—221.

Поправка ХІП до Конституції США (1865 р.)

Розділ 7. Ні в Сполучених Штатах, ні в будь-якому іншому місці, на яке поширюється їх юрисдикція, не повинні існувати ні рабство, ні приму­сові роботи, окрім випадків покарання за злочин, за скоєння якого винного належним чином засуджено.

Розділ 2. Конгресові надається право упроваджувати в життя цю стат­тю через відповідне законодавство.

КарріД. П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх. — К., 1993. — С 150.

Закон про восьмигодинний робочий день (1867 р.)¹

Закон, що установлює восьмигодинний робочий день, затверджується і набуває чинності 5 березня 1867 р.

§ 1. Народом штату Іллінойс, представленим у загальних генеральних зборах, постановляється, що з 1 травня 1867 р. вісім годин роботи між схо­дом і заходом сонця вважатимуться законним робочим днем для всіх індуст-

355

ріальних і ремісничих виробництв і інших занять і для інших випадків по­денної роботи, за винятком роботи на фермі, якщо тільки нема особливого договору або угоди, що установлює протилежне.

§ 2. Цей закон не поширюється на тимчасову, річну, місячну або тиж­неву роботу чи службу. Цей закон ні в якій мірі не перешкоджає будь-кому працювати стільки годин понад установлений час, скільки він чи вона зго­диться працювати, і ні в якій мірі не може бути застосований до тих, що пра­цюють на фермі (сільськогосподарських робітників).

Нижчеподаний закон є першим затвердженим законом окремого штату. Схожі закони були про­ведені в тому ж році в Міссурі (13 березня) і в Нью-Йорку (9 травня). Всі вони допускають подов­ження робочого дня.

Нова історія в документах і матеріалах /Заред. М. М. Лукіна і В. М. Даліна. — Випуск II. — 1С., 1935. — С 222.