Хто такий відповідач?

Відповідач — у цивільному судочинстві сторона, якій пред'явлено позов.

234. Назвіть дві стадії римського цивільного процесу. Характерною особливістю римського цивільного процесу протягом республіканського періоду та періоду принципату був поділ процесу на дві стадії виробництва, з яких перша називалася ius, друга - indicium. 

За загальним правилом, на стадії jus спірна справа тільки готувалася до вирішення і розглядалася вона в магістраті, а не в суді.

На стадії judicium, згідно з загальним правилом справа розглядалася од­ноособовим суддею.

В чому суть негаторного позову?

Права та інтереси власника можуть бути порушені і в тих випадках, коли майно не вибуває з його володіння, але треті особи створюють перешкоди в користуванні чи розпорядженні майном. У таких випадках власник може захистити своє право власності від порушень (не пов'язаних з позбавленням права володіння) позовом, який у науці називається негаторним (actio negatoria).

Види процесу в римському приватному праві.

легісакціонний, формулярний, екстраординарний іпосткласичний

Назвіть стадії легісакційного процесу.

Процес складався із двох стадій: перша — у претора, друга — у судді. Претор мав на меті з'ясувати, чи заслуговують спірні відносини суд. захисту. При цьому претор не був зв'язаний жодними законами. Якщо, на його думку, заявлена вимога підлягала захиcтy, то він передавав справу до суду, якщо ні — то відмовляв у наданні позовного захисту. Таким чином, не позов виводився із наявного права, а право виводилось із наданого претором позову. Це був один із способів ефективного розвитку права, оскільки претор, надаючи позов, виходив із потреб і вимог свого часу, надавав захист новим відносинам і відхиляв вимоги, які грунтувалися на застарілих законах. На другій стадії процесу спір розглядався суддею, який виносив у справі свій вирок, що не підлягав ні зміні, ні скасуванню.

Назвіть органи, які здійснювали судочинство в Римі.

Розгляд справ на стадії jus проводився з самого почату республіки консулами. У середині ІУ ст. до н.е. ці функції перейшли до новоствореного магістрату - претора. Розширення Римської держави, розвиток обміну, приїзди до Риму покупців, які не були римськими громадянами, - все це привело до того, що спори між римськими громадянами і перегринами, а також між перегринами з середини ІІІ ст. до н.е. були віднесені до компетенції перегринського претора. Деякі спори розглядалися компетентними курильними едилами, які здійснювали нагляд за ринками.

Назвіть стадії формулярного процесу.

формулярний процес складався з двох частин: injure, in judicum.

Основною характеристикою формулярного процесу була неформальність, оскільки сторони вже у вільній манері висловлювали свої претензії перед претором. Претор, вислухавши і зрозумівши юридичну суть спору, давав правову кваліфікацію сутності спору і складав коротку записку (формулу) в кінці першої фази. Формулу в присутності свідків претор передавав позивачеві, а позивач — відповідачеві. Якщо відповідач приймав формулу, то встановлювалося засвідчення спору, а також обов'язок відповідача стати перед суддями.

Назвіть додаткові частини преторської формули.

Ексцепція і проскрипція(прескрипція)

Які обставини переривають збіг строку позовної давності?

Позовна давність переривається з: подачею заяви у встановленому порядку; у випадку підтвердження боржником свого зобов’язання(з просьбою про відстрочку чи новацію).У таких випадках сплив давності починається спочатку.

Перерва строку позовної давності мала місце у тих випадках, коли позивач пред'являв позов у встановленому порядку, який, однак, не був розглянутий судом внаслідок досягнення мирної угоди, а також тоді, коли боржник підтверджував свій борг шляхом сплати відсотків за позикою або проханням про відстрочку сплати боргу. У подібних випадках позовна давність переривалася і її збіг починався спочатку. Час, що минув до перерви, до уваги не брали.

Дві відповіді правильні, хто яку хоче, може вивчити

242. Чи підлягало оскарженню рішення винесене у екстраординарному процесі? На противагу попереднім видам процесу в екстраординарному процесі допускалось оскарження судового рішення у вищу інстанцію - аж до імператора. Таке оскарження дістало назву apellatio - апеляції.

243. Назвіть види представників у суді. Розрізняють два види представників - cognitares і procurators. Cognitares - це представник формальний він призначався у присутності протилежної сторони з проголо шенням необхідних формул і повністю заміняв особу, яку він представляв. Procuratores, навпаки, призначався неформально і навіть без повідомлення протилежної сторони. Він виступає сам в інтересах довірителя без усякого до ручення.

Сформулюйте суть віндикаційного позову.

Він пред'являвся в тих випадках-, коли одна особа стверджувала, що є власником речі, яка знаходиться у володінні іншої особи, і на цій основі вимагала, щоб річ була їй повернута. При цьому позивач повинен був довести своє право власності на цю річ. Якщо він дістав право власності від іншої особи (похідне право), то він повинен був довести, що відповідач володіє річчю

як юридичний володілець або як фіктивний володілець, а зробити це було не так просто.

Якщо позивач доведе своє право власності, то відповідач зобов'язаний повернути річ з усіма прибутками від неї

Назвіть засоби преторського захисту порушених прав.

1. Інтердикти або декрети. 2. Преторські стипуляції 3.Введення у володіння 4.Реституція-приведення сторін у попередній стан.

 

 

Які органи вирішували майнові спори у екстраординарному процесі?

Імператор як перший в державі та магістрат мав право на вирішення майнових справ.

Що таке реституція у римському приватному праві?

Реституція-це приведення сторін цивільної угоди у попередній стан