Назвіть основні частини преторської формули

Преторська формула. Віссю усього формулярного процесу є преторська формула. Вона становить мету розгляду справи на стадії jus та основу розгляду на стадії judicium і є юридичним формулюванням спору, що відбувався перед судом. Преторська формула. Відповідно до цього свого призначення вона складається з чотирьох обов'язкових і двох додаткових частин.

Перша частина преторської формули розпочинається з назви імені судді, до якого справа відсилається на розгляд. Вона називається judicis nominatio.

 У другій частині формули, яка має назву intentio, претор формулює саму суть позову, суть спору.

У третій частині формули коротко викладаються факти і обставини, з яких позивач виводить свою вимогу.

Четверта частина містить припис судді про присудження, якщо вимога підтвердиться - comdemnatio.

Хто такий позивач

 Позивач - фізична або юридична особа, учасник цивільного або кримінального процесу, який (які) пред'являє через суд до відповідача позов по спорах, що виникають у цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносинах

Які Ви знаєте позови власника?

Негаторний позов

Застосовувався для усунення перешкод, що заважали власнику нормально здійснювати своє право власності.Позивачем був власник речі, якому хтось перешкоджав у який-небудь спосіб здійснювати право власності (наприклад, ходіння або проїзд по їе- мельній ділянці без правової на те підстави) Як правило. відповідачем за негаторним позовом був той. хто претендував на користування в якомусь відношенні чужою річчю. звідси й назва позову —позов про заперечення. Водночас відповідачем за негаторним позовом міг бути і той, хто в будь-який спосіб заважав власнику здійснювати своє право. Відповідальність за цим позовом зводилась до обов'язку порушника припинити неправомірні дії.

Віндикаційний позов (віндикація)

Віндикаційний позов— спосіб оголошення про застосування сили. Віндикація — це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника.

Назвіть основні риси, які відрізняють екстраординарний процес від двох попередніх

з встановленням імперії розвивається так званий екстраординарний процес, який не знав поділу на jus I judicium. Заміна формулярного процесу екстраординарним означала докорінну зміну в ряді основних принципів. Зокрема, розгляд справ втратив публічний характер, усний процес замінювався письмовим, що було порушенням демократичних принципів попередніх видів процесу. Якщо у формулярному процесі розгляд справи по суті і саме рішення в ідеї ґрунтувалися на згоді сторін, то тепер весь процес будується на засадах влади; рішення є не думкою третейського судді, а владним наказом носія влади. Цей загальний характер нового процесу позначається на всьому ході розгляду справи.

Процес розпочинався поданням позивачем скарги, яка заносилась до протоколу судової установи і потім офіційно повідомлялась відповідачу. Виклик до суду здійснювався вже офіційно за участю представника державної влади.

На противагу попереднім видам процесу в екстраординарному процесі допускалось оскарження судового рішення у вищу інстанцію - аж до імператора. Однак до імператора доходили лише найважливіші справи - цивільні та адміністративні. Таке оскарження дістало назву apellatio - апеляції.

Виконання рішення становить тепер лише останню, завершальну частину судового розгляду. Для порушення питання про виконання рішення не треба було, як колись, виконавчого позову, а достатньо простого прохання позивача. Рішення суду виконувалось адміністративними особами, зокрема судовими виконавцями шляхом перенесення стягнення на майно боржника.

Чи підлягало оскарженню рішення винесене в легісакційному процесі

в легісакціонному процесі судове рішення оскарженню не підлягало

Воно відразу вступало в законну силу і визнавалося за істину (у відношенні сторін по даному процесу); res iudicata pro veritate accipitur. Дозволений судом питання не може бути повторно предметом спору між тими ж сторонами. Якщо всупереч цьому знову пред'являється позов, проти нього дається exceptio rei iudicatae, тобто заперечення, що справу вже було дозволено судом.

Як називають сторони цивільного процесу?

Учасники і сторони процессу.

Діяльність суду щодо здійснення правосуддя називається судовим процесом, який залежно від характеру справи, що розглядається, поділявся на кримінальний і цивільний. Справи по звинуваченню кого-небудь у вчиненні кримінального злочину розглядалися в порядку кримінального процесу Спори, що виникали між особами з приводу майна (майнові спори), підлягали розгляду в формі цивільного процесу.

Особа, що вважала своє майнове право порушеним і зверталася до суду за його захистом, дістала назву позивача, а особа, до якої заявлялася претензія — позов, — відповідача у справі Вимога позивача, звернена до суду, про надання захисту порушеному праву називається позовом. Особливістю римського цивільного процесу в республіканський період і період принципату є його поділ на дві стадії: розгляд справи в претора та розгляд справи в суді.

 

Правові наслідки пропуску строку позовної давності

Наслідком пропущення строку позовної давності було погашення права на позов, хоч право на річ не припинялося, продовжувало існувати, і виконання зобов’язання після спливу строку позовної давності (зокрема, повернення боргу) вважалося належним виконанням, оскільки саме право існує, хоч і позбавлене захисту позовом. Такі зобов’язання дістали назву натуральних.