Визнання установчих (реєстраційних), первинних документів недійсними, припинення юридичних осіб

 

     Вказівкою Генерального прокурора України від 11.10.2007 №90 «Про деякі питання здійснення представництва в суді інтересів держави» визначено, що позови про визнання недійсними установчих документів або про припинення юридичних осіб пред’являються лише у разі наявності порушень державних інтересів, зокрема встановлення факту фіктивного підприємництва, спрямованого на відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, порушень закону, допущених при створенні юридичної особи, які неможливо усунути.

Хоча предметом позовів цієї категорії не є безпосередньо стягнення коштів чи майна до бюджету, однак рішення у цих справах можуть бути одним із доказів проведення суб’єктом господарювання діяльності, яка суперечить законодавству, має антисоціальний характер, спрямована на ухилення від оподаткування та на відшкодування з бюджету податку на додану вартість контрагентами таких підприємств. Отже, рішення судів про задоволення позовів даної категорії слід використовувати при доказуванні недійсності (нікчемності) господарських зобов’язань, які укладені між такими суб’єктами господарювання і легальними платниками податків.

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.   

Зокрема, відповідно до ст. 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про утворення суб'єкта господарювання або установчий договір, статут.

Підставами для визнання установчих (реєстраційних) документів недійсними можуть бути:

- вчинені при оформленні таких документів порушення чинного законодавства, які позбавляють їх юридичної сили;

- невідповідність фактичним обставинам вміщених в установчих документах відомостей щодо виду суб'єкта господарювання та форми власності, на якій він заснований;

- відсутність волевиявлення особи на прийняття рішення про створення
суб'єкта господарювання тощо.

Позови про визнання установчих (реєстраційних) документів недійсними можуть бути подані до суду в наступних випадках:

- до суб'єкта господарювання, якщо його засновником (засновниками) є
інші суб'єкти господарювання;

- до дочірніх підприємств;

- при встановленні невідповідності фактичним обставинам відомостей,
вміщених в установчих документах, щодо виду суб'єкта господарювання та
форми власності, на якій він заснований.

На практиці основними факторами, які дають змогу визначити наявність підстав для звернення до адміністративного суду з позовами про визнання недійсними установчих документів, є:

• державна реєстрація суб'єкта господарювання в органі реєстрації за
дорученнями, виданими неіснуючими суб'єктами господарювання;

• реєстрація з використанням підроблених печаток нотаріусів і органів
державної реєстрації;

• наявність у реєстраційних документах положень, що суперечать чинному
законодавству та можуть у подальшому негативно впливати на сплату таким
суб'єктом податкових зобов'язань повною мірою.

У ході проведення зустрічних перевірок з метою підтвердження
правомірності віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум,
перерахованих контрагентом постачальникам товарів (послуг), установлюються ймовірно "фіктивні" підприємства, вживаються заходи щодо встановлення таких СПД, їх засновників і керівників, аналізуються дані, отримані з інформаційних баз даних, та інформація, наявна в деклараціях платника, з порівнянням її з даними руху коштів на поточних рахунках підприємства.

Подальший етап роботи полягає у зборі документів, що підтверджують "фіктивність" такого СПД. До переліку документів, які необхідно зібрати, належать:

• в органах державної реєстрації - документи про реєстрацію
(перереєстрацію) суб'єкта господарювання як суб'єкта підприємницької діяльності (у разі відсутності чи недостатності документів у юридичній справі
платника податків, що має бути в органі ДПС); при необхідності (чи навпаки -
можливості, отримання зазначених даних здійснюється в органів ДПС за місцем реєстрації платника податків;

• в органах статистики - документи щодо включення суб'єкта
господарювання до ЄДРПОУ;

• в органі ДПС за місцем реєстрації платника податків - інформація щодо
сплати податків і зборів до бюджету;

• в банківських установах - довідки про відкриття рахунків, довідки про рух
грошових коштів по рахунках, копії карток із зразками підписів та відбитком
печатки;

• в нотаріальних конторах - інформація про отримання документів, що
підтверджують нотаріальне засвідчення установчих, реєстраційних документів,
карток зі зразками підписів та відбитком печатки, пояснення нотаріусів з цього
питання;

• у відповідних  міністерствах і відомствах України - інформація про отримання підприємством дозволів і ліцензій, передбачених законодавством для здійснення окремих видів діяльності;

• в органах внутрішніх справ – інформація про отримання підприємством дозволу на виготовлення печаток та штампів.

Окрім зазначеного, важливим доказовим матеріалом є пояснення засновників суб'єкта господарювання та його керівників щодо створення підприємства, провадження фінансово-господарської діяльності (укладання від імені суб'єкта підприємництва правочинів, підписання документів бухгалтерського обліку, податкової звітності тощо).

