2018-02-14
993
Зі збільшенням обсягів і масштабів наукових знань, а також поглибленням наукового пізнання в розкритті законів та закономірностей функціонування реального природного і соціального світу у вчених все більше виникає потреба проаналізувати ті засоби і методи, які допомагають отримувати нові знання.
Гносеологія включає три розділи:
1) онтологія (грецьке antos - буття + logos - вчення) - це вчення про буття, яке досліджує загальні основи, принципи буття, його структуру і закономірність;
2) аксіологія - вчення про природу моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв ’ язки між собою та особистістю людини;
3) методологія наукового пізнання - вчення про способи організації та побудови теоретичної й практичної діяльності людини, формування динаміки пізнання нових процесів.
Кожна сфера людської діяльності поряд з універсальними мп< і гііецифічніособливостітавідповіднуметодологію. Специ- фі'іішми особливостями наділена і методологія науки - сфери розумової діяльності людства. Вона вивчає перш за все можливості та межі застосування сукупності загальних та конкретних методів пізнаніія. Методологія як спеціальний розділ гносеології вивчає і досліджує ((юрми та методи наукового пізнання.
|
|
|
Методологія походить від грецького слова methodes- пізнання і logos - вчення. Отже, це вчення про наукові методи та сукупність прийомів і способів дослідження, про правила мислення при створенні теорії науки, її філософська теоретична основа.
В основі будь-якого дослідження лежить задум (ідея) дослідника. У філософському розумінні ідея - це продукт людського мислення, форма відображення дійсності, в ній міститься усвідомлення мети пізнання, перспектив дослідження та його практичне значення. Ідеї народжуються з практики спостереження навколишнього світу і потреб життя.
Нові ідеї - це якісний стрибок думки за межі сприйнятих почуттями даних і становлять нові цілі пізнання (за Кантом).
Складність, багатогранність і міждисциплінарний статус будь-якої наукової проблеми спонукає необхідність на вивчення у системі координат, що задається різними рівнями методо-логії науки.
Головна мета методології як науки - вивчення та аналіз методів, засобів, прийомів, за допомогою яких отримують нові знання в науці, як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях пізнання.
Методологія обумовлена видами людської діяльності й у конкретному її розумінні проявляється декілька аспектів інтерпретації цього поняття.
В сучасному наукознавстві відокремлюють три види людської діяльності:
• пізнавальну, яку вивчає гносеологія;
• оцінювальну, яку досліджують аксіологи;
|
|
|
• практичну, яку вивчає праксеологія, галузь наукового дослідження, що вивчає загальні умови та методи ефективної організації людської діяльності.
Тобто, сучасна методологія може бути представлена як постійне вдосконалення комплексу знань про методологію, орієнтовану на види людської діяльності, включаючи такі складові; принципи; методи; теорію та методологічну орієнтованість на вид діяльності.
У практиці ці складові методології отримали назви: методологія пізнання (гносеометодологія); методологія оцінки (ак- сіометодологія); методологія практики (праксеометодологія) (схема 4.1).
Методологія оцінки (аксіометодологія)
• принципи оцінки
• методи оцінки
• теорія оцінки
• методологічно орієнтовані оцінки (конкретно-орієнтоване)
Методологія пізнання (гносеометодологія)
• принципи пізнання
• методи пізнання
• теорія пізнання
• методологічно орієнтоване знання (конкретно-орієнтоване)
Методологія практики (праксеометодологія)
• принципи практики
• методи практики
• теорія практики
• методологічно орієнтована практика (конкретно-орієнтоване Але, оскільки об’єктами методології є природа, суспільство і людина, які переплітаються і впливають одне на одного, то абсолютної межі між зазначеними видами методології не існує, бо єдність світу передбачає також методологічну єдність його пізнання, перетворення і оцінку.
У практиці наукового дослідження використовують три види методології:
1) філософську (фундаментальну) - систему діалектичних методів, які є найзагальнішими і діють на всьому полі наукового пізнання, конкретизуючись і через загальнонаукову і через часткову методологію;
2) загальнонаукову методологію, що застосовується в переважній більшості наук і базується на загальнонаукових методах досліджень: історичному, логічному, системному, кібернетичному, моделюванні тощо;
3) частково наукову методологію, що складає специфічні методи дослідження конкретної науки.
