Договір про Німецький союз (1815 р.)

(Витяги)

Пункт І

Самодержавні князі і вільні міста Німеччини з включенням його велич­ності імператора Австрії і королів Пруссії, Данії і Нідерландів, а також ім­ператор австрійський і король пруський як представники їх спільних воло­дінь, які раніш належали Німецькій імперії, король Данії як представник Голштінії, король Нідерландів як представник Великого герцогства Люк­сембурзького — укладають міцний союз, який буде називатися «Німець­кий союз».

Пункт II

Мета цього останнього — збереження зовнішньої і внутрішньої безпе­ки Німеччини та незалежності й недоторканості в окремих німецьких дер­жавах...

Пункт IV

Союз управляється союзним сеймом, в якому всі члени його мають в особі уповноважених або окремий голос, або спільний, що проте не примен­шує становища держав у союзі.

Пункт V

Австрія головує на зборах союзу. Кожний член союзу має право вно­сити пропозиції і ставити доповіді, а головуючий повинен ставити їх в певні строки на обговорення.

Пункт VI

Німецький союз збирається на пленарні засідання в тих випадках, ко­ли редагуються або змінюються основні закони союзу, видаються постано­ви, що стосуються союзної конституції або союзних установ чи загальноко­рисних установлень іншого роду. На згаданих пленарних засіданнях, згідно з різницею у величині окремих союзних держав, повинен бути прийнятий такий підрахунок голосів: Австрія дістає 4 голоси, Пруссія — 4, Саксо­нія — 4, Баварія — 4, Ганновер — 4, Вюртемберг — 4, Баден — 3, Кургес-сен — 3, Велике герцогство Гессен — 3, Голштінія — 3, Люксембург — З, Брауншвейг — 2, Мекленбург-Шверін — 2, Нассау — 2, Саксонія-Вей-мар— 1, Саксонія-Гота— 1, Саксонія-Кобург— 1, Саксонія-Мейнінген— 1, Гільдбурггаузен — 1, Мекленбург-Стреліц — 1, Гольштейн-Ольден-бург— 1, Ангальт-Дессау— 1, Ангальт-Бернбург— 1, Ангальт-Готен — 1,

503

Шварцбург-Зондергаузен — 1, Шварцбург-Рудолыитат — 1, Гогенцол-лерн-Гехінген — 1, Ліхтенштейн — 1, Гогенцоллерн-Зігмарінген — 1, Валь-дек — 1, Реусс — старий кордон — 1, Реусс — новий кордон — 1, Шаум-бург-Ліппе — 1, Ліппе — 1, вільне місто Любек — 1, вільне місто Франк­фурт— 1, вільне місто Бремен — 1, вільне місто Гамбург — 1. Разом 69 голосів.

Нова історія в документах і матеріалах / За ред. М. М. Лукіна і В. М. Даліна. — ВипускІІ. —К, 1935. — С 10—11.

Імперська Конституція (28 березня 1849 р.)

(Витяги)

Відділ І. Держава

Німецька імперія складається з території попереднього Німецького союзу...

§ 5. Окремі німецькі держави зберігають свою самостійність, оскільки остання не обмежена імперським управлінням; їм належить уся верховна влада й права, оскільки вони не передані імперській владі.

Відділ II. Імперська влада

§ 6. Тільки імперська влада є міжнародним представником Німеччини і окремих німецьких держав...

§ 10. Право оголошення війни і укладення миру належить виключно імперській владі.

§11. Усі збройні сили Німеччини перебувають у розпорядженні ім­перської влади...

§ 33. Німецька імперія утворює єдину митну і торговельну територію, оточену спільним митним кордоном, із скасуванням усіх внутрішніх мит­них кордонів...

§ 41. Імперській владі належить право законодавства і верховний на­гляд над поштовим відомством, саме над організацією, тарифами, транзи­том, розподілом поштових доходів і над відносинами між окремими пошто­вими відомствами...

§ 45. Тільки імперській владі належить право законодавства і верхов­ний нагляд над грошевою системою. Вона повинна запровадити в усій Німеч­чині одну й ту саму монетну систему.

Відділ III. Глава держави

§ 68. Главою держави робиться один із можновладних німецьких князів.

§ 69. Сан є спадковим у династії князя, який підвищений у нього. Він передається по чоловічій лінії по праву старшинства.

§ 70. Титул глави держави: «Імператор Німеччини».

Відділ IV. Рейхстаг

§ 85. Рейхстаг складається з двох палат: палата представників держав і палата народних представників.

Відділ VI. Основні права німецького народу

§ 130. Німецькому народові надаються нижчезазначені права. Вони повинні правити за норму для конституцій окремих німецьких держав, і ні одна конституція або ні одне законодавство будь-якої з окремих німецьких держав ніколи не повинне скасовувати або обмежувати їх.

§ 131. Німецький народ складається з підданих держав, що створюють Німецьку імперію...

§ 137. Оголошується рівність усіх станів перед законом.

Дворянство як привілейований стан знищується. Всі станові привілеї скасовуються. Всі громадяни рівні перед законом.

§ 138. Свобода особи недоторканна...

Арешт якої-небудь особи, крім випадків затримання на місці злочину, може бути проведений тільки по суду. Судова постанова повинна бути по­дана арештованому в момент арешту або протягом наступних за останнім двадцяти чотирьох годин...

§ 143. Кожний член німецької нації має право вільно висловлювати свою думку усно, на письмі, в пресі і в образотворчому мистецтві.

§ 144. Кожний громадянин користується повною свободою сумління.

Ніхто не зобов'язаний висловлювати свої релігійні переконання. Кож­ний член німецької нації користується повною свободою у здійсненні гро­мадських або домашніх обрядів своєї служби божої.

§ 152. Наука і її теорії вільні.

§ 153. Викладання й виховання перебувають під верховним наглядом держави і, крім викладання релігії (закону божого), не підлягають наглядові духівництва як такого...

§ 159. Кожний громадянин має право звертатись на письмі з прохання­ми й скаргами до влади, до народних представництв і до рейхстагу...

§ 164. Власність недоторканна...

§ 166. Назавжди знищуються всякі відносини кріпацької залежності.

 

504

505

Відділ VII. Гарантія конституції

§ 197. Імперський уряд або уряд якої-небудь окремої держави має пра­во тимчасово скасувати в разі війни або повстання для окремих округ основ­ні права щодо арешту, обшуку і свободи зборів.

Нова історія в документах і матеріалах /Заред. М. М. Лукіна і В. М. Даліна. — Випуски. —К, 1935. — С 62—63.