Органи ДПС при зверненні органів прокуратури до суду з позовом про визнання установчих (реєстраційних) документів недійсними в інтересах держави (в особі податкового органу) виступають позивачем, також вони можуть брати участь у судовому процесі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог.

Наступний етап - робота з громадянами, які нібито причетні до створення "фіктивного" СПД та ведення фінансово-господарської діяльності таким підприємством. За ініціативою правоохоронних органів такі громадяни відстоюють свої права та доводять у місцевих судах свою непричетність до діяльності фірми шляхом подання позовів про визнання недійсними реєстраційних та первинних документів, складених "фіктивними" СПД.

Стосовно осіб, які значаться як засновники та/або керівники, здійснюється комплекс заходів:

- проводиться звірення даних адресного бюро про місце реєстрації з інформацією, зазначеною в документах, наданих при реєстрації (перереєстрації) та поданих під час постановки на податковий облік і в паспортному столі (форма Ф-1);

- у відділі віз і реєстрацій одержуються відомості про наявність закордонного паспорта;

- з житлово-експлуатаційних підприємств за місцем реєстрації фізичної особи отримуються відомості про склад сім'ї;

- за допомогою автоматизовано-інформаційної системи обласного рівня та Державної податкової адміністрації України виявляється причетність до діяльності інших підприємств (засновник, директор, бухгалтер) або зайняття підприємницькою діяльністю як підприємців.

Відповідачем у справі можуть бути як громадяни – засновники "фіктивного" підприємства, за рішенням яких позивача було наділено повноваженнями керівника, так і безпосередньо "фіктивне" підприємство - юридична особа. Як треті особи у справі залучаються державний реєстратор та правоохоронний орган, який, у свою чергу, пред'являє самостійні вимоги щодо визнання недійсними первинних документів з дати їх складання та реєстрації платника ПДВ з дати включення СПД до реєстру платника ПДВ.

У статті 55-1 ГК України  наведено наступні ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, у тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Однією з основних частин позову є доведення фактів, які свідчать, що установчі документи підприємства-відповідача зареєстровано з порушеннями законодавства України, та доведення непричетності громадянина до провадження фінансово-господарської діяльності.

У разі, коли громадянин (засновник) зареєстрував підприємство на своє ім'я за надану йому незначну винагороду без наміру провадження фінансово-господарської діяльності, наводяться обставини домовленості, за якими проводилася оплата за участь зазначеного громадянина у реєстрації підприємства, а також пояснення засновника (власника зазначеного підприємства) з цього приводу.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІІ підтвердженням здійснення господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, у позові доводиться те, що невідомі особи, які не були наділені цивільною правоздатністю щодо діяльності "фіктивного" підприємства, в порушення вимог законодавства використали право на складання первинних документів.

На підставі вищевикладеного позивачем робиться висновок, що первинна документація з реквізитами "фіктивного" підприємства та підписана від імені позивача, як директора товариства, не відповідає вимогам законів України, оскільки складена і підписана особою, не уповноваженою на це та не наділеною правоздатністю щодо діяльності зазначеного СПД.

Законодавством, що регулює підприємницьку діяльність, визначено необхідні підстави та умови, за наявності яких підприємство вважається створеним і набуває статусу юридичної особи.

Так, ст.56 Господарського кодексу України визначено, що підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу.

У даному випадку позивач не приймав такого рішення і не підписував протокол загальних зборів засновників "фіктивного" підприємства, не укладав установчу угоду про його створення та діяльність, не був власником майна підприємства, не створював статутний фонд.

Відповідно до ст.57 зазначеного Кодексу підприємство діє на підставі статуту, який затверджується власником майна. У статуті підприємства визначається найменування підприємства, його місцезнаходження, мета і предмет діяльності тощо. Отже, статут "фіктивного" підприємства не відповідає вимогам законодавства України і не може бути дійсним, оскільки:

- статут підприємства позивач не затверджував;

- підприємство за зазначеною у статуті адресою не знаходиться.

Статтею 57 Господарського кодексу України визначено джерела формування майна підприємства, одними з яких є грошові та матеріальні внески засновника (засновників) підприємства та визначені загальні принципи управління підприємством. Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи.

Таким чином, на підставі неправдивих даних щодо мети створення та діяльності підприємства та відомостей про його засновників у державних органах була здійснена реєстрація підприємства, яка суперечить вимогам законодавства України і не може бути дійсною.

Викладене свідчить про відсутність підстав у "фіктивного" підприємства на набуття статусу юридичної особи.